Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
17 липня 2006 р. справа № АС 8/613-04
Судова колегія у складі:
головуючого судді Плужник О.В., суддів Могилєвкіна Ю.О., Барбашової С.В.
при секретарі –Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача –не з*явився
відповідача – Кисіль О.Я., Блинова С.О.
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 1942С/3-7) на постанову господарського суду Сумської області від 04.05.2006 р. по справі № АС 8/613-06
за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Суми
до ВАТ «Укрнафта»в особі Качанівського газопереробного заводу, с.М.Павлівка, Охтирський район
про стягнення 342948,60 грн., -
встановила:
Постановою господарського суду Сумської області від 04.05.2006 р. (суддя –Левченко П.І.) в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивачем без поважних причин пропущений встановлений законодавством строк застосування адміністративно-господарських санкцій.
Позивач з постановою суду не погодився, вважає її незаконною та необгрунтованим, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2003 р., в сумі 342 948,60 грн.
В обгрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови не було встановлено фактичних обставин справи, не з*ясовано обставини щодо пропущення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, з посиланням на ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб*єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення поряшення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб*єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, т.б. 16.04.2005 р. суб*єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
На думку позивача, суд неправомірно прийшов до висновку про пропущення строку до суду, оскільки позивачем двічі подавалися матеріали позовної заяви 29.10.2004 р. та 12.11.2004 р., але вони були повернуті. 18.11.2004 р. позивач знов звернувся до суду і 22.11.2004 р. суд порушив провадження по справі, тому, позивач вважає, що ним не був пропущений строк позовної заяви.
Свого представника позивач в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце засідання судової колегії.
Відповідач вважає постанову місцевого господарського суду законною та обгрунтваною і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи, докази по справі на їх підтвердження та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про залишення постанови місцевого господарського суду без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом в якому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 342948,60 грн. за не створення відповідачем у 2003 році 27 робочих місць для працевлаштування інвалідів. В письмових поясненнях від 22.11.05р. № 04-824/1895 (а.с. 1 т.2) позивач уточнив свої позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції за 27 нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році в розмірі 342948,60 грн.
Згідно п.2 ст. 99 глави 8 Кодексу адміністративного судочинства України для
звернення до Адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів
встановлюється річний строк, якщо не встановлено інший, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів.
Згідно п.1 ст. 100 глави 8 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно з вимогами ст. 250 ГК України « адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
Місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що відповідач надіслав позивачу звіт, в якому повідомив, що в 2003 році середньо облікова чисельність штатних працівників склала 926 чоловік, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів -|37, а фактично у 2003 році у відповідача працювало 10 інвалідів, тому, за нестворені робочі місця відповідач повинен був не пізніше 15.04.2004 року перерахувати позивачеві 342 948 грн. 60 коп. коштів ( штрафних санкцій). Позивач подав до позовної заяви копію звіту відповідача за 2003 рік( а.с.5), який був отриманий позивачем 01.032004 року ( вх.№2691). В звіті відповідачем були зазначені всі вищезгадані дані, у тому числі, сума штрафних санкцій 342 948 грн. 60 коп.
Не отримавши у строк до 15.04.2004 року зазначені в звіті суми штрафних санкцій, позивач починаючи з 16.04.2004 року мав право застосувати ці адміністративно-господарськи санкції, звернувшись з позовом до суду, керуючись Закону України "Про основи соціального захисту інвалідів в України", ст.ст. 139,250 ГК України, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, тобто, в період з 17.04.2004 року по 16.10.2004 року. У 2004 році строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст.250 ГК України, діяв і штрафні санкції позивач мав застосувати до відповідача в строк до 16 жовтня 2004 року. Однак, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про застосування штрафних санкцій, які є адміністративно-господарськими санкціями, лише 18 листопада 2004 року. Оскільки чинне на час застосування позивачем цих штрафних санкцій законодавство України передбачало застосування адміністративно-господарських санкцій тільки протягом шести місяців з дня виявлення порушення, то у суду відсутні підстави для задоволення позову позивача про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення, які виявлені 16 квітня 2004 року, з яким позивач звернувся до суду лише 18 листопада 2004 року, тобто, з пропуском діючого на той час строку застосування адміністративно-господарських санкцій.
На підставі викладеного місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачеві у задоволенні позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 250 ГК України, ст.ст. 99, 100, 167, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
ухвалила:
Постанову господарського суду Сумської області від 04.05.2006 року по справі №АС-8/613-04 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Плужник О.В.
судді Могилєвкін Ю.О.
Барбашова С.В.