Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-04/124-06 Суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Погребняк В.Я.
19 липня 2006 року м. Харків
Колегія суддів у складі: головуючого судді Погребняка В.Я.
судді Гончар Т.В.
судді Істоміної О.А.
при секретарі Бенціонові З.О.
За участю представників сторін:
Позивача: Перерва С.В., довіреність № 147 від 10.07.2006 р., Кириченко Л.Д., довіреність № 146 від 10.07.2006 р.,
Відповідача: Демчан А.В., довіреність № 1879/10/10-015 від 09.03.2006 р., Фуклева Л.А., довіреність № 6172/10/10-015 від 18.07.2006 р.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1960 Х/2 від 01.06.2006 р.) Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області у справі № АС-04/124-06 від 10.05.2006 р.
за позовом Комунального підприємства «Харківський міський ломбард», м. Харків
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про визнання недійсним акта ненормативного характеру,
Встановила:
27.07.2005 р. (вх. № 8806/1-27) позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000241701/0 від 21.03.2005 р.
Заявою від 03.10.2005 р. (вх. № 70716) позивач змінив свої позовні вимоги і просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000681701/0 від 24.05.2005 р.
Постановою господарського суду Харківської області від 10.10.2005 р. позовні вимоги задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000681701/0 від 24.05.2005 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2005 р. апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 10.10.2005 р. без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2006 р. касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову від 10.10.2005 р. та ухвалу від 05.12.2005 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Як вказано в ухвалі ВАСУ, судами першої та апеляційної інстанції було розглянуто правомірність нарахування лише за епізодами про донарахування 45 021,99 грн. податку, проте решту донарахувань у сумі 233,24 грн. суди залишили поза увагою та правової оцінки їм не дали. Не враховано акт про результати комплексної планової документальної перевірки від 21.03.2005 р. –позиції на а.с. 38, 39, 40, 43.
Під час нового розгляду справи позивач заявою від 29.03.2006 р. (вх. № 9552) уточнив предмет і підстави позову і просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПУ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000681701/0 від 24.05.2005 р. в частині донарахування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 45 012,99 грн. та застосування фінансової санкції в сумі 90 043,98 грн., в іншій частині позову провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст.157 КАС України.
Заявою від 11.04.2006 р. (вх. № 11007) позивач ще раз уточнив предмет і підстави позову і просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПУ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000681701/0 від 24.05.2005 р. в частині донарахування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 43 843,54 грн. та застосування фінансової санкції в сумі 87 687,08 грн., а в іншій частині позову провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст.157 КАС України.
Постановою господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. (суддя Григоров А.М.) позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 00006811701/0 від 24.05.2005 р. в частині нарахування суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 43 843,54 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 87 687,08 грн. В іншій частині провадження у справі закрито. Стягнуто з Державного бюджету на користь КП «Харківський міський ломбард» державне мито в розмірі 82,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 114,22 грн. Постанову обґрунтовано тим, що право на отримані від реалізації заставленого майна кошти набуває не заставодавець, а заставоутримувач, оскільки сама реалізація майна здійснюється для досягнення спеціальної мети –задоволення інтересів заставоутримувача, що витікають із зобов’язання, яке забезпечено заставою. В акті перевірки не вказано, під який саме вид доходу, що вказані у п.1.2., 1.3. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпадають суми, отримані позивачем від реалізації заставленого майна. Позивач не є податковим агентом відносно фізичних осіб –заставодавців, між ними немає відносин посередництва, тобто фізичні особи не надавали позивачу повноважень на реалізацію належного їм майна –це право, а не обов’язок позивача, як витікає з договору застави.
Відповідач –ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова - з постановою господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену вище постанову повністю і прийняту нову, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена господарським судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права. Так, відповідач зазначає, що протягом січня-грудня 2004 р. позивач надавав фізичним особам кошти у позику на умовах фінансового кредиту. Засобом забезпечення зобов’язання за позикою була застава рухомого майна, яке належить фізичним особам-позичальникам. У випадках невиконання позичальниками своїх зобов’язань перед позивачем після закінчення строку дії договору позики позивач реалізовував предмети застави –брухт дорогоцінних металів, прийнятий під заставу та своєчасно не викуплений заставодавцями. В порушення п.1.2., 1.3. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі реалізації рухомого майна, прийнятого під заставу та своєчасно не викупленого заставодавцями –отримувачами позик, підприємством виручені кошти не було визначено, як дохід таких фізичних осіб, що підлягає оподаткуванню під час реалізації рухомого майна. В порушення п.1.15. ст.1 вказаного Закону податок з доходів фізичних осіб не утримувався, не нараховувався і до бюджету не перераховувався.
Позивач –КП «Харківський міський ломбард»–у запереченнях на апеляційну скаргу прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. без змін. Позивач зазначає, що ніякої діяльності по припиненню права власності на заставлене майно власник майна не провадив, на отримані від реалізації суми право набуває на заставодавець, а заставоутримувач. Позивач не є податковим агентом щодо фізичних осіб –заставодавців. Крім того, висновки акту перевірки не відповідають вимогам п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429.
Склад судової колегії для розгляду даної справи був визначений розпорядженням 1-го заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. відповідно до ст. 29 Закону України «Про судоустрій України»”, ст.190 КАС України, у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Істоміна О.А.
В судовому засіданні 12.07.2006 р. було оголошено перерву до 10 години 30 хвилин 19.07.2006 р.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача задоволенню не підлягає, постанова господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. по справі № АС-04/124-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Комунальне підприємство «Харківський міський ломбард» зареєстровано розпорядженням виконкому Харківської міської ради від 17.02.2000 р. за № Ю 0017223, є власністю територіальної громади м. Харкова, взято на облік у ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова 19.04.2000 р., включено до ЄДРПОУ з ознаками юридичної особи, про що свідчить довідка Харківського обласного управління статистики № 7516 від 04.09.2003 р.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.02.2005 р. по 21.03.2005 р. посадовими особами відповідача у позивача було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.12.2003 р. по 31.12.2004 р.
За результатами перевірки складено акт № 100/23-504/03062088/ДСК від 21.03.2005 р., висновок якого свідчить про допущене позивачем порушення (крім інших, від оскарження яких позивач відмовився в порядку п.2 ч.1 ст.157 КАС України) п.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неутримання , не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у повному обсязі за лютий-грудень 2004 р. на загальну суму 45 255,00 грн., у т.ч. і в оскаржуваній частині в сумі 43 843,54 грн.
Суть порушення, на думку перевіряючих, полягала в наступному.
Протягом січня-грудня 2004 р. підприємство надавало фізичним особам кошти у позику на умовах фінансового кредиту. Засобом забезпечення зобов’язань за позикою була застава рухомого майна, яке належить фізичним особам –позичальникам.
У випадках невиконання позичальниками своїх обов’язків перед підприємством під час закінчення строку дії договору позики (у відповідності із п.6 Договору позики) підприємство реалізовувало предмети застави –брухт дорогоцінних металів, прийнятий під заставу і своєчасно не викуплений заставодавцями Національному Банку України (Договір № 13 від 18.12.2003 р., Договір № 13 від 25.06.2004 р.); промислові товари, прийняті під заставу та своєчасно не викуплені заставодавцями, –через комісійний магазин, який належить підприємству.
В порушення вимог п.1.2., 1.3. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі реалізації рухомого майна, прийнятого під заставу та своєчасно не викупленого заставодавцями, суми неповернутих фізичними особами - заставодавцями позик, підприємство не було визначено як дохід таких фізичних осіб, що підлягає оподаткуванню під час реалізації рухомого майна.
В порушення п.1.15. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якою визначено зобов’язання податкового агента щодо утримання, нарахування та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податків та п.1, 6 ст.12 цього ж Закону, податок з доходів фізичних осіб, що утворились при реалізації таких об’єктів рухомого майна, не утримувався, не нараховувався та до бюджету не перераховувався. За результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб у 1828 випадках по 1572 особовим рахункам у сумі 43 843,54 грн. (Додаток № 16, № 17 до акту перевірки).
За результатами перевірки відповідач прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 21.03.2005 р. № 0000241701/0, яким з посиланням на п.п. «а», «б»п.п.4.2.2 п.4.2. ст..4, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та ст.8, ст.16, п.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначив позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, належну до сплати в розмірі 135 882 грн., з них основний платіж 45 255 грн., та штрафна санкція в розмірі 90 627 грн.
Позивач здійснив апеляційне оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення, за наслідками якого зазначене вище податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині визначення позивачу податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 117,00 грн. штрафної санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
24.05.2005 р. відповідач прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення від за № 0000681701/0, яким вже з посиланням на п.п.4.2.2 п.4.2. ст..4, п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та п.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначив позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, належну до сплати в розмірі 135 765 грн., з них основний платіж 45 255 грн., та штрафна санкція в розмірі 90 510 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення (в частині - з урахуванням змін та уточнень позовних вимог) є предметом оскарження у даній справі.
Судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, зазначаючи про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вважав, що об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є суми неповернутих заставодавцями позик, оскільки кошти від реалізації заставленого рухомого майна позивачем зверталися на свою користь, а відтак сума позики ставала об’єктом оподаткування.
В судовому засіданні відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі послався на листи ДПА України від 26.01.2005 р. № 676/6/17-3116 та від 29.04.2006 р. № 4879/6/22-3011 «Про визначення об’єктів, бази та ставок оподаткування ломбардних операцій».
Згідно зі ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в т.ч. надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.
П.1.2. Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами (затвердженим Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3981 від 26.04.2005р.) передбачено, що ломбард – це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів , під заставу майна на визначений строк і під процент;
фінансовий кредит ломбарду –надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк і під процент.
Згідно п.1.2. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід фізичної особи визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального та нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п.4.2.16 п.4.2. ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Перелік доходів з джерелом їх походження в Україні визначений п.1.3. ст.1 цього ж Закону.
Податковий агент, відповідно до п.1.1.5 ст.1 цього ж Закону –юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Правовідносини, які виникають між позивачем та фізичними особами –заставодавцями, регулюються з приводу отримання позики: ст.ст. 1046-1053 ЦК України, а з приводу звернення стягнення на заставлене майно: ст.ст.572-593 ЦК України, а також приписами Закону України «Про заставу».
Так, відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Згідно зі ст.527 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Ст.589 ЦК України встановлює правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою –у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Судова колегія зауважує, що види доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, перелічені в ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п.п.4.3.23. п.4.3. ст.4 цього Закону до складу місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку.
З наведених вище норм Законів можна зробити висновок, що позивач за позиковими операціями в момент видачі позики може і не бути податковим агентом, оскільки основна сума кредиту не включається до складу оподатковуваного доходу; а під час звернення стягнення на заставлене майно позивач також не набуває статусу податкового агента, оскільки може не мати коштів позичальника, з яких слід було б утримати податок (за змістом ст.ст.589-591 ЦК України, кошти, виручені від реалізації предмету застави, в сумі, необхідній для задоволення вимоги в повному обсязі, стають власністю позикодавця).
При цьому позивач не заперечував, що в разі перевищення суми виручених від реалізації заставного майна коштів над сумою позики така різниця є оподатковуваним доходом платника податку.
Судова колегія зауважує, що і за змістом листа ДПА України від 29.04.2006 р. № 4879/6/22-3011 у разі невиконання фізичною особою зобов’язання, забезпеченого заставою, тобто після закінчення дії договору, у такої фізичної особи виникає об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та не повернутих у встановлений договором строк, тобто у фізичної особи –позичальника, яка не виконала договірні зобов’язання з викупу заставленого майна і в якої залишилась сума позики, виникає дохід у вигляді суми такої позики лише після звернення ломбардом стягнення за невиконаними обов’язками на предмет застави.
Але судова колегія не погоджується з позицією відповідача, що такий дохід одержано від податкового агента або що ломбард є податковим агентом щодо сум, виручених від реалізації заставленого майна, оскільки правова природа цих сум різна –позика стає доходом платника податку у разі неповернення, а суми, отримані від реалізації заставленого майна, є фактично поверненням позики та пов’язаних з цим витрат.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Харківської області, про те, що в акті перевірки не вказано, яким саме видом доходу (позичальника) є кошти, отримані позивачем від реалізації заставленого майна; ломбард не є податковим агентом відносно фізичних осіб –заставодавців.
Судова колегія звертає увагу на те, що в резолютивній частині постанови від 10.05.2006 р. зазначено про визнання нечинним податкового повідомлення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за № 00006811701/0 від 24.05.2005 р., між тим, як в матеріалах справи міститься, зазначено в позовній заяві, та в описовій і мотивувальній частині постанови податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за № 0000681701/0 від 24.05.2005 р.
Судова колегія вважає, що в даному випадку має місце описка, яка повинна бути виправлена місцевим господарським судом в порядку ст.169 КАС України, але яка, втім, не впливає на висновок суду апеляційної інстанції по суті розглянутих вимог і не тягне за собою зміну чи скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана відповідачем постанова господарського суду Харківської області прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки відповідають обставинам справи, а тому постанова господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206, 209, 211, 212 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду одноголосно
Ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача –Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-04/124-06 від 10.05.2005 р. залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-04/124-06 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді