Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа № АС-27/171-06 суддя – Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Гончар Т.В.
24 липня 2006 року м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Погребняка В.Я., суддів Гончар Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі –Крупа О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Чурсін В.В. (дор. №54 від 16.01.06)
відповідача - Лукашина І.А. (дор. №2251/10/10-026 від 17.03.2006р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (вх.1842Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 27.04.2006 року по справі № АС-27/171-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім»Харківнафтопродукт», м. Харків
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання нечинними рішень,
встановила:
Позивач, ТОВ «Торговий Дім «Харківнафтопродукт»(далі –Товариство), звернувся до господарського суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі –Інспекція) та, після уточнення позовних вимог, просив визнати нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.10.2005 р. № 0001520824/0, від 09.11.2005 р. № 0001520824/1 та рішення від 10.01.2006р. № 0001520824/2 та від 24.02.2006р. № 0001310824/3 в цілому, обґрунтовуючи вимоги тим, що вказані рішення винесені з порушенням діючого законодавства, на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам, зроблені з перевищенням повноважень та не можуть бути підставою для притягнення підприємства до відповідальності.
Відповідач проти позову заперечував, просив у позові відмовити, вважаючи оскаржувані рішення правомірними.
Постановою господарського суду Харківської області від 27.04.2006р. (суддя Мамалуй О.О.) по справі № АС-27/171-06 позовні вимоги задоволено, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Інспекцією від 18.10.2005 р. № 0001520824/0, від 09.11.2005 р. № 0001520824/1 , від 10.01.2006р. № 0001520824/2, від 24.02.2006р. № 0001520824/3 визнано нечинними. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд мотивував своє рішення тим, що вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, оскільки факт реєстрації РРО ДПІ Дзержинського района м. Харкова (реєстраційне посвідчення № 2030003567 від 01.04.2002р.) до закінчення граничного терміну первинної реєстрації підтверджує відповідність його вимогам щодо реалізації фіскальних функцій, конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника, терміну служби, встановленому в технічній документації та іншим вимогам.
Не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови господарського суду Харківської області від 27.04.2006 р. та прийняття нової, якою в позові Товариства до Інспекції відмовити, посилаючись на те, що господарським судом Харківської області при винесенні рішенння були порушені норми матеріального права.
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу посилається на те, що відповідач в ній не зазначив суті порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права і, крім того, застосував нормативні акти, дія яких не розповсюджується на спірні правовідносини. Тому постанова місцевого господарського суду винесена законно і обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.195 КАСУ, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1-ї інстанції, на АЗС № 117 Товариства (м.Харків, вул. Достоєвського, 15) 5.10.2005р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено перевірку щодо контроля за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.
Перевіркою було встановлено, що на АЗС Товариства використовується РРО "Міні –500 АЗС" (згідно довідки про опломбування РРО заводський № ПН 54000145, версія програмного забезпечення - 01, виготовлений 21.01.02р.) є спеціалізованим для АЗС. Первинна реєстрація РРО була здійснена Дзержинською ДПІ, про що свідчить реєстраційне посвідчення № 2030003567 від 01.04.2002р. Протягом періоду єксплуатації змін у конструкцію чи програмне забезпечення РРО не вносилось, на час перевірки засоби контролю –пломби, були в наявності і цілісності.
В ході перевірки було виявлено, що при використанні РРО не забезпечено в єдиному нерозривному циклі наступні послідовні дії: керівництво відпусканням пального; реєстрацію об'єму та вартості відпущеного пального кожного найменування окремо по кожній формі оплати; відображення на індикаторі оператора АЗС поточної інформації про відпуск замовленої дози пального, друкування чека установленої форми, що, на думку відповідача, свідчить про внесення непередбачених конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника змін у конструкцію та програмне забезпечення РРО і є порушенням п.3 ст.З та ст.12 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі –Закон)
Крім того, відповідачем встановлено порушення позивачем положень п.13 ст. З Закону, а саме, невідповідність суми грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі, вказаній в денному звіті РРО на 0,15 грн.
За результатами перевірки складено акт б/н, на підставі якого начальником Інспекції було винесено оскаржуване рішення № 0001520824/0 від 18 жовтня 2005 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1700,75 грн. відповідно до п.8 ст. 17 та ст.22 Закону за порушення п.3, п.13 ст.3 та ст.12 Закону.
В рамках апеляційного узгодження суми штрафних санкцій, визначених контролюючими органами (ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями), позивач направляв скарги, які рішеннями контролюючих органів залишені без задоволення, а рішення від 18.10.2005 р. без змін. Після розгляду первинної скарги начальником СДПІ прийнято рішення № 0001520824/1 від 09.11.2005р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1700,75 грн. Після розгляду повторних скарг начальником СДПІ прийняті рішення від 10.01.06р. № 0001520824/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1700,75 грн. та від 24.02.06р. № 0001520824/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1700,75 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з наступного.
П. 3 ст. 3 Закону зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування і не містить вимог щодо забезпечення відповідної послідовності. Подібних вимог також не містить ст. 12 Закону, згідно з якою на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Відповідно до п.2.1 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги) встановленого наказом ДПА України від 1.12.2000 року № 614 до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, встановлений в технічній документації не вичерпався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002р. № 199 "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" та Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управлінням товарним і грошовим обігом (далі –Державна коміссія) від 27.06.2002р. № 13 встановлені вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування, відповідно яких на всі АЗС після набуття ними чинності в обов'язковому порядку повинні реєструватись спеціалізовані РРО для автозаправних станцій, які в свою чергу повинні забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному циклі наступні послідовні дії: керівництво відпуском пального через паливно-роздавальну колонку, реєстрацію об'єму і вартості відпущеного пального кожного найменування окремо по кожній формі оплати, відображення на індикаторі оператора АЗС поточної інформації про відпуск замовленої дози пального, друк чека встановленої форми. Зазначені вимоги набули чинності з 1.07.2002 року та не поширюються на реєстратори розрахункових операцій, дозволені до застосування рішенням Державної комісії до набрання чинності цими вимогами.
Про це свідчить Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, в другий розділ якого включені РРО, які не відповідають вимогам, але можуть застосовуватися в разі якщо їх первинну реєстрацію здійснено до закінчення граничного терміну первинної реєстрації та термін служби, встановлений в технічній документації не вичерпався.
Відповідно до ч.2 п.1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням Державної комісії №11 від 30.11.99, максимальний строк служби РРО становить 7 років з моменту введення в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску.
Згідно з Положенням "Про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1315, термін первинної реєстрації моделі - граничний термін, який встановлює Державна комісія при включені моделі до Державного реєстру, до закінчення якого дозволяється реєструвати в органах податкової служби моделі, що раніше не використовувалися суб'єктами підприємницької діяльності під час проведення розрахункових операцій.
Протокольним рішенням Державної комісії від 26.12.2002р. № 14 була дозволена до 1.04.2003 року первинна реєстрація моделей спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, що включені до Державного реєстру і відповідають Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженим Протокольним рішенням Державної комісії від 15.10.1999р. № 10. Саме цим технічним вимогам повинен і відповідає РРО позивача.
Граничним терміном переведення роздрібної торгівлі нафтопродуктами із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій визначено 01.01.2004 року Постановою Кабінету Міністрів України від 7.02.2001 року № 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 151
П.8 ст.17 Закону передбачені фінансові санкції за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.
З огляду на вищевказане судом першої інстанції встановлено, що зазначений РРО використовувався позивачем у режимі, передбаченому конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника; наявність та цілісність пломб підтверджуються матеріалами перевірки.
Отже, встановивши вищевказані факти, врахувавши зазначені норми законодавства місцевий господарський суд дійшов законних та обґрунтованих висновків, про те, що твердження відповідача про незабезпечення єдиного нерозривного технологічного циклу при відпуску пального що пов'язане з внесенням змін в конструкцію чи програмне забезпечення реєстратора розрахункових операції, які не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, саме по собі використання реєстратора розрахункових операцій, який згідно з його конструкторсько-технологічною та програмною документацією не забезпечує наведеної послідовності дій, за умови його належної реєстрації та використання не є порушенням що може бути підставою для застосування п. 8 ст. 17 Закону.
Щодо порушень позивачем положень п.13 ст.3 Закону суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування відповідачем фінансових санкцій 0,75 грн. в оскаржуваних рішеннях від 18.10.2005р., від 09.11.2005р., від 10.01.2006р., від 24.02.2006р. є неправомірним незважаючи на те, що позивач добровільно сплатив зазначену суму фінансових санкцій, оскільки відповідачем не надано ніяких доказів факту порушення.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на приписи п. 2 ст. 71 КАСУ, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що дія ст. 25 Закону, яка передбачає строки сплати штрафних санкцій, на час виникнення спірних правовідносин зупинена Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», тому питання визначення порядку оскарження та строків сплати за рішеннями контролюючого органу має регулюватися чинними нормативними актами. Позивач, зокрема, дотримувався порядку оскарження рішень контролюючих органів, визначеного п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., та розробленого на підставі норм зазначеного Закону, Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби зі змінами, затвердженого Наказом ДПА № 82 від 02.03.01р.
Стосовно прийнятих відповідачем, за результатами розгляду скарг Товариства в такому порядку, оскаржуваних рішеннь № 0001520824/0 від 18.10.2005 р., № 0001520824/1 від 09.11.2005 р., № 0001520824/2 від 10.01.2006р. та № 0001310824/3 від 24.02.2006р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Таким чином прийняті та направлені нові рішення є повторним застосуванням фінансових санкцій, що не передбачено чинним законодавством.
З огляду на вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не має, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212, 254, КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 27.04.2006 по адміністративній справі № АС-27/171-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Головуючий: суддя Погребняк В.Я.
Судді Гончар Т.В.
Істоміна О.А.