Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції № АС-04/64-06 Суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Бабакова Л.М.
26 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Істоміної О.А.
При секретарі Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача – Монагарова О.Я. – дов. б/н від 21.07.2006р.
1-го відповідача –Носов К.В. –дов. № 2883/9/10-008 від 06.10.2005р.
2-го відповідача –Рева Д.М. –дов. № 3768/10/10-504 від 19.09.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (вх. 1738Х/2-4) позивача, ПП "Імпекс", на Постанову господарського суду Харківської області від 12.04.2006 року по справі № АС-04/64-06
за позовом ПП "Імпекс", м. Харків
до 1) Харківська ОДПІ у Харківській області;
2) ДПА в Харківській області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 12.04.2006р. (суддя Григоров А.М.) у позові відмовлено.
Позивач, ПП "Імпекс", з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
1-й відповідач, Харківська ОДПІ в Харківській області, у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, постанову господарського суду Харківської області від 12.04.2006р. без змін, вважає, що постанова суду першої інстанції обґрунтована та прийнята у відповідності до чинного законодавства.
2-й відповідач, ДПА в Харківській області, у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, постанову господарського суду Харківської області від 12.04.2006р. без змін, вважає, що постанова суду першої інстанції обґрунтована та прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників позивача та відповідачів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними :
- податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ у Харківській області від 01.11.2005 р. № 0002042310/0 та від 24.11.2005 р. № 0002042310/1 про визначення підприємству позивача податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 494100,00 грн., у тому числі, основного платежу - 329400,00 грн., штрафних санкцій - 164700,00 грн.;
- податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ у Харківській області від 01.11.2005 р. № 0002052310/0 та від 24.11.2005 р. № 0002052310/1 про визначення підприємству позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 329368,50 грн., у тому числі, основного платежу - 219579,00 грн., штрафних санкцій - 109789,500 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті 1-м відповідачем на підставі акту документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства „Імпекс" за 1 півріччя 2003 року № 512/23-31609994 від 26.10.2005 р.
Згідно з висновками акту перевірки (стор. 15 акту перевірки) підприємством порушено:
- п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого донараховано податок на прибуток за ставкою 30 % за 1 півріччя 2003 року у розмірі 329400,00 грн.;
- п.п. 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого донараховано ПДВ за лютий, квітень, травень 2003 р. у розмірі 219579,00 грн.
Висновок про порушення позивачем норм п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зроблено на підставі того, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003 року по справі № 2-2153 2003 р. та № 2-3553/2003 р. визнані недійсними статут, свідоцтво платника ПДВ, фінансово - господарські документи ПП "Прокус мастер - принт" та ПП фірми "Продсервіс -2" (стор. 15 акту перевірки).
Згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 71) в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач посилається на ч. 4 та 5 ст. 35 ГПК України, згідно якої рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Рішенням Святошинського і Деснянського районних судів м. Києва визнані недійсними статут, свідоцтво платника ПДВ з огляду на те, що після передачі корпоративних прав шляхом складання заяви у нотаріуса підприємства не знаходились за місцем своєї реєстрації.
Факти щодо не надання ПП "Прокус мастер - принт" та ППФ "Продсервіс -2" податкової звітності за податкові періоди, в яких була здійснена господарська операція на виконання договорів, та приховування від оподаткування фінансових показників за наслідками цієї операції судом в зазначеному рішенні не встановлено.
Оскільки в силу ст. 35 ГПК України рішення суду в цивільній справі, яке вступило в законну силу, є обов’язковим щодо встановлених ним обставин, які мають значення у господарській справі, у відповідача і у суду першої інстанції не було законних підстав вважати встановленими факти ненадання підприємствами податкової звітності та несплати податків за фінансовими результатами виконання договорів, відповідач не мав право визнавати недійсними податкові накладні та визнавати укладення договору з метою суперечною інтересам держави та суспільства без встановлення цих фактів в судовому процесі з дотриманням, зокрема, вимог ст. 43 ГПК України.
Останнє вимагалось, в тому числі, з огляду на наявну у справі копію акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 24.07.2003р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію ППФ "Продсервіс-2" платником ПДВ, з якого вбачається, що у нього відсутня податкова заборгованість.
Наявність умислу по угодам, стосовно дійсності яких виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання статуту підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов’язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретних цивільно-правових угод (правочину), зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання таких угод недійсними з підстав, передбачених ст. 207 ЦК України.
Доказом наявності вини сторін у формі умислу може бути лише вирок суду кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Постановою Харківського відділу податкової міліції УПМ ДПА у Харківській області від 29.03.2006р. в порушенні кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів в бюджет посадовими особами ПП "Імпекс" по п. 2 ст. 6 КПК України було відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину.
1-м відповідачем не доведено факту порушення підприємством норм п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
1-м відповідачем не доведено, що ТМЦ придбані у ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірми „Продсервіс -2" у 1-му півріччі 2003 року вартістю 1 097 893,00 грн. (стор. 11 акту перевірки), не використані позивачем у власній господарській діяльності.
Нормами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Витрати з придбання ТМЦ у ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірми „Продсервіс -2" у 1-му півріччі 2003 року вартістю 1097893,00 грн. підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Цей факт підтверджується актом перевірки ПП „Імпекс" за період з 01.01.2003 р. по 01.04.2004 р. № 133/23-3160994 від 19.05.2004 р. (том 1 а. с. 93-97). На сторінках 6-7 цього акту 1-м відповідачем підтверджується право ПП „Імпекс" на валові витрати з вартості ТМЦ, придбаних у ПП „Прокус мастер -принт" та ПП фірми „Продсервіс -2".
Згідно з нормами п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.
Як встановлено перевіркою позивача за період з 01.01.2003 р. по 01.04.2004 р. (акт перевірки № 133/23-3160994 від 19.05.2004 р.) підприємство правомірно визначило свої валові витрати по операціям з придбання ТМЦ у ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірми „Продсервіс -2".
Норми Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з визнанням протягом наступних податкових періодів недійсними статуту, свідоцтва платника ПДВ чи фінансове - господарських документів контрагентів платника податку.
У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.11 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, то у 1-го відповідача не було законного права розширено тлумачити окремі статті Закону.
1-м відповідачем не доведено факту порушення підприємством вимог п.п. 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Згідно з п.п. 7.2.4. п. п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податковий кредит з ПДВ у розмірі 219579,00 грн. визначено позивачем на підставі податкової накладної № 15/02 від 11.02.2003 р., складеної ПП „Прокус мастер - принт" та податкових накладних № 124/4 від 02.04.03 р., 137/4 від 07.04.03 р, 152/4 від 22.04.03 р, 144/4 від 15.04.03 р, складених ПП фірма „Продсервіс -2".
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
На дату включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 219579,00 грн. ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірма „Продсервіс -2" були зареєстровані платниками ПДВ.
Правомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 219579,00 грн. з вартості ТМЦ, придбаних у ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірми „Продсервіс -2" підтверджується Актом перевірки ПП „Імпекс" за період з 01.01.2003 р. по 01.04.2004 р. № 133/23-3160994 від 19.05.2004 р. (том 1 а. с.93-97) та Актом перевірки від 22.05.2003 р. № 23-104/154 (том 1 а. с. 58).
Норми Закону України „Про податок на додану вартість" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з визнанням протягом наступних податкових періодів недійсними статуту, свідоцтва платника ПДВ чи фінансове - господарських документів контрагентів платника податку.
Згідно з нормами п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.
Згідно з нормами п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Правомірність визначення підприємством валових витрат з ТМЦ, придбаних у ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірми „Продсервіс -2" обґрунтовано позивачем в розділі 1 цих пояснень. Таким чином, позивачем не порушені вимоги п.п.7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Податковий кредит з ПДВ у розмірі 219579,00 грн. підтверджено податковими накладними № 15/02 від 11.02.2003 р„ № 124/4 від 02.04.03 р., 137/4 від 07.04.03 р, 152/4 від 22.04.03 р, 144/4 від 15.04.03 р.
На дату визначення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП „Прокус мастер - принт", ПП фірма „Продсервіс -2" контрагенти позивача знаходились в Єдиному державному реєстрі. Це підтверджується довідками ГУ статистики у м. Києві (том 1,а.с. 98, 99).
Згідно з п.п. 4.2.2. (б) п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
В порушення зазначеного, 1-м відповідачем не враховано, що по операціям з ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірма „Продсервіс -2" позивач формував не лише валові витрати та податковий кредит, але й валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ.
Валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ виникли у позивача у зв'язку з поставкою покупцям (ПП „Прокус мастер - принт" та ПП фірма „Продсервіс -2") товарне - матеріальних цінностей.
ПП „Прокус мастер - принт" здійснено розрахунок за отримані ТМЦ грошовими коштами у розмірі 245300,00 грн. та шляхом заліку взаємної заборгованості на суму 132559,66 грн. (том.1 а.с. 88 -90).
ПП фірма „Продсервіс -2" здійснено розрахунок за отримані ТМЦ грошовими коштами у розмірі 322000,00 грн. та шляхом заліку взаємної заборгованості на суму 1184911,91 грн. (том. 1 а.с. 83 -87).
Суму 110466,38 грн. (132559,66 - 22093,28) підприємство ПП "Імпекс" віднесло у 1 кварталі 2003 року до складу валових витрат, а ПДВ у сумі 22093,28 грн. до складу податкового кредиту у лютому 2003 року. Зазначені суми з урахуванням рішень Святошинського суду м. Києва, були зняті перевіряючими з валових витрат та податкового кредиту у лютому та 1 кварталі 2003 року. Однак, валові доходи та податкові зобов’язання з ПДВ, відображені у звітних документах ПП "Імпекс" з постачання товарно - матеріальних цінностей на адресу підприємства ПП "Прокус мастер - принт" та ПП "Продсервіс-2", в акті документальної перевірки перевіряючими зняті не були, хоча і малося зазначене вище рішення Святошинського суду м. Києва.
З вищевикладеного випливає, що у зв'язку з рішеннями Святошинського та Деснянського районних судів м. Києва про скасування державної реєстрації та визнання недійсними фінансово-господарських документів підприємств ПП „Прокус мастер - принт" та ПП "Продсервіс-2" перевіряючим необхідно було визнати також недійсними фінансово-господарські документи з відвантаження підприємством ПП "Імпекс" товарно-матеріальних цінностей на адресу підприємств ПП „Прокус мастер - принт" та ПП "Продсервіс-2", що фактично звело б донараховані суми податків до нуля.
Викладене встановлено і підтверджується постановою прокуратури Харківської області про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 15.03.2006р.
Законами України "Про державну податкову службу в Україні", "Про податок на додану вартість" і іншими законами ДПАУ не надано право встановлювати умови недійсності документів, а також визнавати недійсними документи, зокрема податкові накладні. Пункт 10.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами і доповненнями, надав ДПАУ право встановлювати правила податкового обліку, а не визначати, які з податкових накладних є недійсними.
Крім того, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами і доповненнями, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів, а також обов'язок перевірки своїх контрагентів з питання дійсності їх реєстрації.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи. Постанова суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, і тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 89, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, п. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
постановила:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 12.04.2006 року по справі № АС-04/64-06 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити.
Визнати нечинними:
- податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області від 01.11.2005 р. № 0002042310/0 та від 24.11.2005 р. № 0002042310/1 про визначення підприємству позивача податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 494100,00 грн., у тому числі, основного платежу - 329400,00 грн., штрафних санкцій - 164700,00 грн.;
- податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області від 01.11.2005 р. № 0002052310/0 та від 24.11.2005 р. № 0002052310/1 про визначення підприємству позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 329368,50 грн., у тому числі, основного платежу - 219579,00 грн., штрафних санкцій - 109789,500 грн.
Стягнути з держбюджету на користь ПП "Імпекс" 3,40 грн. судового збору за розгляд в суді першої інстанції, 1,70 грн. судового збору за розгляд в апеляційній інстанції, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути позивачу з державного бюджету надмірно сплачене держмито в сумі 81,60 грн. за розгляд в суді першої інстанції згідно платіжного доручення № 1470 від 07.02.2006р. та в сумі 1,70 грн. за розгляд в апеляційній інстанції згідно платіжного доручення № 1502 від 26.04.2006р.
Доручити господарському суду Харківської області на виконання даної постанови видати виконавчий документ та довідку.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Судді Бабакова Л.М.
Істоміна О.А.