Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ А-42/449-04 Суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
26 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Істоміної О.А.
При секретарі –Міраков Г.А.
За участю представників сторін:
позивача – Щолок О.А. за довіреністю №б/н від 04.07.2005р. та Дзин Т.Ю. за довіреністю №б/н від 04.07.2005р.
відповідача – Клюєва Н.І. за довіреністю №3458/9/10-008 від 22.11.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1218Х/2 ) Харківської ОДПІ у Харківській області, та апеляційну скаргу (вх.1216 Х/2); ЗАТ “Грант - Оіл”, на рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2005 р. по справі № А-42/449-04.
за позовом ЗАТ “Грант - Оіл”, с. Васищево, Харківська область,
до Харківської ОДПІ у Харківській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Встановила:
Позивач - ЗАТ „Грант - Оіл” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області № 0000612602/0 від 12.08.2004 р. та №0000612602/1 від 19.10.2004 р., якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 120189,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47852,3 грн. Також позивач просив визнати недійсним рішення відповідача №740/10/10-018 від 19.10.2004р. прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі №А-42/449-04 позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №0000612602/0 від 12.08.2004р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 48281,90 грн., в тому числі основний платіж –19942,00 грн., штрафні санкції –28339,90грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000612602/1 від 19.10.2004 р. В частині визнання недійсним рішення Харківської ОДПІ у Харківській області № 740/10/10-018 від 19.10.2004р. провадження у справі припинено. В задоволенні решти позовних вимог –відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42,5 грн. держмита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто позивачу з держбюджету зайво сплаченого держмито в розмірі 85,00 грн.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі №А-42/449-04, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000612602/1 від 19.10.2004р. та прийняти нове, яким у позові ЗАТ „Грант-Оіл” відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення № 0000612602/1 від 19.10.2004 р. складене та направлене платнику податків виключно з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов’язання, після розгляду первинної скарги платнику податків, про що свідчить відповідний запис –через „дріб один”. Апелянт вважає, що висновки господарського суду Харківської області в рішенні від 15.03.05 року не відповідають нормам Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” та фактичним обставинам справи, оскільки податковим повідомленням–рішенням № 0000612602/1 від 19.10.2004р. податкова інспекція не нараховувала ЗАТ „Грант-Оіл” податок на прибуток вдруге, тобто і штрафні (фінансові) санкції вдруге не застосовувались.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі №А-42/449-04 в частині задоволення позову вважає законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. –без змін.
Позивач не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі №А-42/449-04 також подав апеляційну скаргу, в якій, після уточнення апеляційних вимог, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.03.05 року по даній справі в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог (на суму 119759,40 грн.) і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що цілісний майновий комплекс ПВЖ та ГЖ складається з різних будівель та установок. Апелянт вважає, що будівлі необхідно відносити до 1 групи основних фондів, а установку МДУ-20 до 3-ї групи. Крім того, позивач зазначає, що на момент розгляду даної справи у господарському суді та на момент винесенням оскаржуваного рішення, Наказ Держкоммістобудування України від 05.10.1994 року № 48 Про затвердження Державних будівельних норм України „Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів ДБН А.3.1-3-94”, на який посилається відповідач та суд першої інстанції, втратив свою чинність згідно з Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18.10.04 року № 191 „Щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.04 року № 1243 „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вважає, що комплекс обладнання та приладів повинен відноситися до 1 групи основних фондів. Ніяких документів, які б підтверджували переведення основних фондів з 3 групи до 1 групи надано не було. Щодо застосування норм наказу Держмістбудування України від 05.10.94 р. № 48 про затвердження Державних будівельних норм України “Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”, пояснюється тим, що перевірка проводилась за період з 01.01.2002 р. по 01.04.2004 р., коли діяли норми цього наказу.
До Харківського апеляційного господарського суду 21.04.2005р. представниками сторін було заявлено клопотання про проведення комплексної судової експертизи Акту перевірки Харківської ОДПІ у Харківській області від 10.08.2004р. за № 251/26 –223/25180486 –ДСК ЗАТ „Грант-Оіл” із залученням відповідних спеціалістів, експертів з питань бухгалтерського обліку, податкового обліку та експертів з питань техніки, будівництва та інженерії.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р. провадження по справі було зупинено, справа направлена для проведення комплексної судової експертизи до Харківського науково-дослідного інституту судових експертизи ім. засл. професора М.С. Бокаріуса.
