Справа 688/2140/13-ц

№ 2/688/589/13

Рішення

Іменем України

08 жовтня 2013 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.,

при секретарі - Гавриловій Н.К.,

з участю:

представника позивача - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідача - позивача за зустрічним позовом – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів - позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представників ВДВС Шепетівського МРУЮ - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представника ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, треті особи: відділ Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, Шепетівський МВ УДМС України в Хмельницькій області, акціонерний банк «Експрес-Банк» про зняття з реєстраційного обліку та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», третя особа - акціонерний банк «Експрес-Банк» про визнання недійсним та скасування акту державного виконавця, протоколу публічних торгів, свідоцтва на право власності на майно та скасування реєстрації права власності,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка та зняття відповідачів із реєстраційного обліку за цією адресою. В обгрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що на виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.07.2010 року, яким з ОСОБА_3 на користь АБ «Експрес-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 25.06.2008 року в розмірі 11852,88 дол. США або за курсом НБУ - 93867,70 грн., відділом ДВС Шепетівського МРУЮ 17.05.2011 року на прилюдних торгах реалізовано належну відповідачам квартиру за вказаною адресою, яку вона придбала і стала її власником. Не зважаючи на письмову вимогу АБ «Експрес-Банк» про звільнення квартири, її телеграму і рекомендований лист з вимогою виселитись з належної їй квартири, відповідачі добровільно з квартири не виселились і залишаються зареєстрованими у цьому житлі.

За заявою представника позивачки ухвалою суду від 11.07.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про виселення відповідачів залишено без розгляду.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов до ОСОБА_1, відділу ДВС Шепетівського МРУЮ, ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція», третя особа - АБ «Експрес-Банк» про визнання недійсними прилюдних торгів від 17.05.2011 року з продажу квартири по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка, визнання недійсними та скасування протоколу проведення прилюдних торгів № 1905511-1 від 17.05.2011 року, акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 26.11.2011 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 30.05.2011 року приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що їм на праві спільної сумісної власності належала квартира по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка, яка в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором з АБ «Експрес-Банк» від 25.06.2008 року була передана в іпотеку. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 28.07.2010 року задоволено позов АБ «Експрес-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та звернуто стягнення на предмет іпотеки – належну їм квартиру. В ході виконання зазначеного судового рішення 17.05.2011 року проведено реалізацію на прилюдних торгах вказаної квартири, яку придбала ОСОБА_1 Проте, рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 28.11.2011 року частково задоволено апеляційна скаргу ОСОБА_3 – рішення Шепетівського міськрайонного суду від 28.07.2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки – вищевказану квартиру скасовано і в цій частині в позові відмовлено. Оскільки рішення суду , яким звернуто стягнення на предмет іпотеки скасовано, тому реалізацію спірної квартири вважають незаконною з визнанням незаконними і скасуванням всіх наступних документів, отриманих за наслідками такої реалізації. Крім того, посилаються на те, що прилюдні торги з реалізації спірної квартири проведено з порушенням пунктів 3.7, 3.11, 4.6, 4.7, 6.1, 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5. Зокрема, повідомлення про час, дату, місце проведення ні перших, ні повторних прилюдних торгів, акта державного виконавця про проведені прилюдні торги, вони не отримували, не були ознайомлені також з оцінкою майна. В порушення вимог ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не дотримався черговості звернення стягнення на майно, не перевірив наявності коштів, іншого майна боржника для виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник позивачки – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, посилаючись на мотиви таких, зустрічного позову не визнав, зазначивши, що ОСОБА_1 17.05.2011 року придбала на прилюдних торгах спірну квартиру, кошти за придбання такої сплачені повністю і 30.05.2011 року вона отримала свідоцтво про право власності. Вважає, що ОСОБА_1 є добросовісним покупцем, а тому її право на цю квартиру підлягає захисту.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і їх представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, зустрічний підтримали, зазначивши, що вказані порушення при організації та проведенні прилюдних торгів вплинули на результати торгів, чим було порушено права і законні інтереси позивачів за зустрічним позовом. ОСОБА_3 доповнила, що для отримання кредиту в банку в іпотеку було передано належну їй та синам квартиру по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка. Однак, про реалізацію цієї квартири на виконання рішення суду від 28.07.2010 року їй відомо не було. Повідомлення про прилюдні торги вона не отримувала, участі в них не приймала, писала 17.05.2011 року заяву про відкриття рахунку в банку для перерахування коштів, проте для чого ця заява на той час не знала. Наполягає на тому, що про реалізацію квартири дізналася лише у вересні 2011 року. Оскільки рішенням апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено, вважає, що квартиру не повинні були продавати. Представник ОСОБА_5 також доповнив, що боржнику за виконавчим листом, виданим на виконання рішення суду від 28.07.2010 року, - ОСОБА_3 належала лише 1/2 частина спірної квартири, а тому не вправі були реалізовувати квартиру вцілому. Відмітив, що стартова ціна і, відповідно, ціна, за яку продали квартиру на прилюдних торгах – 180220,83 грн. була без ПДВ, що не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вважає, що при проведенні прилюдних торгів було також порушено ст.43 Закону України «Про іпотеку», згідно якої спеціалізована організація не пізніше, ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів, що ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» виконано не було.

Представники відділу ДВС Шепетівського МРУЮ в судовому засіданні первісний позов підтримали, зустрічний не визнали, пояснивши, що спірна квартира була реалізована з прилюдних торгів на виконання рішення суду від 28.07.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Експрес-Банк» заборгованості за кредитним договором з дотриманням загальної процедури виконання судових рішень, а не реалізовувалась банком самостійно як предмет іпотеки. На виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказаного рішення суду, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АБ «Експрес-Банк» коштів було перевірено наявність майна у боржника. На запити ДВС надійшли відповіді про відсутність транспортних засобів, земельних ділянок. В присутності ОСОБА_3 було проведено опис та арешт квартири по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка, оскільки іншого майна, яке можна було б описати і реалізувати в рахунок боргу, у неї не виявлено. Так як боржник не погашала заборгованості було прийнято рішення про реалізацію вказаної квартири з прилюдних торгів, експертом проведена оцінка квартири та укладено відповідний договір із ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція». Про всі дії по виконанню судового рішення на адресу боржника направлялись копії відповідних постанов. 17.05.2011 року було проведено прилюдні торги, на яких ОСОБА_1 придбала спірну квартиру, в подальшому внесла за неї кошти і оформила право власності. Вважають, що твердження представника ОСОБА_3 і ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про те, що відділ ДВС Шепетівського МРУЮ не вправі був реалізовувати квартиру, оскільки два співвласники такої – ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яким належало по 1/2 частці квартири, не були боржниками і стороною виконавчого провадження, є безпідставними, адже виконувалось рішення суду від 28.07.2010 року, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки – спірну квартиру. Крім цього, відмітили, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-116цс12 від 24.10.2012 року дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Таким чином позовні вимоги позивача до відділу ДВС Шепетівського МРУЮ є безпідставними.

Представник ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» в судовому засіданні вимоги зустрічного позову заперечила та зазначила, що прилюдні торги були проведені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна і Закону України «Про іпотеку». Їх підприємство виграло тендер з реалізації квартири по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка. 02.03.2011 року між відділом ДВС Шепетівського МРУЮ та ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. ОСОБА_3 була належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення як перших 04.04.2011 року, так і повторних прилюдних торгів 17.05.2011 року шляхом направлення їй 15.03.2011 року та 27.04.2011 року рекомендованих листів, що підтверджується відповідними реєстром листів. Інформація про вказане майно, що реалізується, була розміщена на веб-сайті. В результаті проведення 17.05.2011 року прилюдних торгів, які оформлені відповідним протоколом № 1905511-1 та протоколом присутності переможцем визнано єдиного учасника – ОСОБА_1 Вважає, що доводи позивачів за зустрічним позовом і їх представника про проведення прилюдних торгів з порушенням норм законодавства є голослівними, оскільки не підтверджені належними доказами, а позовні вимоги ОСОБА_3 – безпідставними, так як не ґрунтуються на законі, чому просила в їх позові відмовити.

Відповідач - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_9, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник АБ ОСОБА_10» в судове засідання не з’явився, а подав заяву, в якій просить справу розглядати у відсутності представника банку та що первісний позов підтримує в повному обсязі.

Шепетівський МВ УДМС України в Хмельницькій області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не направив в суд свого представника, а представив заяву за підписом начальника відділу, в якій у вирішення справи покладається на розсуд суду і просить справу розглядати у відсутності їх представника, що суд вважає за можливе.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідачів – позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження № 1107/14, суд приходить до висновку, що первісний та зустрічний позови не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Судом встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.07.2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь акціонерного банку «Експрес-Банк» заборгованість за кредитним договором № 29316/16/к від 25.06.2008 року в сумі 11852,88 дол. США. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 29316/16/к від 26.06.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно житлового призначення, а саме: квартиру по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка Хмельницької області, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_9 і ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені акціонерного банку «Експрес-Банк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням акціонерному банку «Експрес-Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з початковою ціною продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної на підставі акту незалежної оцінки нерухомого майна. В разі продажу предмету іпотеки за ціною понад суми заборгованості та витрат акціонерного банку «Експрес-Банк» залишок грошових коштів від його продажу повертається іпотекодавцю.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 28.11.2011 року вказане рішення скасовано в частині звернення стягнення на предмет іпотеки і в цій частині позовних вимог відмовлено, в решті рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення суду від 28.07.2010 року видано 01.12.2010 року виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання представником АБ «Експрес-Банк» та 13 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження.

Під час виконання виконавчого листа, державним виконавцем проведено перевірку наявності у боржника майна, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 1107/14. В зв’язку з відсутністю іншого майна, яке можна було б описати та реалізувати в рахунок погашення боргу, в присутності боржника ОСОБА_3 22.12.2010 року складено акт опису та арешту квартири по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка, в якому зазначено, що така буде передана для реалізації не раніше 04.01.2011 року. Даний акт міститься в матеріалах виконавчого провадження, представленого суду.

Згідно результатів експертної оцінки описаної квартири, яка була проведена призначеним державним виконавцем експертом, вартість квартири становила 388353 грн. з ПДВ. Про призначення експерта, проведення експертної оцінки та роз’яснення права на оскарження такої оцінки державним виконавцем повідомлялись сторони виконавчого провадження – АБ «Експрес-Банк» і ОСОБА_3

Оскільки сторонами не була оскаржена експертна оцінка та не ставилось питання про виключення майна з акту опису, то державним виконавцем було надіслано до відділу ДВС Головного управління юстиції в Хмельницькій області повідомлення щодо наявності арештованого майна та до торгівельних організацій, в якому запропоновано оглянути арештоване майно та внести свої ропозиції щодо його реалізації.

Відтак, 02.03.2011 року відділом ДВС Шепетівського МРУЮ було укладено договір з ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Оскільки боржник не вчиняла жодних дій по погашенню заборгованості перед АБ «Експрес-Банк», спеціалізованим підприємством «Юстиція» для реалізації квартири з прилюдних торгів розміщено відповідне оголошення на сайті Міністерства юстиції України, листом № 104/11 від 15.03.2011 року було повідомлено сторін виконавчого провадження про дату, час, місце проведення прилюдних торгів по реалізації квартири по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка 04.04.2011 року. В зв’язку з відсутністю покупців 04.04.2011 року прилюдні торги не відбулися, тому після уцінки квартири на 25 %, призначено повторні прилюдні торги, про що листом за № 131/11 від 27.04.2011 року повідомлені сторони виконавчого провадження і розміщено оголошення на сайті. 17 травня 2011 року було проведено повторні прилюдні торги, на яких єдиний учасник - ОСОБА_1 придбала за запропоновану стартову (початкову) ціну - 180220,63 грн. спірну квартиру. Вказане підтверджується реєстрами листів від 15.03.2011 року і 27.04.2011 року про відправлення кореспонденції ОСОБА_3 та АБ «Експрес-Банк», протоколом № 1905511-1 від 17.05.2011 року, протоколом присутності на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна від цього ж числа, а також розміщеною на сайті Міністерства юстиції України 27.04.2011 року інформацією про повідомлення про проведення 17.05.2011 року повторних прилюдних торгів з реалізації вказаної квартири.

У подальшому, 26.05.2011 року державним виконавцем відділу ДВС Шепетівського МРУЮ було складено акт про реалізацію предмета іпотеки, що затверджений начальником даного відділу, згідно якого 17.05.2011 року ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» була реалізована на прилюдних торгах належна на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 квартира по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка. Дану квартиру за 180220,63 грн. придбала ОСОБА_1, яка повністю сплатила вказану суму коштів.

На підставі вказаного акту, приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 30.05.2011 року видала свідоцтво, яким посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності вказана в акті квартира, що раніше належала ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3

Згідно витягу з державного реєстру прав від 23.06.2011 року за ОСОБА_1В зареєстроване право власності на квартиру по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка.

Позивачі за зустрічним позовом просять визнати недійсними прилюдні торги від 17.05.2011 року, протокол проведення прилюдних торгів № 1905511-1 від 17.05.2011 року, акт державного виконавця від 26.05.2011 року та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30.05.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 свої позовні вимоги обґрунтовують, зокрема, порушеннями, допущеними державним виконавцем відділу ДВС Шепетівського МРУЮ при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, а саме, щодо недотримався черговості звернення стягнення на майно боржника, зокрема, що державний виконавець не перевірив наявності коштів, іншого майна боржника для виконання судового рішення, щодо неповідомлення про проведену оцінку квартири.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-116цс12 від 24 жовтня 2012 року дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо (ст.ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону). Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Таким чином, посилання позивачів за зустрічним позовом та доводи їх представника в судовому засіданні на порушення державним виконавцем своїх повноважень і вимог закону щодо недотримався черговості звернення стягнення на майно боржника та щодо неповідомлення про проведену оцінку квартири, як на підставу для визнання торгів недійсними, не можуть бути прийняті до уваги.

Ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838 (далі – Тимчасове положення).

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Порядок проведення прилюдних торгів щодо реалізації арештованого майна, переданого в іпотеку, визначається також Законом України «Про іпотеку».

Так, однією з підстав недійсності торгів, протоколу, акту та свідоцтва позивачі зазначають неповідомлення належним чином про дату, час і місце проведення прилюдних торгів.

Однак, суд вважає такі доводи необгрунтованими.

Відповідно до п.3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Згідно ст.43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмету іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки тощо. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Отже, Тимчасове положення і Закон України «Про іпотеку» не містять вимог щодо способу повідомлення боржника про проведення торгів, лише зазначено, що таке повідомлення має бути письмовим.

Так, реєстрами листів від 15.03.2011 року і 27.04.2011 року, які містяться в матеріалах справи, підтверджується надсилання листів Хмельницької філії ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» № 104/11 від 15.03.2011 року та № 131/11 від 27.04.2011 року, якими відділ ДВС Шепетівського МРУЮ, стягувач і боржник – ОСОБА_3 повідомлялися про дату, час, місце проведення відповідно перших та повторних прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Суд вважає дані вказаних реєстрів листів достатнім доказом про належне повідомлення боржника.

Крім цього, інформаційні повідомлення Хмельницької філії ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» про прилюдні торги 04.04.2011 року та повторні торги 17.05.2011 року, які містять необхідну інформацію, відповідно до п.3.5 Тимчасового положення і вказаних вимог Закону України «Про іпотеку», були опубліковані відповідно 15.03.2011 року і 27.04.2011 року на веб-сайті Міністерства юстиції України.

ОСОБА_3 також не надала суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що інформація про проведення прилюдних торгів в місцевих друкованих засобах масової інформації не розміщувалась.

До того ж посилання ОСОБА_3 на те, що про дату проведення прилюдних торгів її не було повідомлено не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки ОСОБА_3 не надано доказів того, що остання бажала приймати участь у прилюдних торгах.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про те, що їй взагалі не було відомо про реалізацію їх квартири, зокрема про продаж такої на прилюдних торгах, то це не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і спростовується дослідженими судом доказами.

Так, як вбачається з листа АБ «Експрес-Банк» від 15.04.2011 року, адресованого ОСОБА_3, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який ОСОБА_3 отримала особисто в той же день, банк повідомляє, що змушений використати своє право звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вимагає звільнити спірну квартиру, а також повідомляє, що до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах боржник вправі виконати свої зобов’язання перед банком, що буде підставою припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 було відомо про проведення 17.05.2011 року прилюдних торгів, є її лист від 17.05.2011 року адресований відділу ДВС Шепетівського МРУЮ з проханням належні їй кошти перерахувати на її рахунок відкритий в той же день в Шепетівському відділенні АБ «Експрес-Банк», який суд оцінює, як її згоду на отримання різниці в коштах від реалізації квартири після погашення боргу перед стягувачем.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення прилюдних торгів оскаржити їх результати в суді. Проте ОСОБА_3 протягом зазначеного строку результати прилюдних торгів від 17.05.2011 року в суді не оскаржувала, а звернулась із зустрічним позовом більш, ніж через рік після їх проведення.

Крім того, представником позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не надано суду належних і об’єктивних доказів та не наведено переконливого обгрунтування своїх доводів про те, що стартова ціна і, відповідно, ціна, за яку 17.05.2011 року продали квартиру по вул.Фрунзе, 54/18 в м.Шепетівка на прилюдних торгах – 180220,83 грн., яка була без ПДВ, сформована з порушенням вимог ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дійсно, як встановлено судом, спірна квартира була придбана ОСОБА_1 на прилюдних торгах за стартовою ціною 180220,83 грн., що відповідає вимогам ч.3 ст.45 Закону України «Про іпотеку», згідно якої прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника, у разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.

Вказана ціна, як вбачається з матеріалів справи, вказана без ПДВ. Законодавчими актами, що регулюють порядок проведення прилюдних торгів не визначено, що ціна, яку повинен сплати покупець за майно, придбане на торгах, повинна бути з включенням ПДВ.

Закон України «Про податок на додану вартість», на який посилається представник позивачів за зустрічним позовом, втратив чинність з 01.01.2011 року у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України.

Положення такого ж змісту, які містились в п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається представник позивачів за зустрічним позовом, містить чинний на час проведення прилюдних торгів Податковий кодекс України у пункті 189.4 статті 189, згідно якого базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Наведене не підтверджує доводів представника ОСОБА_5 про включення ПДВ в ціну лота на прилюдних торгах.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що обставин, які б свідчили про порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів позивачами за зустрічним позовом не доведено суду.

Що стосується вимоги зустрічного позову про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів № 1905511-1 від 17.05.2011 року, то суд важає таку вимогу необгрунтованою. Позивачами за зустрічним позовом не зазначено в своїй позовній заяві підстав для визнання такого протоколу недійсним.

Пунктами 4.14 і 4.15 Тимчасового положення визначено, які дані заносяться до протоколу, порядок його складання, підписання та вручення.

Як видно із представленого протоколу № 1905511-1 від 17.05.2011 року, такий відповідає вказаним вимогам, а тому підстав визнавати його недійсним немає.

Також ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не зазначено жодних обставин, якими вони обгрунтовують свою вимогу про визнання недійсним акту державного виконавця від 26.05.2011 року за результатами прилюдних торгів і не представлено доказів на підтвердження такої вимоги. Позивачі за зустрічним позовом та їх представник в судовому засіданні не надали суду пояснення з приводу цього та не обгрунтували дану вимогу.

Що стосується вимоги про скасування реєстрації права власності, а відтак визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.05.2011 року, яке видане на ім'я ОСОБА_1, то підстав для визнання його недійним також немає, оскільки відповідачка після проведення прилюдних торгів та визнання її переможцем оплатила повну вартість майна та, на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна на прилюдних торгах від 26.05.2011 року, затвердженого начальником відділу ДВС Шепетівського МРУЮ, приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 їй було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Наведене відповідає вимогам п.6.4 Тимчасового положення, згідно якого на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Виходячи зі змісту частини першої статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано у набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Добросовісним набувачем вважається набувач майна, якщо він не знав і не міг знати про те, що особа, яка відчужила йому мано не мала на це права (як-то придбання набувачем речі у магазині, або на прилюдних торгах).

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Оскільки під час судового розгляду даної справи не встановлено недобросовісність набувача то відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України, презюмується його добросовісність (п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки спірна квартира була придбана нею за відплатним договором (договір купівлі-продажу) на публічних торгах.

Договір купівлі-продажу, який укладено за результатами прилюдних торгів, може бути визнано недійсним у разі порушення правил їх проведення, які вплинули на результати торгів. Разом з тим, суду не надано доказів того, що прилюдні торги, які відбулися 17.05.2011 року проведені з порушенням законодавства.

Отже, вимоги ОСОБА_3 є безпідставними і не підтверджені дослідженими судом доказами.

ОСОБА_3 і ОСОБА_12 просять визнати прилюдні торги недійсними, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що заборгованість за кредитним договором була стягнута рішенням суду з ОСОБА_3, яка є власником лише 1/2 частини квартири, а на прилюдних торгах реалізована вся квартира, чим порушені їх права як співвласників спірної квартири. Проте, вони не є сторонами оспорюваного правочину і захист їх прав можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, за наявності підстав, передбачених ст.388 ЦК України.

Таким чином, ОСОБА_3 і ОСОБА_12 вибрано невірний спосіб захисту свої прав.

Враховуючи наведене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в зустрічному позові слід відмовити.

Щодо позову ОСОБА_1 про зняття відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за адресою: м.Шепетівка, вул.Фрунзе, 54/18, то суд, вирішуючи його, виходить з наступного.

Відповідачі є колишніми власниками зазначеної квартири та на день розгляду справи в суді, за даними Шепетівський МВ УДМС України в Хмельницькій області, зареєстровані у ній.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено підстави для зняття з реєстрації місця проживання особи.

Зазначений закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, і положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК України; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог:

1) про позбавлення права власності на житлове приміщення;

2) про позбавлення права користування житловим приміщенням;

3) про визнання особи безвісно відсутньою;

4) про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем ОСОБА_1 заявлена вимога лише про зняття відповідачів з реєстраційного обліку.

Фактично до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 заявлена вимога, яка має вирішуватись відповідним державним органом з підстав, передбачених ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

З огляду на наведене, в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4, треті особи: відділ Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, Шепетівський МВ УДМС України в Хмельницькій області, акціонерний банк «Експрес-Банк» про зняття з реєстраційного обліку – відмовити.

В позові ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція», третя особа - акціонерний банк «Експрес-Банк» про визнання недійсним та скасування акту державного виконавця, протоколу публічних торгів, свідоцтва на право власності на майно та скасування реєстрації права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в той же строк з дня отримання його копії, до апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя: