Судове рішення #328414
8/607-04

Україна

Харківський апеляційний господарський суд


Ухвала

Іменем України


 Адміністративна справа                              Головуючий  по 1-й інстанції

         № 8/607-04                                                Суддя –Моїсеєнко В.М.

                                                                                 Доповідач по 2-й інстанції    

                                                                             Суддя –Шутенко І.А.


19 липня 2006 р.                                                                                    м. Харків               

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  у складі:    головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.

При секретарі – Міраков Г.А.

За участю представників сторін:

позивача –Петренко Н.А. ( дов. Від 15.06.2006р.)

відповідача –Васильченко Н.В. ( дов. № 2948/10/10-001 від 25.04.2006р.), Бартош Л.І. ( дов. № 1417/10/23 від 07.03.2006р.)

розглянувши апеляційну скаргу (вх. № 1509С/2) Роменської МДПІ Сумської області на  постанову господарського суду Сумської області від 20.03.2006р.  по справі  № 8/607-04

за позовом ЗАТ „Ромнафтопродукт”, м. Ромни, Сумська обл.,

до Роменської МДПІ Сумської області,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеннь, -  



встановила:


Позивач, ЗАТ „Ромнафтопродукт”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсними повідомлень-рішень відповідача від 18.08.2004 року №0003092301/0 та № 0003112301/0 про застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення вимог податкового законодавства як таких, що прийняті з порушенням вимог діючого законодавства.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.01.2005 року по справі №8/607-04 позов був задоволений в повному обсязі, оспорювані повідомлення-рішення визнані недійсними.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року по справі №8/607-04 апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2005 року скасовано та прийнято нове рішення - позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2005 року вищезазначені постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2005 року та рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2005 року скасовано, а справу № 8/607-04 передано на новий розгляд.

Рішенням  господарського суду Сумської області від 20.10.2005 року в позові відмовлено.

04.11.2005 року позивач звернувся до суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2005р. по справі №8/607-04 за нововиявленими обставинами.

Заявою від 20.03.2006 року позивач уточнив (зменшив) свої вимоги і просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 18.08.2004 року № 0003092301/0 частково, в сумі 305 739 грн. 35 коп., податкове повідомлення-рішення від 18.08.2004 року № 0003112301/0 повністю, в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 72087 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 72087грн. 00 коп.

Постановою господарського суду Сумської області від 20.03.2006р. скасовано рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2005р. Позов задоволено. Визнано нечинними податкове повідомлення-рішення від 18.08.2004р. № 0003092301/0 в сумі 305 739 грн. 39 коп. та податкове повідомлення-рішення від 18.08.2004р. №0003112301/0 в сумі 144 174 грн. 00 коп.

Відповідач, Роменська МДПІ Сумської області, з постановою господарського суду Сумської області від 20.03.2006 р. по справі № 8/607-04 не погоджується, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність, висновків викладених в постанові господарського суду першої інстанції, обставинам справи.

          Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в основу рішення суду першої інстанції покладено висновок експерта Літвінової Л.Т. №12 від 11.02.2006 року, який фактично не спростовує висновки викладені в акті перевірки.

У висновку експерта Літвінової Л.Т. №12 від 11.02.2006р. сказано, що "...в акті перевірки №205 від 13.08.2004р. перевіряючими не вказано за який період та відповідно до яких первинних документів збільшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 307281 грн. та зменшено суми податку на додану вартість на суму 72087 грн."  

Фактично ж, за результатами перевірки, податковою інспекцією було не підтверджено, тобто зменшено, заявлену Позивачем до відшкодування з бюджету суму ПДВ в розмірі 307281,00 грн. та донараховано в бюджет ПДВ в сумі 72087,00 грн. Згідно податкового повідомлення-рішення форми "В" №0003092301/0 від 18.08.2004р. зменшено ПДВ на суму 307281,00грн. (305493 грн. + 1788 грн.), а згідно податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0003112301/0 від 18.08.2004р. додатково донараховано в бюджет суму ПДВ 72087,00 грн. (13875 грн. +58212 грн.) Таким чином, висновок експерта про те, що в податковому повідомленні-рішенні форми "В" №0003092301/0 від 18.08.2004р. зазначено суму більшу на 1788 грн. на користь бюджету не відповідає дійсності.

Відповідач також не погоджується з твердженням господарського суду Сумської області про те, що в акті перевірки чітко не вказано конкретно період та відповідно до яких первинних документів (податкових накладних) збільшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 307281 грн та зменшено суми ПДВ на суму 72087 грн., оскільки первинні документи, на підставі яких зменшено та донараховано ПДВ вказані в таблиці 1, до п.2.8.1 Акту перевірки №205 від13.08.2004р.

Апелянт зазначає, що згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа-продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для внесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

Тому вирішуючи спір, на думку скаржника, суд першої інстанції повинен був з’ясувати чи була податкова накладна видана у встановленому Законом порядку. Судом залишено без уваги посилання Відповідача на відсутність фактичної поставки.

Крім того апелянт зазначає, що в постанові господарський суд Сумської області посилається на те, що єдиною підставою для відшкодування з бюджету ПДВ є наявність податкових накладних. З метою упередження незаконного відшкодування ПДВ з бюджету відповідачем було здійснено всі заходи щодо встановлення законності і дійсності операцій проведених позивачем. В результаті було встановлено ряд обставин, які не дають в повній мірі підстав підтвердити, заявлену позивачем значну суму ПДВ до відшкодування з бюджету та гарантувати його (відшкодування) законність .

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування-це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. В даному випадку , податковий кредит, який заявлено до відшкодування позивачем не підтверджується зобов'язаннями постачальників.

Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження було встановлено, що на підставі акту про результати комплексної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 205/23 від 13.08.2004 року за період з 01.04.2002р. по 31.03.2004р. з податку на прибуток та з податку на додану вартість з 01.04.2002р. по 01.05.2004р., відповідачем прийняті податкове повідомлення - рішення № 0003112301/0 від 18.18.2004 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 144174 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 72 087 грн., штрафні санкції у розмірі 72087грн., та повідомлення-рішення № 0003092301/0 від 18.08.2004 року, відповідно до якого виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за квітень 2003р. - 34675 грн.; за травень 2003р. - 8965 грн.; за червень 2003р. - 1788 грн.; за лютий 2004р. - 86 600 грн.; за березень 2004р. - 92745 грн.; за квітень 2004р. - 82 508 грн., всього на суму 307281 грн.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушенні вимоги п.п. 7.2.3, 7.2.4. п. 7.2. ст. 7; п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон). В акті перевірки №205/23 від 13.08.2004р. зазначено, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 307281 грн., занизив суму ПДВ у розмірі 72087 грн.

Перевіркою також встановлено, що позивач здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів для подальшої реалізації, які оприбутковувалися на рахунок 282 "Товари в торгівлі"; різних товарно-матеріальних цінностей, пов'язаних з будівництвом дослідної дільниці по виробництву моторного та котельного палива, а саме: будівельні матеріали (сваї, плити, перекриття та інше), куб-реактори, ємності металеві, насоси, електродвигуна та інше. Ці товарно-матеріальні цінності в бухгалтерському обліку позивача оприбутковано на рахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів", як такі, що придбані для здійснення капітального будівництва. ПДВ було включено до податкового кредиту позивачем відповідно до вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена з п.п. 7.7.1 цієї статті має від'ємне, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця,  наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Дані, наведені у декларації, мають відповідати певним даним бухгалтерського обліку платника :а даними книг податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані ТМЦ використовувалися позивачем також і для здійснення капітального будівництва дослідної дільниці по виробництву моторного та котельного палива, а тому, згідно приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону, суми ПДВ, які нараховані платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) дослідної дільниці включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит - є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.4. ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Колегією суддів встановлено, що при проведенні операцій з придбання вказаних ТМЦ постачальниками були виписані на позивача податкові накладні, рахунки, видаткові накладні без порушень вимог законодавства з ПДВ, що підтверджується результатами документальної перевірки. Вказані бухгалтерські документи фіксують факт здійснення господарських операцій, що відображено в бухгалтерському обліку.

Згідно п.п 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” є лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість - відсутність податкової накладної. Інших підстав законодавством не передбачено. Разом з цим, наведений Закон не передбачає відповідальності платника податку за порушення контрагентом податкового законодавства.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій. Але наявність таких порушень позивачем перевіркою не встановлено.

Закон не встановлює відповідальність платника податків за порушення його контрагентом податкового законодавства, за несвоєчасне подання звітності, або за неможливість державних податкових органів зробити зустрічну перевірку, в зв'язку з ліквідацією державної реєстрації підприємства та не пов'язує виникнення права на податковий кредит з будь - якою звітністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 14.06.2005 року по даній справі зазначено, що при вирішенні даного спору судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги те, що відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Не враховано приписи підпункту 7.7.5 пункту 7.7 цієї ж норми, відповідно до якого суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, як зазначено в постанові касаційної інстанції, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, позивачем подано первинні бухгалтерські документи в спростування висновків відповідача про те, що його контрагенти не здійснювали господарську діяльність в перевіряємий період, оскільки їх державна реєстрація була скасована, або вони не звітували до податкових органів. Для з'ясування цього факту, ухвалою господарського суду Сумської області від 19.12.2005року, було призначено судово-бухгалтерську експертизу. За результатами судово-бухгалтерської експертизи, судовим експертом Літвіновою Л.Т., зроблено висновок №12 від 11.02.2006 року.

Проаналізувавши матеріали справи та результати судово-бухгалтерського експертизи, викладені у експертному висновку №12 від 11.02.2006р., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Що стосується посилань відповідача на відсутність надмірної сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, то в акті перевірки №205/23 від 13.08.2004р., на підставі якого прийняті оспорювані рішення, чітко не вказано за який конкретно період та відповідно до яких первинних документів (податкових накладних) збільшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 307281 грн. та зменшено суми податку на додану вартість на суму 72087грн.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 307281 грн., то за даними акту перевірки № 205/23 від 13.08.2004р. взагалі не можливо дослідити їх розрахунок у зв'язку з тим, що в акті відсутнє посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку - податкові накладні, накладні, інші первинні документи. В даному випадку перевіряючими не виконані вимоги наказу ДПА України від 31.01.2003р. № 50 "Про затвердження форм актів перевірок" та наказу ДПА України від 16.09.2002р. № 429 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами".

Пунктом.2 розділу II наказу ДПА України від 16/09/2002р. № 429 "Про
затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства          суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими  відокремленими підрозділами" чітко визначено, що:

"За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено...;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення...".

При проведенні дослідження відображення в акті перевірки суми зменшення ПДВ в розмірі 72087 грн. слід зазначити, що в акті перевірки міститься лише частково повне та чітке обґрунтування донарахувань на суму 58212 грн. 00 коп.

Зокрема вказано, що в червні 2003 року ЗАТ "Ромнафтопродукт" придбав у ДП "Пронет", м. Київ, товарно-матеріальні цінності (комплектуючі засоби) на загальну суму 360000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 60000 грн. 00 коп. Факт придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними бухгалтерськими документами: накладною від ДП "Пронет" № 130 від 26.06.2003р. на суму 360000 грн. 00 коп., що виписана на адресу ЗАТ "Ромнафтопродукт" на підставі довіреності серії ЯЕГ № 200093 від 25.06.2003р., податковою накладною № 130 від 26.06.2003р. на суму 360000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ- 60000 грн. 00 коп. Податкова накладна виписана у відповідності до наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 (у редакції наказу ДПА України від 08.10.1998р. № 469) і не містить ніяких порушень.

Посилаючись на лист ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 09.07.2004р. за № 5551/7/23/710 про те, що ДП "Пронет" взято на облік в Дніпропетровській ДПІ м. Києва 02.02.2002р. за № 05791, але за червень 2003р. відобразило в своїй податковій звітності податкові зобов'язання в сумі 850 грн. 00 коп. Роменською МДПІ в акті перевірки № 205/23 від 13.08.2004р. робиться висновок про те, що ЗАТ "Ромнафтопродукт" завищило податковий кредит червня 2003р. на суму 60000 грн. 00 коп.

При цьому в листі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 09.07.2004р. за №5551/7/23/710 вказано, що ДП "Пронет" в момент перевірки ЗАТ "Ромнафтопродукт" за юридичною адресою не знаходиться та не звітує з березня 2004 року.

Таким чином, не можливо дослідити факт включення або не включення суми 60000 грн. 00 коп. ДП "Пронет" в свої податкові зобов'язання. В першу чергу це пов'язано з тим, що ДП "Пронет", яке не звітує з березня 2004р. мало змогу відкоригувати податкові зобов'язання червня 2003 року у інших податкових періодах ( з липня 2003 року по лютий 2004 року включно).



Що ж до суми 12329 грн. 39 коп. (різниця між 72087 гри. - 1545,61грн.- 58212 грн.), то в акті перевірки Роменської МДПІ № 205/23 від 13.08.2004р. взагалі не зазначено відповідно до яких первинних документів та за який період (місяць) проводиться донарахування податку на додану вартість, які статті Закону України 'Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, були порушені ЗАТ "Ромнафтопродукт".

Виходячи з вищевикладеного, оскаржене рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та у відповідності до фактичних обставин справи, у зв'язку з чим немає підстав для його скасування.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 20.03.2006 р. по справі № АС-8/607-04 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -  


ухвалила:


          Апеляційну скаргу  залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Сумської області від 20.03.2006р. по адміністративній  справі № 8/607-04 залишити без змін.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.





         Головуючий суддя                                                                      


                                 Судді                                                                      


                                                                                                                 



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація