Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2006 р. Справа № 21/52-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Лебеденко Ю.Б. - директор
відповідача - Багро Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2343Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.06 р. по справі № 21/52-06
за позовом ПП "Візаві", с. Лесновка
до ТОВ "Аероміст-Харків", м. Харків
про стягнення 32988,20 грн.
встановила:
У лютому 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 21087,60 грн. - основного боргу, 11900,60 грн. пені, на тій підставі, що позивач згідно договору № 31 від 22.11.2002 р. по накладним № 144 від 21.05.2004 р., № 170 від 04.05.2005 р., передав відповідачеві товар, відповідач товар прийняв, але обов’язки по оплаті виконав частково.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2006 р. (суддя –Пелипенко Н.М.) по справі № 21/52-06 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача 13587,60 грн. основного боргу, пеню в розмірі 1312,33 грн., 148,99 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині. В іншій частині позову відмовлено, з посиланням на скорочений строк для стягнення пені відповідно до ст. 232 ГК України.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 18088,27 грн. (7500 грн. основного боргу та 10588,27 грн. пені), оскільки рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує, що господарським судом при розрахуванні пені безпідставно не враховані вимоги ст. 534 ЦК України в частині переважного погашення відсотків та неустойки відносно суми основного боргу.
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає рішення господарського суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, встановила: між сторонами був укладений договір № 31 від 22.11.2002 р. та додатки № 1 від 29.12.2003 р. та № 2 від 29.12. 2004 р. до договору, якими строк дії договору було пролонговано до 31.12.2005 р.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідно п. 1 договору виконавець виготовляє і поставляє в адрес замовника продукцію по узгодженому плану згідно додатка № 1, а п.2 договору передбачено, що виконавець (позивач) зобов'язався виготовити і поставити в адрес замовника згідно п. 1 договору продукцію на протязі 10 днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Сторони узгодили договором попередню оплату в розмірі 50% суми договору та згідно п. 4.2. договору решта суми перераховується замовником протягом 3-х днів з моменту поставки або по узгодженому плану.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач на виконання умов договору в період з квітня 2003 р. по 04 травня 2005 р. по накладним № 101 від 16.04.2003 р. на суму 12600,00 грн., № 103 від 12.05.03 р. на суму 1080,00 грн., № 114 від 03.09.03 р. на суму 7760,00 грн., № 133 від 12.01.2004р. на суму 14664,00 грн., № 134 від 23.01.2004 р. на суму 5383,20 грн. передав відповідачеві продукцію на загальну суму 61397,60 грн., відповідач продукцію прийняв, але оплату її вартості здійснив частково. Заборгованість станом 26.01.2004 р. складала 13177,2 грн. та по накладних № 170 від 4.05.2005 р. на №144 від 21.05.2004 р. передано продукції на суму 19910,4 грн., сплачено суму 19500 грн.
В зв’язку з чим, виникла заборгованість перед позивачем в сумі 13587,00 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення заборгованості в сумі 13587 грн., оскільки, як свідчать матеріали справи, заборгованість, на яку посилається позивач в розмірі 21087,60 грн. матеріалами справи не підтверджується, оскільки в матеріалах справи містяться докази часткової оплати продукції від ТОВ "Аероміст-Харків" в розмірі 7500,00 грн. по платіжним дорученням № 1327 від 19.05.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 1349 від 20.05.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 281 від 10.08.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 84 від 01.08.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 84 від 27.05.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 2180 від 19.07.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 389 від 16.08.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 1524 від 06.06.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 1614 від 13.06.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 1822 від 24.06.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 1654 від 14.06.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 1936 від 04.07.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 1901 від 04.07.2005 р. в розмірі 500,00 грн., № 2111 від 14.07.05 р. в розмірі 500,00 грн., № 1996 від 06.07.2005 р. в розмірі 500,00 грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 13587,00 грн., яка правомірно визнана судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив вимоги щодо стягнення пені.
Оскільки, ст. 611 ЦК України, передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно п. 5.2 договору, за несвоєчасне перерахування грошових коштів замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,5% від суми недоплати за кожен день прострочки.
Договір №31 від 22.11.2002р. укладався у 2002р.р. і пункт 5.2 договору в частині штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення не відповідав нормам діючого законодавства.
Згідно із ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню у розмірі, що встановлюється за погодженням сторін, а ст. 3 цього Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Отже, розмір відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань був обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ і законом не допускалося збільшення розміру неустойки, встановленої законом.
Після набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України відповідні зміни у договір про збільшення розміру штрафних санкцій сторонами не вносились та розмір штрафних санкцій не збільшувався.
Стаття 258 ЦК України встановлює скорочений термін позовної давності тривалістю в 1 рік для стягнення неустойки ( штрафу, пені ).
При цьому згідно ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, застосовуються тільки в тому випадку, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 13587,6 грн. основного боргу та в частині стягнення пені за 6 місяців у розмірі 1312,33 грн., з урахування суми боргу та подвійної облікової ставки НБУ, а також стягнув 13587,6 грн. основного боргу.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.
Посилання позивача на ст. 534 ЦК України щодо зарахування перерахованих коштів відповідачем в рахунок погашення нарахованої позивачем пені безпідставні та необґрунтовані, оскільки порядок обчислення неустойки регламентується чинним законодавством України та при проведенні розрахунків порушений позивачем. Позивач не надав доказів підтверджуючих обґрунтованість розміру неустойки , визнання ії відповідачем, при наявності спору по цьому питанню підстави для зарахування коштів перерахованих в погашення вартості товару у рахунок неустойки відсутні.
Тем більш, що в порушення умов договору позивач передавав продукцію без одержання попередньої оплати и строки оплати у цієї частини сторонами не погоджувалися. В зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення пені в цієї частині заборгованості.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 232 ГК України, ст.ст. 258, 526 ЦК України,ст..ст.101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2006 р. по справі № 21/52-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді