УКРАЇНА
Харківський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2006 року Справа № 6/60-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Погребняка В.Я,
судді Гончар Т.В.,
судді Істоміної О.А.
при секретарі –Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
кредитора УПФУ в Білопільському районі – Охріменко Н.Я. (дов. № 4593/01-01-39 від 01.08.2006р.), Сумська МДПІ - Охріменко Н.Я. (дов. № 247/0/10-С від 16.01.2006р.)
боржника – Губський О.М. (дов. № б/н від 06.07.2006 року); Жулавський С.А. (дов. № б/н від 18.05.2006 р.).
ліквідатора – Чупрун Є.В. (ліц. АА № 779228 від 06.09.2004 р.)
розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 1940С/2-6) боржника, ЗАТ «Білопільська меблева фабрика»на постанову господарського суду Сумської області від 10.05.2006 р. по справі № 6/60-06.
за заявою
1) Управління пенсійного фонду України в Білопільському районі, м. Білопілля
2) Сумської міжрайонної податкової інспекції, м. Суми
до Закритого акціонерного товариства «Білопільська меблева фабрика», м.Білопілля
про визнання банкрутом
в с т а н о в и л а:
У квітні 2005 року кредитори –УПФУ в Білопільському районі, м. Білопілля (далі –Фонд) та Сумська МДПІ, м. Суми (далі –Інспекція), керуючись ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернулися до господарського суду Сумської області з заявою про порушення справи про банкрутство ЗАТ «Білопільська меблева фабрика»м. Білопілля (далі –Товариство), посилаючись на те, що станом на 12.04.2006р. заборгованість Товариства перед Фондом та Інспекцією скаладає 40825,93 грн. та 27765,75 грн. відповідно.
Постановою господарського суду Сумської області від 10.05.2006 р. (суддя Гордієнко М.І.) Товариство визнано банкрутом, відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон), відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Чупруна Є.В. та покладено на нього виконання дій по ліквідації боржника відповідно до чинного законодавства.
Суд мотивував своє рішення тим, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, підприємницьку діяльність не здійснює, податкової звітності не надає.
Не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції Товариство звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови господарського суду Сумської області від 10.05.2006 р. та припинення провадження у справі, посилаючись на те, що господарський суд незаконно визнав Товариство банкрутом, оскільки підстави для цього відсутні.
Кредитори та ліквідатор боржника надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вважають постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу боржника без задоволення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитори –Фонд та Інспекція ініціювали провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 52 Закону. При цьому вимоги Фонду до боржника встановлені рішеннями господарського суду Сумської області від 28.07.2005р. по справі № 9/161-05, від 17.10.2005р. по справі № 3/319-05, від 03.11.2005р. по справі № 16/412-05 та від 05.01.2006р. по справі № 15/489-05, які вступили в законну силу, стягнено з Товариства на користь Фонду заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за 2004 - 2005 роки в сумі 29138,22 грн. Крім того, місячна сума витрат, що підлягає відшкодуванню Товариством у 2006 році визначена в повідомленні від 17.01.2006 року № 243/01-02-47 і за січень - березень 2006 року складає 5737,71 грн. Рішенням №22 від 31.01.06р. заступником начальника управління Фонду на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до Товариства були застосовані фінансові санкції за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством на суму 5950 грн. Оскільки вказані рішення Товариством не оспорювались, загальна сума заборгованості перед Фондом станом на 12.04.06р. становила 40825,93грн.
Інспекція обґрунтувала вимоги до боржника тим, що згідно ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, ст.5 та ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91р. № 1963, ст.17 Закону України "Про плату за землю" 03.07.92р. № 2535, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97, ст. 15 Декрету КМУ „Про місцеві податки і збори" 20.05.93р. № 56-93, Товариство повинно самостійно обчислити та перерахувати до бюджету кошти, зокрема податок на прибуток, податок з власників транспортних засобів, плату за землю, податок на додану вартість, комунальний податок.
Станом на 12.04.2006 року Товариство мало заборгованість перед бюджетами в сумі 27765,75 грн. по податкам і зборам (на прибуток –1020,00 грн., з власників транспортних засобів –3389,40 грн., земельний податок з юридичних осіб –17914,13 грн., на додану вартість –2890,00 грн., комунальний податок –2552,22 грн.)
Інспекцією застосовувались заходи щодо стягнення податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2001 року, про що свідчать перша та друга податкові вимоги від 25.08.2005 року, від 01.12.2005 року. Крім того, 22.03.04р. в реєстрі застав рухомого майна зареєстрована податкова застава.
Комісією Фонду було проведено перевірки місцезнаходження Товариства за юридичною адресою. Перевірками встановлено, що керівні органи та посадові
особи Товариства відсутні за його місцезнаходженням, про що складено відповідні акти від 14.10.2005 р. та від 31.01.06 р.
На підставі актів, а також враховуючи, що Товариство не надавало податкові
декларації за період з 01.09.04 р. по 01.02.06 р., Інспекцією та Фондом було зроблено висновок, що Товариство не здійснює підприємницької діяльності та керівництво боржника відсутнє за місцезнаходженням.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, підприємницьку діяльність не здійснює.
Відповідно до п.1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
В зв’язку з цим господарський суд Сумської області дійшов висновку про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатором арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (ліцензія АА № 779228 від 06.09.04 р.), від якого до суду не надійшло заперечень щодо призначення його ліквідатором по справі № 6/60-06.
Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Оцінюючі фактичні обставини справи та докази надані на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції встановив, що Товариством 31.01.2006 року було подано звітність по пенсійному фонду за період з липня 2004 року по грудень 2005 року, а податкові декларації за період з 01.09.2004 року по 01.02.2006 року було надано 01.02.2006 року. Кредиторами не заперечується факт надання звітності Товариством, а лише вказується на порушення строків подання податкової та пенсійної звітності.
Отже факт надання звітності боржником за період меньш, ніж рік до порушення провадження справи про банкрутство спростовує доводи кредиторів щодо її ненадання протягом року.
Наявність зазначених обставин не дозволяє віднести боржника до відсутнього, оскільки ці обставини не підтверджуються документами органу зв’язку про неможливість вручити боржнику кореспонденцію.
Натомість, як встановлено судом в апеляційному провадженні, кореспонденцію Державної виконавчої служби Суської області (про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішень господарского суду, накладення арешту на активи, матеріали проведення оцінки вартості такого майна) боржник отримував і був усвідомлений про примусове виконання рішень господарского суду.
Крім того, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом в порядку ст.52 Закону, зацікавлені особи зобов'язані додати до неї документи, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, зокрема, документи органів зв'язку про неможливість вручення кореспонденції, докази наявності в єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, докази фактичного припинення боржником своєї діяльності. Втім, докази, які б дозволяли застосовувати норми статті 52 Закону і мали бути додані до заяви про визнання боржника банкрутом, на момент прийняття оскаржуваної постанови в матеріалах справи були відсутні.
Доводи заявника і суду першої інстанції про відсутність боржника за юридичною адресою ґрунтуються лише на актах про відсутність підприємства за місцем знаходження. В матеріалах справи на момент ухвалення оскаржуваної постанови були відсутні інші докази, які б свідчили про те, що за місцем знаходження боржник відсутній.
Надані Товариством копії чинних договорів оренди торгівельних приміщень хоча не свідчать про ведення підприємницької діяльності в широкому розумінні, але підтверджують наявність господарської діяльності і не підтверджують фактичне припинення боржником своєї діяльності.
Відповідно до наданого Товариством витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.06р., власником якого є боржник на підставі свідоцтва про право власності (серія АА №257510 від 14.07.2004), загальна вартість майна складає 3230536,12грн. згідно довідки про залишкову балансову вартість.
Ринкова вартість майна Товариства становить 996200,00грн., що підтверджується Висновком про вартість майна № 30/1 від 2.03.06р., виданого ТОВ ОФ «Юніт»(сертифікат суб’єкта оціночної діяльності України №3442/05 від 15.05.05р.)
А факт наявності майна боржника згідно ч.6 ст.52 Закону обумовлює застосування до боржника загальної судової процедури в справі про банкрутство, передбаченої цим Законом, а не скороченої, про запровадження якої звернулися кредитори.
Водночас надані боржником в обгрунтування заперечень по скарзі документи щодо переоформлення права користування земелею Товариства на ДП ТД ЗАТ «Білопільська меблева фабрика»та договір оренди земельної ділянки між Білопільською міською радою та ДП ТД ЗАТ «Білопільська меблева фабрика»від 18.02.2004 р. свідчать про необхідність з’ясування підстав та правомірності нарахування боржнику зобов’язань з податку на землю податку на землю.
З огляду на наведене, висновок суду про наявність підстав для застосування статті 52 Закону є передчасним, та таким, що зроблений без комплексного аналізу всіх доказів, що є в матеріалах справи, та норм законодавства про банкрутство, а тому не може бути підтриманий колегією суддів апеляційної інстанції.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для застосування скороченої процедури банкрутства відсутнього боржника відносно Товариства, передбаченою ст.52 Закону.
Щодо тверджень арбітражного керуючого Чупруна Є.В., викладених у поясненнях по справі, стосовно відсутності юридичного статусу керівників Товариства у Губського О.М. та Ігнатенко О.І., то відповідно наданих боржником документів, Губського О.М. було призначено на посаду директора наказом №40 від 28.02.06р. головою правління Товариства Губського С.М., обраного на загальних зборах акціонерів 27.02.06р., проведених згідно діючого законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно п.1 ст.84 ГПК України у вступній частині рішення господарського суду вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.
В тексті постанови господарського суду Сумської області від 10.05.06р. не вказано, чи були присутні в судовому засіданні сторони, зокрема представник боржника, що є порушенням норм процесуального права.
Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
В матеріалах справи відсутні докази про таке повідомлення сторін.
Колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутсво регулюється не лише Законом, а й Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами (п. 1 ст. 5 Закону).
У випадку непідтвердження обставин, які дозволять віднести боржника до відсутнього, проавдження у справі підлягає пипиненню відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у боржника немає ознак відсутнього.
Оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови наявність таких ознак не підтверджена, то провадження по справі підлягає припиненню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 80 п. 1, ст. 91, 99, 101, 102, ст. 103 п. 3,. 104 п. 3. ч.1 ст, 105, 106 ГПК України,
постановила:
1. Апеляційну скаргу ЗАТ «Білопільська меблева фабрика»задовольнити.
2. Постанову господарського суду Сумської області від 10.05.2006 р. по справі №6/60-06 скасувати.
3. Провадження у справі № 6/60-06 за заявою УПФУ в Білопільському районі та Сумської МДПІ до ЗАТ «Білопільська меблева фабрика»про визнання банкрутом припинити.
Головуючий суддя Погребняк В.Я.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Істоміна О.А.