13.07.2005 року до суду надійшло повідомлення Харківського науково-дослідного інституту судових експертизи ім. засл. професора М.С. Бокаріуса. № 3942 від 05.07.2005 року про неможливість виконання дослідження по даній, так як сторонами не було проведено попередню оплату за проведення експертизи та не забезпечено безперешкодне обстеження та надання комплекту технічної документації на об’єкт дослідження.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 року поновлено провадження у справі та призначено апеляційні скарги до розгляду.
01.08.2005 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від позивача в якому він просив направити матеріали справи А-42/449-04 (вх. № 11689) до Харківського науково-дослідного інституту судових експертизи ім. засл. професора М.С. Бокаріуса. для проведення комплексної судової експертизи з визначених судом питань. ЗАТ „Грант-Оіл” зобов’язався своєчасно здійснити попередню оплату за проведення комплексної судової експертизи та створити всі умови для проведення комплексної судової експертизи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2005 р. клопотання позивача було задоволено, провадження по справі було зупинено та справа направлена для проведення комплексної судової експертизи до Харківського науково-дослідного інституту судових експертизи ім. засл. професора М.С. Бокаріуса.
21.12.2005р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли висновки комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №7300/7301 від 30.11.2005р.
13.07.2006 р. до суду надійшла справа №А-42/449-04 разом з висновками судово-економічної експертизи № 7299 від 16.06.06 року., в зв’язку з чим Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. провадження у справі поновлено, а справа за апеляційними скаргами призначено до розгляду.
Дана справа була призначена до розгляду за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України. В зв’язку з набранням чинності з 01.09.2005 року Кодексу Адміністративного судочинства в України, відповідно п.1, п.7 Перехідних положень цього кодексу та враховуючі приписи ст.ст. 17, 50 КАС України, справа розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.
Перед початком судового засідання представники сторін заявили клопотання про нездійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів, яке було задоволено судом.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ Харківської області з 13.07.2004р. по 10.08.2004р. була проведена позапланова документальна перевірка ЗАТ "Грант-Оіл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 91.01.2002р. по 31.03.2004 р.
За результатами цієї перевірки 10.08.2004 р. був складений акт за №251/26-223/25180486-ДСК. яким встановлено заниження податку на прибуток ЗАТ „Грант-Оіл" у розмірі 120189,00 грн. за 9 місяців 2003 р. та 1 квартал 2004 р., в зв'язку з завищенням амортизаційних відрахувань за цей же період, яке виникло через віднесення позивачем цілісного майнового комплексу ПВЖ та ГЖ до різних груп основних фондів, а саме - установки МДУ-20 до 3 групи основних фондів.
Відповідач дійшов висновку, що вказаний цілісний майновий комплекс повинен повністю відноситися в податковому обліку до 1 групи основних фондів, і при нарахування амортизаційних відрахувань повинна застосовуватися ставка 1,25 % (в розрахунку на податковий квартал).
За результатами розгляду зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення від 12.08.2004 р. за № 0000612602/0, яким ЗАТ ,,Грант-Оіл" було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 120189,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 47852,30 грн.
Не погодившись з даним повідомленням-рішенням, ЗАТ „Грант-Оіл” направило до податкової інспекції первинну скаргу за №18 від 25.08.2004р. За результатами розгляду скарги прийнято рішення №740/10/10-018 від 19.10.2004р. яким оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ЗАТ „Грант-Оіл” залишена без задоволення. На підставі цього Харківською ОДПІ Харківської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000612602/1 яким ЗАТ ,,Грант-Оіл" було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 120189,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 47852,30 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішення Харківської ОДПІ у Харківській області за результатами розгляду скарги №740/10/10-018 від 19.10.2004р. є актом ненормативного характеру, та не породжує ніяких прав та обов’язків. На підставі Рішення №740/10/10-018 від 19.10.04р. відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000612602/1 від 19.10.2004р., якими визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 120189,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47852,3 грн.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу),належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідно до абзацу 3 п. 5.3 ст. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2003р. за № 467/7788, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1-для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Отже, нормативними актами передбачено за результатами розгляду скарг органами Державної податкової служби направлення боржнику податкових повідомлень, а не винесення нових рішень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000612602/1 від 19.10.04р.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі № А-42/449-04 в частині задоволення позову прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі позивача є необґрунтованими і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Розглянувши матеріали справи, висновки комплексної судової будівельно-технічної товарознавчої та економічної експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Господарський суд Харківської області прийняв рішення щодо часткового визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.08.2004 р. за № 0000612602/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 48281,90 грн., в тому числі основний платіж –19942,0 грн., штрафні (фінансові) санкції –28339,90 грн. Суд першої інстанції при цьому виходив з того, що перенесення позивачем в 1 кварталі 2003 року установки МДУ-20 з 1 групи основних фондів до 3 групи є неправомірним, так як установка МДУ-20 не повинна відноситись до 3 групи основних фондів, оскільки згідно договору фінансового лізингу №1/ФЛ від 18.07.03р. позивач отримав цілісний майновий комплекс. В підтвердження цього факту суд першої інстанції посилається також на Витяг Про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1175896 від 06.08.03р., на підставі якого АСУБ "Грант" уклав договір фінансового лізингу №1/ФЛ, зазначено тип об’єкта: комплекс, що складається з десяти будівель та на надані позивачем технічні паспорти цілісного майнового комплексу і плану розміщення цілісного майнового комплексу з технічним описом службових приміщень та внутрішніх споруд (т.2 а.с.88-91), в яких установка МДУ-20 зазначена як споруда (на зворотній сторінці 91 опису комплексу зазначено найменування споруд, які є складовою частиною цілісного майнового комплексу, починаючи з номера 1-18 по номер 1-26 і їх найменування співпадають зі складовими частинами установки МДУ-20, які зазначені в технічному описі обладнання на стор.77-78 т.1). Крім того, при прийнятті рішення суд першої інстанції спирався на те, що відповідно до вимог п.п.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, цілісний майновий комплекс чітко підпадає під визначення споруда».
Колегія суддів не може погодитись з даним висновком господарського суду Харківської області оскільки, згідно з термінами та визначеннями Державних будівельних норм України “Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94”, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 5 жовтня 1994 р. N 48:
„споруда - це об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо”
Згідно до п.п.3.2.8. п.3.2. ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями:
“під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців”
Відповідно до Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за класифікацією об'єктів приватизації віднесені до груп В, Г, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 26 липня 2002 р. N 1336, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 1 серпня 2002 р. N 222, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 26 липня 2002 р. N 226-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2002 р. за N 784/7072:
“цілісний майновий комплекс або такий структурний підрозділ, який в установленому порядку відокремлюється в цілісний майновий комплекс - об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі”
Пунктами 1.1. та 1.2. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено визначення термінів “матеріальний актив” і “нематеріальний актив”, а саме: “матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів”; „Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку”.
Колегія суддів зазначає, що визначення терміну “споруди” дає визначення споруди як одного об’єкту, а не комплексу об’єктів, в той час як визначення терміну “цілісного майнового комплексу” як сукупності активів (матеріальних і нематеріальних), дає нам розуміння що до нього входить сукупність, тобто не один, а декілька об’єктів.
Отже і посилання суду першої інстанції на „технічні паспорти цілісного майнового комплексу та плану розміщення цілісного майнового комплексу з технічним описом службових приміщень та внутрішніх споруд” в обґрунтування того, що позивач отримав цілісний майновий комплекс, складовою частиною якого є установка МДУ-20 (т. 2 а. с. 88-91) є хибними, оскільки позиції з 1-18 по 1-26 перелічені в технічному паспорті виданому позивачу БТІ на нежитлову будівлю, в якій розташований комплекс ЛВЖ і ГЖ не встановлює статусу установки МДУ-20.
Також, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що п.п.8.2.2. п.8.2. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР не дає визначення терміну „споруда”, а лише вказує на те, що згідно з цією нормою споруди необхідно відносити до 1 групи основних фондів підприємства. Термін „споруда” взагалі не має визначення в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР.
Відповідно до вимог п.п.8.3.4. п.8.3. ст.8 Закону N 283/97-ВР, облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.
Також ДПА України своїм листом від 21.05.2004 р. N 4058/6/15-1116 повідомила, що амортизація основних фондів та нематеріальних активів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, є ідентичною до амортизації власних основних фондів, і тому суми амортизаційних відрахувань за зазначеними основними фондами та нематеріальними активами повинні визначатися та нараховуватися відповідно до вимог п. 8.3 Закону з наступним їх відображенням у рядку 07 Декларації з податку на прибуток підприємства та додатку К1 до неї.
Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що цілісний майновий комплекс, як цілісний єдиний об’єкт –споруда, повинен бути віднесений до 1 групи являються хибними та суперечать даній нормі чинного податкового законодавства, оскільки до складу цілісного майнового комплексу позивача входять декілька будівель і споруд, то і облік їх балансової вартості необхідно вести по кожній окремій будівлі, споруді і т.д.
Судом апеляційної інстанції, також, вивчені висновки комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 7300/7301 від 30.11.05 року та судової економічної експертизи № 7299 від 16.06.06 року по питанням, викладеним в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.05 року. Висновки судової експертизи відповідають матеріалам справи, на момент розгляду справи сторонами не спростовані та приймаються судом в якості належного та допустимого доказу.
Так, згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи установка переробки нафти МДУ-20 є устаткуванням.
З урахуванням вищевказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи, економічною експертизою встановлено що:
1. установку переробки нафти МДУ –20 з метою нарахування амортизаційних відрахувань, згідно з діючим законодавством України щодо оподаткування прибутку підприємств, у податковому обліку товариства необхідно віднести до 3 групи;
2. висновки акту перевірки Харківської ОДПІ Харківської області від 10.08.04 року за № 251/26-223/25180486 про порушення ЗАТ „Грант-Оіл” п.3.1. ст.3 та п.п. 8.2.2. п.8.2. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого товариством було занижено податок на прибуток у розмірі 120189,00 грн. (в тому числі 115442 грн. за 9-ть місяців 2003 р. та 4747 грн. за 1 квартал 2004 р.) не підтверджуються;
3. ЗАТ „Грант-Оіл” за період з 01.01.02 р. по 31.03.04 року податок на прибуток не занизило;
4. для цілей бухгалтерського та податкового обліку установка МДУ-20 не повинна розглядатись як невід’ємна складова частина цілісного майнового комплексу;
5. сукупність активів (основні фонди) цілісного майнового комплексу підлягають розподілу по відповідних групах з метою нарахування амортизаційних відрахувань згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР;
6. зміна підприємства ЗАТ „Грант-Оіл” балансової вартості основних фондів першої групи станом на 01.01.03 р. на підставі технічної документації на установку МДУ-20 є обґрунтованою.
Зважаючи на встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не правомірно донарахував позивачу податок на прибуток за 9 місяців 2003 року в розмірі 95500грн. 00коп. та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 18563грн. 00коп., а за 1 квартал 2004 року –податок на прибуток в сумі 4747грн. 00 коп. та 949грн. 40коп штрафні (фінансові) санкції.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по справі № А-42/449-04 в частині відмови в позові прийнято не у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі позивача є обґрунтованими і є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, ч. 3 ст. 198, ст. 202, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу Харківської ОДПІ у Харківській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Грант-Оіл” задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2005р. по адміністративній справі № А-42/449-04 скасувати частково в частині відмови в позові та прийняти нове.
Визнати нечинним податкове-повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області №0000612602/0 від 12.08.2004р. в частині донарахування податку на прибуток в сумі 119 159грн. 00коп., в тому числі основний платіж –100247грн. 00коп, штрафні (фінансові) санкції –19512грн. 40коп.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 15.03.05 року по адміністративній справі № А-42/449-04 залишити без змін.
Стягнути з Харківської ОДПІ у Харківській області (61046 м. Харків, пров. Пархоменко, 3, код ЄДРПОУ 22706249, банк платника – УДК у Харківській області, МФО 851011, рахунок № 352100010000409, КЕКВ 1139, код по мережі 46) на користь ЗАТ „Грант-Оіл” ( Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. Промислова, 19, код ЄДРПОУ 25180486, п/р 26001022237 у філії №1 АСУБ „Грант” у м. Харкові, МФО 651748) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу про що Господарському суду Харківської області видати відповідний виконачий лист.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді