Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-04/237-03 суддя –Григоров А.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Олійник В.Ф.
18 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі –Кобзевій Л.О.
за участю представників:
позивача –Кипенко О.Є.
відповідача –Плескач І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (вх.№ 2105Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 10.05.2006р. по адміністративній справі № А-04/237-06
за позовом Приватної фірми “Кібела”, м. Харків
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2003 року Приватної фірми “Кібела”, м. Харків (далі ПФ «Кібела») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова (далі ДПІ у Фрунзенському районі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001972330/0 від 28.12.2002 р. та №0001972330/1 від 15.02.03 р., яким позивачу визначено суму податкових зобов’язань в розмірі 702,70 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечував та просив у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовував тим, що прийняте рішення відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Постановою господарського суду Харківської області від 10.05.2006р. по адміністративній справі № А-04/237-06 позовні вимоги були задоволені.
В апеляційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що за результатами Акту перевірки позивача від 17.10.2002р. відповідачем згідно п. 1, п. 11, п. 12 ст. 3. та п. 1, п. 6 ст. 17 , ст. 21 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 702,70 грн.
Податкове повідомлення - рішення з позначкою «/1» прийнято в процедурі адміністративного оскарження первинного рішення ДПІ.
Судом першої інстанції було встановлено, що перевірка проводилася співробітниками ДПІ м. Полтави. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно рішення місцевого Жовтневого районного суду м. Полтави від 7 травня 1003 р., яке набрало законної сили та залишено без змін Вищим адміністративним судом України, дії ДПІ у місті Полтаві при проведенні перевірки ПФ «Кібела»та складанні Акту перевірки від 17.10.2002 р. були визнані неправомірними. Факти встановлені наведеним рішенням не потребують доведення згідно 71 КАС України.
Суд першої інстанції зазначив, що єдиною підставою для застосування санкцій став Акт перевірки від 17.10.2002 р., але дії по складанню якого визнані неправомірними. Акт та добиті в ході перевірки матеріали, чек з реєстратора розрахункових операцій, судом першої інстанції не був визнаний як доказ по справі, підтверджуючий правомірність рішення прийнятого ДПІ, в силу ч. З ст. 70 КАС України. Таким чином відсутні правомірні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, докази на які посилаються ДПІ є такими що не можуть бути прийняті судом. Акт відмови від підписання матеріалів перевірки наданий ДПІ (а.с.26) не свідчить про наявність порушень з боку ПФ «Кібела»законодавства про реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень.
Крім того, суд зазначив, що до позивача були застосовані санкції за незастосування режиму попереднього кодування найменування товару, але з наданого до Акту перевірки фіскального чеку відсутність попереднього режиму кодування найменування товарів не вбачається.
Також санкції застосовані за не проведення через реєстратор розрахункових операцій повної суми покупки. Але як свідчить той же чек, всі отримані позивачем кошти були проведені через РРО, а решта повернута покупцю. Будь яких належних доказів наявності наведеного порушення не надано.
Санкції застосовані за ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання. Але будь яких доказів таких порушень не надано.
Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку, що ДПІ не надало доказів правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень, з матеріалів справи порушень, за які застосовані санкції, не вбачається.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що визначення ДПІ у Фрунзенському районі санкцій відповідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податковим зобов’язанням є неправомірним, оскільки такі санкції не є податком, збором ( обов’язковим платежем) , оскільки не включені до вичерпаного переліку податків та зборів (обов’язкових платежів) передбачених Законом України "Про систему оподаткування". Визначення таких санкцій податковим зобов’язанням також суперечить преамбулі, а відповідно і п. 1.2, п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", наведений Закон, фактично застосований ДПІ, не розповсюджується на відносини по застосуванню санкцій згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
З наведених підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 10.05.2006р. по адміністративній справі №АС-04/237-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу №АС-04/237-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді В. Олійник
Т.Кравець
О.Істоміна