Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-16/58-06 суддя –Моїсеєнко В.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Гончар Т.В.
“24” липня 2006 р. м. Харків
Харківський апеляційний господарський суд у складі колеги суддів: головуючого судді Погребняка В.Я., судді Гончар Т.В., судді Істоміної О.А.
при секретарі –Крупа О.В.
за участю представників:
позивача – Литвиненко В.М. (дов. № 99 від 09.03.2006р.)
Торяник О.О. (дов. № 360 від 21.07.2006р.)
відповідача –Коваленко Л.М. (дов. № 248/к/10-С від 16.01.2006 р.)
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової (вх.2224С/2)
на постанову господарського суду Сумської області від 11.05.2006 року по справі № АС-16/58-06
за позовом Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА», м. Суми
до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Суми
про зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
Позивач - Приватне виробничо-комерційне мале підприємство «НАСА», м. Суми (далі - Підприємство) звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Суми (далі - Інспекція) в якому просив визнати протиправними дії Інспекції, зобов’язати відповідача зняти з обліку платників податків в органах державної податкової служби завод «Буддеталь», що є структурним підрозділом Підприємства та вчинити для цього всі необхідні дії відповідно до «Інструкції про порядок обліку платників податків», затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України 19.02.98 № 80 (далі –Інструкція), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору та витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі згідно чинного законодавства України.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Інспекція незаконно не зняла вищевказаний завод «Буддеталь»з обліку платників податків, чим значно перевищила свої повноваження та порушила норми матеріального права.
Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на відсутність достовірної інформації про рух коштів на банківському рахунку підрозділу позивача - платника податків за період з 01.07.2005р. по 28.10.2005р., що не дає законних підстав для зняття з обліку. Крім того у доповненні до пояснень до позову відповідач просив суд про припинення провадження у справі, обґрунтувавши свої вимоги тим, що згідно п.1 ст.80 ГПК України дана справа не підвідомча господарським судам.
Постановою господарського суду Сумської області від 11.05.2006р. (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги Підприємства задоволені, Інспекцію зобов’язано зняти з обліку платників податків в органах державної податкової служби завод «Буддеталь»Підприємства та вчинити для цього всі необхідні дії відповідно до Інструкції.
Суд мотивував своє рішення правомірністю вимог позивача, оскільки відповідачем не наведено достатніх правових підстав для призупинення процедури зняття з обліку платників податків завод Підприємства.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Інспекція в апеляційній скарзі до Харківського апеляційного господарського суду порушує питання про визнання постанови господарського суду Сумської області від 11.05.2006р. нечинною та закриття провадження у справі, обґрунтовуючи це тим, що згідно ч. 4 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України»справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування, розглядаються місцевими адміністративними судами. А відповідно до пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного вище закону, до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних судів, здійснюють місцеві загальні суди. Таким чином відповідач вважає, що суд першої інстанції, розглянувши позов порушив вимоги п.1 ст. 157 КАС України.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу Інспекції просить апеляційну інстанцію постанову господарського суду Сумської області від 11.05.2006р залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, вважаючи постанову господарського суду законною і обґрунтованою та прийнятою з урахуванням фактичних обставин справи та відповідно чинному законодавству.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.195 КАСУ, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.06.2005р. голова ліквідаційної комісії заводу «Буддеталь»Підприємства звернувся до Інспекції із заявою про зняття з обліку заводу як платника податків.
На підставі поданої заяви відповідно до Інструкції відповідач провів позапланову виїзну перевірку щодо сплати податків та зборів платника податків - заводу «Буддеталь»за період з 01.07.2004р. по 28.10.2005р. За результатами перевірки був складений акт №169/232-208/24012963 від 10.11.2005р., згідно якого було прийнято податкове повідомлення рішення про донарахування ПДВ на суму 205,00грн. Податкові зобов'язання перед Державним бюджетом України на вказану суму були погашенні 24.11.2005, про що свідчить платіжне доручення №5770000 від 24.11.05р.
З метою встановлення реальних результатів достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів позивачем та результатів господарсько –фінансової діяльності платника за період з 01.07.2005р. по 28.10.2005р., зважаючи на те, що документів за вказаний період надано не було, згідно п.5 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»Інспекцією були вчинені дії, спрямовані на розкриття банківської таємниці в судовому порядку. Проте рішенням Зарічного суду м. Суми від 31.03.2006р. по справі № 2-0-51/2005 Інспекції було відмовлено в задоволенні заяви про розкриття банком інформації , що містить банківську таємницю, відносно заводу «Буддеталь»за необґрунтованістю. Доказів в оскарження рішення Іспекцією не надано.
Таким чином, позивачем були виконані усі вимоги щодо порядку зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби згідно Інструкції, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про припинення провадження по даній справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України, так як даний спір не підвідомчий господарським судам, суд першої інстанції зазначив, що клопотання суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, п.6 його Прикінцевих та перехідних положень, тому не підлягає задоволенню.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції із урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Частина 2 ст. 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії чи бездіяльності Конституцією и Законами України встановлено інший порядок оскарження.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. П. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України закріплює, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В обґрунтування своїх заперечень по скарзі апелянт посилається на пункт 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», згідно якого до утворення системи адміністративних судів відповідно до цього Закону розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди.
Таке твердження є помилковим, оскільки даний пункт взагалі відсутній в Законі, а відповідний абзац 1 п.п. 16 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону виключено змінами, внесеними до законодавчих актів України на підставі п.п. 3 п. 12 Прикінцевих та Перехідних Положень КАС України, який набрав чинності 01.09.2005р.
Згідно п.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Позивач, як юридична особа, подав позов до суб'єкта владних повноважень відповідно до чинного законодавства, який підлягає розгляду у порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачений вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судам.
Однак, враховуючи вищезазначене, розмежування підвідомчості спорів і справ між місцевими загальни ми та господарськими судами щодо предмету спору по даній справі викликає ускладнення.
Оскільки підсудність даної справи законодавчими актами визначена нечітко, суд апеляційної інстанції виходить із суб'єктно го складу учасників спору та характеру правовідно син.
Ст.1 ГПК України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта під приємницької діяльності (далі - підприємства та організа ції), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав ї охоронюваних законом інтересів.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звер татися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
З огляду на те, що сторонами у справі є юридичні особи (одна з яких - суб’єкт підприємницької діяльності, інша –державний орган), а правовідносини носять господарський характер, то спір підлягає вирішенню господарським судом за правилами КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права в даному випадку відсутні.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Проте, на думку колегії суддів, місцевим судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права виходячи з наступного.
Відповідно до Інструкції керівником Підприємства було видано наказ №20 від 21.06.05р. про припинення діяльності структурного підрозділу Підприємства –заводу «Буддеталь». Відповідно до п.8.1.1 Інструкції позивач подав до Інспекції належні документи для вирішення питання зняття з обліку платників податків структурного підрозділу, що не спростовується відповідачем. Після подання ліквідаційного балансу відповідач провів позапланову виїзну перевірку, за результатами якої були донараховані податкові зобов’язання на суму 205,00грн., сплачені позивачем. Згідно п.8.3 Інструкції після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Факт закриття рахунків заводу «Буддеталь»підтверджено відповідачем в акті перевірки від 10.11.05р., а також у наданих поясненнях до позовної заяви Підприємства.
Таким чином, дії щодо порядку зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби, передбачені в Інструкції, були виконані позивачем у повному обсязі, а тому підстав не знімати структурний підрозділ Підприємства з обліку платників податків у відповідача не було.
Інспекція відповідно до п 8.5 Інструкції не знімає з обліку платника податків, якщо встановлено факт заборгованості його перед бюджетами.
Проте, у порушення приписів п.2 ст.71 КАС України, якими передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування такого факту. А рішення Зарічного суду м. Суми від 31.03.2006р. про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, яким в позові відмовлено та залишеного ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.05.06р. без змін, не може бути доказом наявності такого факту заборгованості.
Оскільки судом першої інстанції порушень, які б призвели до неправильного вирішення справи, не допущено, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Інспекції задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова господарського суду Сумської області від 11.05.2006р. по справі №АС16/58-06 має бути залишена без змін в частині зобов’язання відповідача зняти з обліку платників податків в органах державної податкової служби завод «Буддеталь»Підприємства.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Інспекції відносно Підприємства, суд першої інстанції має розглянути ці вимоги та прийняти додаткову постанову, оскільки в цій частині позовні вимоги судом першої інстанції не розглянуті і вмотивованого висновку не зроблено, тобто не прийнято судового рішення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212, 254, КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 11.05.2006 р. по справі № АС16/58-06 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 11.05.2006р. по адміністративній справі № АС16/58-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану увалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Погребняк В.Я.
Судді Гончар Т.В.
Істоміна О.А.