Судове рішення #328361
АС-42/69-06

 

У К Р А Ї Н А                                                           

Харківський   апеляційний    господарський     суд


У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И


Адміністративна                                                    Головуючий по 1-й інстанції

справа №АС-42/69-06                                            суддя –Яризько В.О.

                                                                                 Доповідач по 2-й інстанції

                                                                                 суддя –Олійник В.Ф.

“18”  липня 2006 р.                                                                                  м. Харків


Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.

при секретарі –Кобзевій Л.О.

за участю представників:

позивача –Лозового О.С.

відповідача –Заварза С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції   Харківській області, м. Лозова(вх.№ 1856 Х/2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 20.04.2006 р. по адміністративній справі № АС-42/69-06

за позовом ЗАТ “Лозівський завод “Трактородеталь”, м. Лозова Харківської області

до  Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції   Харківській області, м. Лозова

про визнання рішення недійсним,-  


в с т а н о в и л а :


           У  лютому 2006 року Закрите акціонерне товариство “Лозівський завод “Трактородеталь”, м. Лозова Харківської області (далі ЗАТ “ЛЗТД ”) звернулось в суд з позовом до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції   Харківській області, м. Лозова (далі Лозівська ОДПІ) в якому просить  суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000062310/0 від 10.02.06р. та №0000072310/0 від 10.02.06р., як такі, що не відповідають чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечував та вважав, що прийняті податкові повідомлення-рішення по податку на прибуток та податку на додану вартість є правомірними та законними.

Постановою господарського суду Харківської області  від 20.04.2006 р. по адміністративній справі № АС-42/69-06 позов було задоволено та визнано недійсним податкові повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ Харківської області № 0000062310/0 від 10.02.2006р. та №0000072310/0 від 10.02.2006р. Цією ж постановою стягнуто з державного бюджету на користь ЗАТ "ЛЗТД" державне мито в сумі 3,40 грн.


В апеляційній   скарзі   Лозівська ОДПІ ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової ухвали про відмову в задоволенні позову з посиланням на те,  що  суд  першої  інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку  зібраним  доказам,  висновки  суду  не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи судом першої інстанції визнано встановленим, що 02.02.06р. Лозівською ОДПІ було складено акт перевірки позивача №7/23-104/ДСК/00236033 за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.04р. по 30.09.05р., на підставі висновків якого були прийняті  податкові повідомлення-рішення №0000062310/0 про визначення суми податкового зобов’язання  з податку на прибуток в розмірі 1900,0грн. та 380,0грн. штрафних санкцій за порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",  та №0000072310/0 про визначення податкових зобов’язань  з ПДВ в розмірі 42915,0грн. та 21457,50грн. штрафних санкцій за порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Лозівська ОДПІ в підтвердження правильності донарахувань вказує на те, що перевіркою було встановлено, що у рядку 01.16 Декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005р. позивачем не було включено суми отриманих відсотків по депозитному договору №3 від 25.03.2004р. на суму 7641,28 грн. (меморіальні ордери №01 від 28.03.2005р. на суму 7468,68 грн., №02 від 11.04.2005р. на суму 172,60 грн.) та отримані відсотки по залишкам на розрахунковому рахунку клієнта на суму 35,24 грн. (меморіальні ордери №1166 від 28.04.2005р. на суму 14,78 грн., № 1189 від 30.05.2005р. на суму 20,46 грн.). В бухгалтерському обліку вказана операція відображена на Дт рахунку 311 "Поточні рахунки в іноземній валюті" та кредиті рахунку 73.2 "Інші доходи від фінансової діяльності".

Відповідно до п.п. 4.1 ст 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - "Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах...".

Таким чином відповідач вважав, що позивачем, в порушення п 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",  занижено розмір доходу за 9 місяців 2005р. в розмірі 7,7 тис. грн., в результаті чого було занижено податок на прибуток за 9 місяців 2005р. на суму 1,9 тис. грн.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог вказував на те, що дохід із отриманих відсотків із сум, розміщених на депозитному рахунку підприємства в банку, був відображений в декларації по податку на прибуток в 1 кварталі 2005р., відповідно і податок в сумі 1900,0грн. був сплачений у встановлений строк.

Проте в податковій декларації за 9 місяців помилково не було продубльовано суму доходу в розмірі 7700,00 грн. та відповідно податок на прибуток.

В деклараціях за 11 місяців та за весь 2005р. вказана помилка була виправлена та спірна сума була відображена, про що було відомо перевіряючим на момент перевірки (з 09.12.05р. по 26.01.06р.). Оскільки податок із вказаної суми був сплачений ще в першому кварталі 2005р., то така помилка ніяких недоплат та збитків бюджету не привела.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

-          суму валових  витрат  платника податку,  визначених статтею 5 Закону;

-          суму амортизаційних   відрахувань,   нарахованих   згідно  із статтями 8 і 9 Закону

Відповідно до п.4.1. ст. 4 цього ж Закону -  валовий доход є  загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх  видів  діяльності,  отриманого  (нарахованого) протягом звітного  періоду  в  грошовій,  матеріальній  або  нематеріальній формах

Як встановлено судом першої інстанції прибуток в розмірі 7,7 тис. грн. від  відсотків із сум, розміщених на депозитному рахунку в установі банку позивач отримав в першому кварталі 2005р., що було відображено в податковій декларації по податку на прибуток в 1 кв. 2005р. та відповідно сплачено податок в розмірі 1900,0грн.

Пункт 20.1 ст.20 вказаного Закону передбачає відповідальність саме за своєчасність перерахування даного податку.

Помилкове не відображення позивачем в декларації за 9 місяців 2005р. наростаючим порядком спірної суми не призвело до недоплати податку до бюджету, оскільки за даною декларацією сплачується до бюджету сума податку з доходу саме за 3 квартал, а не від доходу за всі 9 місяців.

Крім того, позивачем самостійно, ще до закінчення перевірки, в декларації за 11 місяців 2005р. було самостійно виправлено помилку, що підтверджується строчками 01.6 та 12 такої декларації, а в строчці 17 цієї ж декларації податок до сплати вказаний за вирахуванням раніше сплаченого.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач неправомірно повторно до нарахував позивачу податок на прибуток в розмірі 1900,0грн. та відповідні штрафні санкції, оскільки така помилка позивача при заповненні декларації за 9 місяців може кваліфікуватись тільки як порушення ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Стосовно донарахування Лозівською ОДПІ сум ПДВ, відповідач зазначив, що перевіркою правильності визначення податкового кредиту встановлено порушення, а саме: позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період віднесено вартість придбаних товарів (робіт, послуг) по податковим накладним, оформленим  з порушенням встановленого порядку їх заповнення, а саме: відсутні одиниця виміру, кількість, ціна продажу одиниці, тощо.

Відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість"   платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У випадку порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної покупець мас право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка с підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Вчасно подана заява є підставою для включення в податковий кредит суми податку на додану вартість, сплаченої в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Підприємство своєчасно цим правом не скористалося.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону  України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку  з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Щодо порушень порядку заповнення податкових накладних позивач  пояснив, що всі зазначені в акті перевірки податкові накладні він отримав від контрагентів після проведеної передплати за очікувані будівельно-монтажні послуги, оренду приміщень відповідно до укладених договорів, тому в них не можливо зазначити всі графи, оскільки такі послуги мають тільки грошову форму виміру.

Також на слідуючий день після отримання акту перевірки (03.02.06р.) ним в запереченнях до акту перевірки були надані копії таких накладних, повторно отриманих від контрагентів, які були заповнені відповідно до вимог відповідача, але до уваги їх не було прийнято.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закона України "Про податок на додану вартість" - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував від своїх контрагентів спірні податкові накладні на суму проведеної передплати за очікувані послуги, тобто самі послуги фактично ще не було надано, а тому в даному випадку заповнення в податкових накладних граф  "одиниця виміру товару", "кількість (об`єм, обсяг) продукції", "вартість одиниці товару" є утрудненим.

В підтвердження сплати ПДВ позивачем надані платіжні доручення з відміткою банку про перерахування коштів контрагенту до кожної податкової накладної. В підтвердження перерахування ПДВ контрагентам позивач надав платіжні доручення з відміткою банку про перерахування коштів.

Згідно з пунктом 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. У абзаці 1 пункту 5 Порядку вказується, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Вищезазначені податкові накладні не визнані в установленому законом порядку недійсними.

Згідно листа  ДПА України від 15.08.2003  N 7068/6/15-2317-22 порядок заповнення  податкової  накладної  з  ПДВ регулюється наказом ДПАУ від 30.05.97 р.  №165 "Про затвердження форм податкової накладної,  книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт,  послуг),  порядку  їх заповнення",  який зареєстрований в  Мін'юсті  України  23.06.97 р. №233/2037. Пунктом 12.4 Порядку передбачено, що в графі 5 податкової накладної необхідно зазначити кількість (об'єм,  обсяг) поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Практика застосування положень вищезазначеного    наказу свідчить про  те,  що  окремі  послуги  мають  лише грошову форму вимірювання, а  тому  за  наявності  таких  обставин  в  графі 5 податкової накладної повинен проставляється прочерк.

Згідно листа ДПА України №9070/7/16-1220-26 від 30.06.2000р. у випадку неповного заповнення платником податків граф  податкової накладної, суму ПДВ по якій покупець відніс до податкового кредиту може бути включено до податкового кредиту з ПДВ у разі підтвердження відповідного включення продавцем даних сум ПДВ до податкових зобов’язань .

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач зустрічні перевірки постачальників послуг позивачу не проводив.

Позивачем самостійно було надано до суду довідки відповідних контрагентів позивача, в яких зазначено, що по спірним податковим накладним кожним контрагеном отримані суми ПДВ включені до податкових зобов’язань  з ПДВ та сплачені до бюджету.

З цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутність в вищезазначених податкових накладних, які були виписані за розрахунки за виконані роботи, таких показників як "одиниця виміру товару", "кількість (об`єм, обсяг) продукції", тощо не впливає на оподаткування підприємства позивача.

Крім того, судом було встановлено, що відповідач вже перевіряв ряд спірних накладних під час позапланових перевірок позивача з питань правомірності заявлених сум ПДВ до відшкодування (акти №14/23-104/00236033 від 17.01.05р., №91/23-104/00236033 від 22.02.05р., №236/23-218/00236033 від18.07.05р.), але ніяких зауважень стосовно порядку заповнень таких накладних не зробив, тому позивач цілком правомірно не вважав такі податкові накладні, що виписані з порушенням порядку їх заповнення, а тому суд першої інстанції не прийняв посилання відповідача на невиконання позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі наведеного, судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено, оскільки в результаті виявлених  відповідачем порушень на підприємстві позивача недоплат чи збитків бюджету не завдано.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки до таких висновків господарський суд першої інстанції прийшов при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи та дослідженні доказів на їх підтвердження. Постанова господарського суду є обґрунтованою та законною, відповідає вимогам діючого законодавства, а тому колегія суддів не знаходить підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги, оскільки заперечення, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст.198, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно

у х в а л и л а :


          Апеляційну скаргу Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції   Харківській області, м. Лозова залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Харківської області від 20.04.2006 р. по адміністративній справі №АС-42/69-06 залишити без змін.

          Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

          Адміністративну справу №АС-42/69-06 повернути до господарського суду Харківської області.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.


                      Судді                                                    В. Олійник


                                                                                    Т.Кравець

                                                                                     

                                                                                    О. Істоміна


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація