Харківський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2006 року Справа № 41/03-06
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Погребняка В.Я.,
судді Гончар Т.В.,
судді Істоміної О.А.
при секретарі -Медведевій М В.
за участю представників сторін:
прокурора -Зуєва І.В. (посв. №249 від 08.06.2005 р.)
позивача -Межерицький А.О. (дов № 294/9/10-035 від 30.01.2006 р.)
1-го відповідача - ОСОБА_2 (дов № б/н від 10.01.2006 р.)
2-го відповідача -ОСОБА_2 (дов № б/н від 20.01.2006 р.)
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання заступника прокурора Харківської області (вх. №1587Х/2) на дії господарського суду Харківської області від 13.04.2006 р. по справі № 41/03-06
за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків
та до Приватного підприємства «Піттрейд», м. Харків
за участю прокурора Харківської області
про визнання господарських зобов'язань недійсними
встановила:
Позивач -Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків, та до Приватного підприємства «Піттрейд», м. Харків, про визнання недійсними господарських зобов'язань, що витікають з договору купівлі-продажу соняшника НОМЕР_1 на загальну суму 21104985,00грн. ( у т.ч. ПДВ 3517497,50грн.) укладеного між СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків та ПП "Піттрейд", м. Харків на підставі ст.ст. 207, 208 ГК України.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що зазначені суб'єкти господарювання при укладенні угод не мали наміру створити правові наслідки, пов'язані з переходом права власності на цей товар (використання його в господарській діяльності) вчинивши фіктивні правочини з метою отримання бюджетного відшкодування заявленої останнім покупцем ПП „Піттрейд" суми від'ємного значення ПДВ в розмірі 206830,83грн.
Представник відповідачів проти позову заперечував, оскільки не вбачає у позові достатніх доказів, що підтверджують наявність правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 207 ГК України та наявність умислу як умови застосування ст. 208 ГК України.
Ухвалою судді Харківського господарського суду від 23.02.2006 з метою представництва та захисту інтересів держави в суді під час розгляду справи на підставі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»та в порядку ст. 29 ГПК України у розгляд справи вступив прокурор Харківської обласної прокуратури.
Рішенням колегії суддів господарського суду Харківської області від 13 квітня 2006 р.(головуючий суддя Мінаєва О.М., судді Григоров А.М., Подобайло З.Г.) у позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, а також з відсутністю обов'язкових ознак норм ст. 207 ГК України, без яких застосування наведеної статті не можливо.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області заступник прокурора Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому порушує питання про скасування рішення господарського суду від 13 квітня 2006 року та прийняття нового рішення, яким просить визнати недійсним господарські зобовязання, що витікають з договору купівлі-продажу соняшника НОМЕР_1, укладеного між відповідачами на підставі ст.ст.207, 208 ГК України; стягнути в дохід держави з СПД ФО ОСОБА_1 отримані кошти в сумі 7611860,0 грн.; стягнути з ПП "Піттрейд" на користь СПД ФО ОСОБА_1 отриманий соняшник в кількості 12790,90 т на суму 21104985,0 грн.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що вищезазначене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та при неповному зясуванні обставин справи.
Представник відповідачів у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційний суд рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.08.03 р. виконкомом Харківської міської ради зареєстровано суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 (а.с.60 т.1) (після реєстрації змін до відомостей про СПДФО від 09.08.2005р. прізвище змінено на Калашник), яка перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова як платник податків.
Перевіркою ДПІ у Московському районі м. Харкова дотримання 1-м відповідачем вимог податкового законодавства було встановлено, що 02.09.2004р. між СПД ФО ОСОБА_1 (продавець) та ПП "Піттрейд", м. Харків (покупець) був укладений договір НОМЕР_1 купівлі-продажу насіння соняшника в кількості 12790,9 т на загальну суму 21104985,00грн. (в т.ч. ПДВ 3517497,50грн.) виконання якого підтверджується податковими накладними НОМЕР_2, 66 від 03.09.2004р., НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5, відповідними видатковими накладними та актами прийому-передачі товару за ці дати.
Як вказує позивач, за отриманий товар покупець сплатив постачальнику 7611860,00грн. платіжними дорученнями: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13.
В свою чергу цю партію товару СПД ФО ОСОБА_1 придбала у СПД ФО ОСОБА_3 по договору НОМЕР_14 по податковим накладнимНОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19 та НОМЕР_20, відповідним видатковим накладним та актам прийому-передачі товару за ці дати.
Крім того, перевіркою СПД ФО ОСОБА_3 встановлено, що він не є виробником цієї партії насіння соняшника, а отримав їх по договору НОМЕР_21 та податковій накладній НОМЕР_22 від СПД ФО ОСОБА_4, який, в свою чергу, придбав цю партію товару у самого ПП „Піттрейд" по договору НОМЕР_23 та податковій накладній НОМЕР_24 на суму 19864000,00 грн. (в т.ч.ПДВ 3310666,67грн.).
З огляду на вищезазначене, а також на відсутність будь-яких документів про розвантажувально-навантажувальні роботи та транспортні витрати перевіряючими було зроблено висновок щодо наявності безтоварного характеру операції, оскільки ПП „Піттрейд" не міг 09.09.2004р. придбати у СПД ФО ОСОБА_1 товар, який сам продав його постачальнику 10.09.2004р., з метою отримання бюджетного відшкодування, заявленого останнім -покупцем ПП „Піттрейд" суми від'ємного значення ПДВ в розмірі 206830,83грн.
З причин відсутності товару, що документально передавався контрагентами наведених угод один одному, податкова дійшла висновку, що зазначені суб'єкти господарювання при укладенні угод не мали наміру створити правові наслідки, пов'язані з переходом права власності на цей товар (використання його в господарській діяльності), - тобто вчинили фіктивні правочини, що свідчить про наявність у останнього покупця товару по ланцюгу - ПП "Піттрейд" умисла на вимогу бюджетного відшкодування ПДВ внаслідок декларування податкового кредиту, який виникає від виконання угоди поставки цієї партії товару від СПД ФО ОСОБА_1, що суперечить інтересам держави, так як направлене на розкрадання державних коштів наведеним шляхом і є кримінальним злочином.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.
Господарське зобов'язання (ст. 207 Господарського кодексу України), що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, відповідно до ст.193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Виходячи з вищезазначеної норми закону, ПП "Піттрейд" є суб'єктом господарювання України, юридичною особою згідно законодавства України, і набуло правоздатності.
На момент укладання зобов'язання та його виконання згідно документів наданих суду, відповідачі були наділені належною господарською компетенцією - знаходилися в (Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних доказів, в т. ч рішень компетентних органів які б свідчили про відсутність у них в наведений вище період укладання та виконання зобов'язань господарської компетенції не надано.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що зобов'язання між відповідачами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ПП „Піттрейд" податки по угоді не сплачені, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам України і суспільства, та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав. Також позивач посилається на протиправні дії і наявність протиправного умислу у ПП „Піттрейд".
З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи наявні в матеріалах судової справи докази суд першої інстанції зазначив, що відсутні будь які докази наявності у ПП "Піттрейд", м. Харків умислу на ухилення від сплати податків, на що посилається ДПІ.
Відсутність у відповідачів документів завантажувально - розвантажувальних робіт не є доказом того, що правовідносини були безтоварними з огляду на приписи статтей 712, 317, 334 ЦКУ.
Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Ч.2 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлює, що на зміст права власності не впливають місце знаходження майна, а також згідно ч.2 ст. 334 Цивільного кодексу України, до передачі майна прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа на майно.
На основі актів прийому - передачі товару по вказаному договору, а також податкових накладних, що відповідно до ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є розрахунковими документами місцевий господарський суд встановив, що обумовлений договором товар СПД ФО ОСОБА_1 передала у власність ПП „Піттрейд", останній прийняв його та сплатив обумовлену договором грошову суму, що підтверджується наданими відповідачем на вимогу суду платіжними документами.
Встановивши вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов таких висновків, що не вважає даний договір фіктивним, на чому наголошує позивач, так як згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, оскільки встановлено, що правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для двох сторін.
Суд, також, не вправі визнати господарські зобов'язання недійсними відповідно ст. 207 Господарського кодексу України, так як позивач не довів якому саме законодавчому акту суперечить оспорювана угода, а також не вбачає в реалізації права на одержання правомірного відшкодування з Державного бюджету України мети завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, тобто таке що порушує основні принципи існуючого суспільного ладу. Крім того, Інспекція не надала жодного документального підтвердження звернення відповідача за отриманням бюджетного відшкодування.
Не визнавши господарське зобов'язання недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку не застосовувати до відповідачів наслідки, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України, про що просить позивач.
Суд дійшов, окрім цього, висновку про недоведеність Інспекцією наявності відповідного умислу у ПП "Піттрейд" в момент укладання та виконання господарських зобов'язань, як і не доведено взагалі наявність умислу, передбаченого ст. 207 ГК України. Стосовно СПД ФО ОСОБА_1 таких обґрунтувань та доказів теж не надано.
Враховуючи зазначене суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, недоведеність обов'язкових норм ст.207 ГК України відносно до яких позивач заявив вимоги та неможливість застосування наведеної статті без таких ознак. А тому в позові відмовив.
З такими висновками господарського суду Харківської області погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням наступного.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи питання,чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, суд, якщо подані сторонами докази є недостатніми має витребувати у сторін документи, необхідні для вирішення суду.
Переглядаючи справу суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.05.06 зобов'язав сторони, з метою повного та всебічного розгляду справи, надати додаткові докази, які необхідні для вирішення спору.
Проте апелянт, з урахуванням всіх обставин справи не надав належних додаткових і переконливих доказів в обґрунтування своєї позиції:
- щодо безтоварності господарських операцій при виконанні відповідачами спірного договору купівлі-продажу (постачання) насіння соняшника, заснованої на його твердженні про проведення цих операцій з однією і тією ж партією насіння і розглядаючі окремі поодинокі господарські операції із усього контексту господарської діяльності відповідачів;
- щодо встановлення походження насіння соняшника.
Однак безтоварність операції не може бути підставою для задоволення вимог позивача щодо стягнення на користь СПД-ФО ОСОБА_1 з ПП «Піттрейд»отриманого ним соняшника у кількості 12790,90 т на суму 21104985,00грн.
Також апелянт не надав доказів відсутності у першого продавця, СПД-ФО ОСОБА_3, необхідної кількості насіння соняшника станом на 02.09.04 - 09.09.04, яке він за договором НОМЕР_14 продав 1-му відповідачу, і що б свідчило про безтоварність господарської операції.
Воодночас слід зазначити, що копії Книг обліку доходів і витрат СПД-ФО ОСОБА_3 свідчать про наявність у нього в залишку насіння соняшника станом на 02.09.04 р., яке він мав можливість продати.
Ці обставини не були спростовані апелянтом певними доказами.
Стосовно заперечень апелянта про укладення виконаного відповідачами договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та наміром отримати незаконне бюджетне відшкодування ПДВ 2-м відповідачем у розмірі 206830,83 грн. колегія суддів зазначає, що факт незаконного отримання не доведений ні позивачем ні апелянтом, оскільки останніми не надано доказів ні про порушення кримінальної справи з цього приводу, ні про наявність і розмір збитку, заподіяного державі.
Водночас матеріали справи свідчать, що постанова про порушення карної справи № 57050107 в даний час скасована Київським районним судом м. Харкова, а провадження за позовом ПП «Піттрейд»до Інспекції по іншій справі триває за вимогою про стягення 821565,65 грн., а не 206830,83 грн. і пов'язаність цієї справи зі справою № 41/03-06 апелянтом не зазначено.
Таким чином, апелянтом не доведено факт укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Підстави, на які посилався апелянт -приєднавшийся до справи прокурор, не доказані матеріалами справи. Надані суду апеляційної інстанції додаткові докази -копії складських квитанцій на зерно за НОМЕР_25 свідчать про те, що дійсно товар знаходився на зберіганні у зерновому складі ПП «Купянский комбікормовий завод»та не переміщувався зі складу при укладанні угод купівлі-продажу, що не заборонено законодавством. Доводи заступника прокурора Харківської області щодо необхідності наявності у відповідачів документів про розвантажувально-навантажувальні операції як доказів здійснення операцій, не відповідають вимогам закону, так як не є умовами дійсності будь-якої угоди. Твердження прокурора про відсутність у відповідачів наміру створити правові наслідки угоди є лише припущенням, не підтвердженим фактичними матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2006р. відсутні. Тому апеляційне подання задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України,
постановила:
1. Апеляційне подання заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2006 р. залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
Суддя Т.В. Гончар
Суддя О.А. Істоміна