Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Справа № АС-13/127-06 Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
Істоміна О.А.
«01»серпня 2006 року
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Кравець Т.В., суддів Істоміної О.А., Твердохліба А.Ф.
при секретарі Якименко О.В.
за участю представників сторін:
позивача – не з‘явився
відповідача – Барабицької Я.М. – представник, дов. № 2697/9/10-025 від 17.10.2005 року (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. № 2262Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 16 травня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/127-06
за позовом Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
У березні 2006 року Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 11/15-26 від 30 січня 2006 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції по комунальному податку в розмірі 793,22 грн., як такого, що суперечить нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.
Постановою господарського суду Харківської області від 16 травня 2006 року позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 11/15-26 від 30 січня 2006 року. З державного бюджету на користь позивача стягнуто 3,40 грн. судового збору. Постанова суду мотивована тим, що в період дії мораторію до позивача не застосовуються штрафні санкції.
Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова з постановою суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме статтей 19, 67, 129 Конституції України, п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, статтей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування" у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення № 11/15-26 від 30 січня 2006 року, яким відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до позивача застосовані фінансові санкції по комунальному податку в розмірі 793,22 грн., було прийнято на підставі висновків акту № 11/15-206/14309764 від 20 січня 2006 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання підприємством позивача по комунальному податку за лютий 2003 року –листопад 2005 року.
В результаті перевірки податківцями була виявлена несвоєчасна сплата комунального податку в сумі 1580,44 грн. за 4 квартал 2002 року - 1 квартал 2003 року, періодом нарахування з 19 лютого 2003 року по 20 травня 2003 року, а фактично сплату податкового зобов'язання було здійснено підприємством у період з 18 лютого 2005 року по 21 листопада 2005 року.
З матеріалів справи, а саме з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату комунального податку також вбачається, що перевіряючими були визначені граничні терміни сплати узгоджених зобов'язань, а саме 19 лютого 2003 року та 20 травня 2003 року, при цьому як в суді першої інстанції ,так і в суді апеляційної інстанції представник відповідача не надав пояснень стосовно того, яким чином ці граничні строки були визначені.
Відповідно до статті 15 Закону України „Про систему оподаткування" до місцевих податків належить, зокрема, комунальний податок. Пунктом 3 статті 15 цього Закону передбачено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому зазначений податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане його запровадження. Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України № 56-93 від 20 травня 1993 року „Про місцеві податки і збори" органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються.
З аналізу наведених норм вбачається, що механізм справляння та порядок сплати (тобто періоди та строки), зокрема, комунального податку визначаються сільськими, селищними, міськими радами, а не Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Оскільки положення п. 17.1.7 статті 17 вказаного Закону розповсюджується тільки на платежі, здійснені з порушенням граничних строків, визначених цим Законом, то у відповідача не було законного права самостійно, на свій розсуд, без наявності рішення відповідної ради, встановлювати граничні строки для сплати комунального податку, а тому є неправомірним застосування фінансових санкцій в розмірі 790,22 грн. (50%) .
Матеріали справи також свідчать, що ухвалою господарського суду Харківської області від 23 грудня 2002 року по справі № Б-19/226-02 у відношенні Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" було порушено справу про банкрутство, та у зв'язку з цим, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до 09 грудня 2004 року, тобто до припинення провадження у справі про банкрутство.
Згідно до п. 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним законом для підприємств, у відношенні яких порушено провадження у справі про банкрутство, та встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника, передбачено, що протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). В свою чергу, в преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Тобто, як вірно зазначив місцевий господарський суд, з моменту порушення судом провадження у справі про банкрутство сплата податкових зобов'язань платника податків здійснюється в порядку законодавства про банкрутство.
Таким чином в період дії мораторію, тобто з 23 грудня 2002 року до 09 грудня 2004 року, до позивача не застосовуються штрафні санкції.
З наведених підстав слід погодитися з таким же висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова не надала доказів, які б спростували доводи позивача, а тому їх вимоги щодо скасування постанови задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 16 травня 2006 року по справі № АС-13/127-06 була винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 16 травня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/127-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-13/127-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді