Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2006 р. Справа № 45/88-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1(вх. № 2191 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.05.06 р. по справі № 45/88-06
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш", м. Харків
про розірвання договору та стягнення 51 000,00 грн., -
встановила:
У лютому 2006 року СПД ФО ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 51000,00 грн. та визнання недійсним договору НОМЕР_1 укладеному між позивачем та відповідачем мотивуючи тим, що придбане позивачем у відповідача за зазначеним договором морозильне обладнання (товар) не придатне до використання по його призначенню, в обґрунтування чого позивачем надано висновок експерту № В-373 від 14.09.2005 р. Також позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 510,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат за інформаційне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. по справі № 45/88-06 (суддя Калініченко Н.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв"язку з їх недоведеністю.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з"ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує на те, що судом першої інстанції помилково зроблений висновок про те, що висновок експерта № В-373 від 14.09.2005 р., яким встановлено наявність виробничих дефектів обладнання, не може бути доказом на підтвердження позовних вимог; вважає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження дійсності ГОСТу 23833-95 замість ГОСТу 23833-79. Крім того зазначає, що позивач умови договору НОМЕР_1 нічим не порушив.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 15.08.2006р. не з*явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Позивач також в судове засідання 15.08.2006р. не з*явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Колегія суддів, беручи до уваги наявність в справі доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також враховуючи, що в матеріалах справа достатньо документального обгрунтування для вирішення господарського спору по суті, вважає за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2006р. -без змін, виходячи із наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами було укладено договір НОМЕР_1 Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар в строки визначені в п. 4.2 договору, а позивач зобов'язався оплатити та отримати товар, зазначений в п. 2.1 договору. Пунктом 4.1 договору передбачений наступний порядок розрахунків: позивач зобов'язаний сплатити 50% від вартості товару, остаточний розрахунок здійснюється поетапно, до 15.05.2005 р. - 3340,00 грн., до 15.06.2005 р. - 3340,00 грн., до 15.07.2005 р. - 3340,00 грн.
За платіжним дорученням НОМЕР_2 позивач перерахував відповідачу 10000,00 грн. За видатковою накладною НОМЕР_3 позивач особисто отримав від відповідача товар за договором.
Посилаючись на договір НОМЕР_4 на технічне обслуговування від 14.05.2005 р. та акт НОМЕР_5, а також на акт від 20.05.2005 р. позивач вказує на наявність дефектів в товарі (обладнанні), придбаному у відповідача.
30.05.2005 р. позивач направив відповідачу лист про наявність недоліків щодо придбаного товару, просив відповідача усунути недоліки та повернути здійснену позивачем передплату. Своїми листами від 08.08.2005 р. та від 31.10.2005 р. відповідач вказав на те, що оскільки позивача не влаштовує якість придбаного товару, відповідач просить позивача повернути товар та зобов'язався перерахувати позивачу суму передплати в розмірі 10000 грн.
14.09.2005р. позивачем був отриманий висновок експерта № В-373, яким встановлено наявність виробничих дефектів, внаслідок яких обладнання не витримало гарантійного строку експлуатації та не відповідає вимогам ГОСТ 23833-79 (також до вказаного висновку позивачем додано акт виконання робіт (послуг) від 14.09.2005 р.). З огляду на висновок експерта позивачем було направлено на адресу відповідача претензію НОМЕР_6
Отже, висновок експерта № В-373 від 14,09.2005 р. також був покладений в ообгрунтування позову, з яким звернувся СПД ФО ОСОБА_1 до господарського суду Харківської області.
Суд першої інстанції, оглянувши висновок експерта № В-373 від 14.09.2005 р., встановив, що він не має доказувальної сили, так як не відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7), а також ГОСТ 23833-79, на який йде посилання у даному висновку втратив чинність, діючим замість нього є ГОСТ 23833-95.
Позивач в апеляційній скарзі з такими висновками не погоджується, посилаючись на їх необґрунтованість.
З приводу даних тверджень колегія суддів зазначає наступне.
Договір НОМЕР_1, укладений між сторонами по справі, за своєю правовою природою є договором поставки, та відповідно до якого, згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, покупець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов*язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов*язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов*язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До зобов*язань, що виникають з договору поставки, застосовуються нормативно-правові акти, які є чинними на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР». Серед таких документів, зокрема Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. (Інструкція № П-7).
В даному випадку товар був поставлений позивачу 11.05.2005 року. При поставці товару Позивачем заперечень та зауважень з будь-якого приводу не було. Прийомка товару за кількістю та якістю відбулась без складання відповідних актів, як це передбачено відповідними діючими Інструкціями.
Відповідно п. 16 Інструкції П-7 при виявленні недоліків якості, отримувач (позивач) повинен призупинити подальше прийняття продукції І скласти акт, в якому вказати кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Також отримувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складанні двостороннього акту представника виготувача.
Причому йдеться про обов'язкове складання акту і в разі виявлення схованих недоліків в якості продукції, які виявляються під час схову, монтажу, випробувань та роботи продукції. Акт складається за участю представника виробника.
Проте, сторони по справі акту про недоліки в якості товару не складали; повідомлень про намір скласти, або про визів представника відповідача для такого складання позивач не здійснив. Тому заявляти вимоги до якості товару за договором НОМЕР_1 року позивач не може з огляду на порушення порядку виявлення і звернення з такими вимогами, а в доданому до справи висновку експерта № В-373 від 14.09.2005 р. відсутні вказівки про початок та закінчення огляду товару по якості, вказівка щодо ознайомлення осіб що приймають участь з правилами приймання за якістю, найменування та адреса виготувача, умови збереження, висновок про характер виявлених дефектів, також відсутні відомості про причини виникнення виявлених недоліків,
Крім того, висновок експерта №В-373 від 14/09/2005 року не може бути визнаний належним доказом на підтвердження позовних вимоги про заміну неякісного товару, оскільки, як зазначене в висновку, він зроблений на предмет відповідності ГОСТ 23833-79, який на сьогодні не діє. Натомість діє міждержавний стандарт ГОСТ 23833-95, на відповідність якого товар не перевірявся. До того ж, при проведенні експертизи представника відповідача запрошено не було.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів визнає, що зазначений висновок експерту використати в якості доказу обґрунтованості заявлених позовних вимог не має підстав, інших доказів на підтвердження відповідності поставленого за договором НОМЕР_1 обладнання вимогам діючого ГОСТу позивач не надав.
Стосовно збитків, які позивач просить стягнути з Відповідача, а саме: сплачені відсотки за кредитом, плата за обслуговування кредиту, витрати на оформлення залогу, орендна плата та інше, колегія суддів вважає, що позивач не надав доказів вини відповідача в тому, що усі перелічені в позовній заяві витрати є вимушеними саме з приводу дій відповідача. Взагалі, документи, що надані Позивачем (кредитний договір, договір оренди) тільки передбачають можливість витрат Позивача, а не вже понесені витрати.
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного звя*язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини. Відсутність причинного зв*язку робить неможливою відповідальністю відповідача.
Посилання позивача на визнання недійсним договоруНОМЕР_1 з підстав того, що дії відповідача не були направлені на настання правових наслідків необґрунтовані, оскільки самим позивачем порушені умови договору щодо оплати вартості товару, а матеріалами справи підтверджено, що в намір відповідача входив саме продаж товару та отримання його вартості від позивача, тому твердження позивача про недійсність намірів при укладенні договору є недоведеним.
Слід зазначити, що в процесі розгляду справи позивачем ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження наявності недоліків придбаного за договором НОМЕР_1 товару надано не було, а тому колегія суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість викладених доводів, та спростовували б висновки місцевого господарського суду, які покладені в основу оскаржуваного рішення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2006 року по справі № 45/88-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. у справі № 45/88-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді