У К Р А Ї Н А
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2006 року справа № 17/32-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді Погребняка В.Я.
судді Гончар Т.В.
судді Істоміної О.А.
при секретарі Андросовій О.В.
За участю представників сторін:
Позивача: не з’явився,
Відповідача: не з’явився,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1405 С/2 від 17.04.2006 р.) Комунального підприємства «Регіональний фонд підтримки агропромислового комплексу» Сумської обласної ради, м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. у справі № 17/32-06
за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Недригайлівське», м. Суми,
до Регіонального фонду підтримки розвитку АПУ Сумської області, м. Суми,
про визнання недійсним протоколу заліку зустрічних вимог та стягнення заборгованості,
Встановила:
10.01.2006 р. (вх. № 431) позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Регіонального фонду підтримки АПК Сумської області про визнання недійсним протоколу заліку зустрічних вимог та стягнення заборгованості в розмірі 41 349,00 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено повністю, визнано недійсним протокол заліку однорідних зустрічних вимог від 16.11.2005 р., укладений між Сільськогосподарським ЗАТ «Недригайлівське» та Регіональним фондом підтримки АПК Сумської області. Стягнуто з Регіонального фонду АПК Сумської області на користь Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Недригайлівське»41 349 грн. боргу, 498 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення прийнято з посиланням на ст.1, п.2 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідач –Комунальне підприємство «Регіональний фонд підтримки агропромислового комплексу» Сумської обласної ради як правонаступник Регіонального фонду підтримки АПК Сумської області –з рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, де просить скасувати зазначене рішення повністю і припинити провадження у справі. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що визнання акту недійсним повинно відбуватися в межах провадження у справі про банкрутство і процесуально оформлюватися ухвалою. Крім того, розпорядник майна не має права на звернення до суду з вимогою про визнання правочину (акту, угоди) недійсним ні в межах позовного провадження, ні в межах справи про банкрутство.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. по справі № 17/32-06 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач свою позицію також обґрунтовує посиланням на ст.1, п.2 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 29.05.2006 р.
В судове засідання 29.05.2006 р. сторони не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою від 29.05.2006 р. розгляд справи відкладений на 03.07.2006 р., витребувано у сторін документи, які мають значення для справи.
В судове засідання 03.07.2006 р. сторони повторно не з’явилися, витребуваних документів не надали, про причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою від 03.07.2006 р. розгляд справи відкладено на 31.07.2006 р., повторно зобов’язано сторони надати витребувані судом документи.
В судове засідання 31.07.2006 р. сторони не з’явилися, витребуваних документів не надали, про причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін докази, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зважаючи на те, що сторони тричі не з’явилися в судове засідання та витребуваних документів не надали, судова колегія вважає, що апеляційним господарським судом в межах наданих ним повноважень виконані вимоги ст.ст. 38, 43 ГПК України та вважає за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою відповідача здійснити за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. по справі № 17/32-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2005 р. господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі про банкрутство № 6/103-05 за заявою ВАТ КБ «Надра» до СЗАТ «Недригайлівське», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Воловика С.В.
Обсяг повноважень розпорядника майна встановлено ст.ст. 3-1, 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ч.14 ст.13 Закону розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених Законом, а ч.15 цієї ж статті передбачає, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника, в т.ч. і щодо подання позовів та правовідносин представництва.
Матеріали справи свідчать, що позовна заява підписана розпорядником майна за довіреністю.
Довіреність від 26.12.2005 р., видана головою правління позивача Воловику С.В., надає право останньому на представлення інтересів СЗАТ «Недригайлівське» в господарському суді, і зокрема, на підписання та подання позовних заяв, участь в судових засіданнях.
Отже, при підписанні позовної заяви арбітражний керуючий Воловик С.В. діяв в якості належного представника СЗАТ «Недригайлівське», а не в якості розпорядника майна.
Виходячи з того, що боржник на стадії розпорядження майном не обмежений в цивільній право- та дієздатності (крім, випадків, встановлених Законом), Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає розгляд позовних заяв боржників про визнання правочинів недійсними і стягнення коштів на стадії розпорядження майном в межах провадження по справі про банкрутство, позовна заява містить дві вимоги –про визнання правочину недійсним і про стягнення коштів, судова колегія дійшла висновку, що позов не пов’язаний з здійсненням розпорядником майна своїх повноважень, таку справу належить розглядати в порядку позовного провадження, а відтак провадження у справі не може бути припинено з цих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2005 р. (тобто після порушення провадження у справі і введення мораторію), між Регіональним фондом підтримки розвитку АПК (Покупець) та СЗАТ «Недригайлівське»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 184.
Відповідно до п.1.1. предметом цього договору є купівля-продаж молодняку ВРХ. Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього кошти, а саме молодняк ВРХ вагою 5 907 кг на загальну суму 41 349,00 грн.
Порядок розрахунків встановлений п. 3 Договору № 184 від 16.11.2005 р.
Відповідно до п.3.1. договору Покупець проводить оплату товару в безготівковій формі з відстрочкою платежу 5 банківських днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Датою передачі товару є дата видаткової накладної Продавця.
З видаткової накладної СЗАТ «Недригайлівське» від 16.11.2005 р. та довіреності від 15.11.2005 р. серія ЯЛЕ № 762176 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв тридцять голів молодняку ВРХ загальною вагою 5907 кг на суму 41 349,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 891,50 грн.
Таким чином, позивач свої зобов’язання за вищевказаним договором виконав повністю.
Відповідач відповідних доказів виконання свого обов’язку по оплаті отриманого за договором № 184 від 16.11.2005 р. товару не надав ні господарському суду Сумської області, ні Харківському апеляційному господарському суду.
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2006 р. (після порушення справи про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) сторони також уклали протокол про залік зустрічних взаємних вимог, відповідно до якого сторони погодилися на залік зустрічних взаємних вимог по договорам № 9-10/3 від 11.04.2005 р., по якому позивач є боржником а відповідач кредитором, і по договору № 184 від 126.11.2005 р., по якому відповідач є боржником, а позивач кредитором. Розмір взаємних вимог, які погашаються, виходячи із зазначених договорів, склав 41 349,00 грн.
Судова колегія вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно зі ст.598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст.601 ЦК України, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Виходячи з цього, зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися також і за заявою двох сторін у зобов’язанні.
Оскільки відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, укладання протоколу про залік взаємних вимог від 16.11.2005 р. є нічим іншим, як двостороннім правочином, а відтак до нього можуть бути застосовані умови та наслідки недійсності правочину.
Але необхідно враховувати, що приписи ЦК України щодо припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог розраховані на звичайний перебіг господарської діяльності, коли господарюючі суб’єкти перебувають в звичайному правовому режимі, поза впливом надзвичайних умов, до яких можна віднести триваюче провадження зі справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Зарахування зустрічних однорідних вимог в період дії мораторію в загальному порядку неможливе, оскільки в такому разі фактично відбувається задоволення грошових вимог окремого кредитора за рахунок активів боржника, які в подальшому могли бути направлені на погашення вимог всіх конкурсних кредиторів. Порушувався б принцип еквівалентності, покладений в основу припинення зобов’язання зарахуванням, оскільки в разі, якщо б такий конкурсний кредитор звертався до боржника з грошовими вимогами в процедурі банкрутства, то подальше погашення таких грошових вимог могло відбутися повністю, частково або взагалі не відбутися за певних умов.
В той же час, зустрічні грошові вимоги боржника до кредитора (в т.ч. і конкурсного) в будь-якому разі б підлягали задоволенню і отримані кошти чи майно включенню в ліквідаційну масу та подальшому погашенню вимог конкурсних кредиторів відповідно до черговості та за принципами, встановленими Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відтак, судова колегія приходить до висновку, що проведення заліку взаємних вимог під час дії мораторію суперечить приписам ст. ст.1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а правочин, спрямований на настання таких наслідків, повинен бути визнаний недійним на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України.
Вимоги відповідача за грошовими зобов’язаннями позивача по договору № 9-10/3 від 11.04.2005 р. можуть бути заявлені в межах процедури банкрутства в порядку ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Вимоги ж позивача про стягнення заборгованості за договором № 184 від 16.11.2005 р., з огляду на ст. 526 ЦК України, обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Задоволення цих вимог одночасно буде наслідком визнання правочину недійсним.
Матеріали справи свідчать, що відповідач – Регіональний фонд підтримки розвитку АПК Сумської області –перетворений у Комунальне підприємство «Регіональний фонд підтримки розвитку агропромислового комплексу» Сумської обласної ради з набуттям всіх прав і обов’язків відповідача по справі, але господарським судом Сумської області не проведено заміну відповідача, в зв*язку з чим судова колегія вважає за необхідне відповідно до ст. 25 ГПК України замінити первісного відповідача правонаступником, зазначивши про це в резолютивній частині постанови.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржуване відповідачем рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2006 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства «Регіональний фонд розвитку агропромислового комплексу» Сумської обласної ради підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 102, п.1 103, 105 ГПК України, судова колегія,
Постановила:
Здійснити заміну відповідача –Регіонального фонду підтримки розвитку агропромислового комплексу, м. Суми –на правонаступника - Комунальне підприємство «Регіональний фонд розвитку агропромислового комплексу»Сумської обласної ради, м. Суми.
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Регіональний фонд розвитку агропромислового комплексу» Сумської обласної ради, м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області по справі № 17/32-06 від 22.03.2006 р. залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк.
Суддя Т.В.Гончар.
Суддя О.А.Істоміна.