ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Справа №АС-9/110-06 Суддя Лущик М.С.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя Гончар Т.В.
“12” липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Погребняк Л.Д., суддів Гончар Т.В., Істоміна О.А.
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників:
позивача – Конященкова Т.В. –довіреність №10 від 15.05.2006 р.
відповідача – Шеханін М.М. –довіреність б/н від 12.01.2006 р.,
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№ 1610 С/2) на постанову господарського суду Сумської області від 14.04.2006р. по адміністративній справі № АС-9/11-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Володимирський», м. Суми
до Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Суми
про визнання нечинним рішення
встановила:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Володимирський»(далі Товариство), звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів, про визнання нечинним повністю рішення № 3 про накладення штрафу в сумі 5175,00 грн. за порушення Закону України «Про рекламу» від 25.01.2006, посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідач –Сумське обласне управління у справах захисту прав споживачів не погоджуючись з позовними вимогами, просив у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення № З від 25.01.2006 року про накладення штрафу є правомірним та не суперечить чинному законодавству.
Постановою господарського суду Сумської області від 14.04.2006 р. по справі № АС9/110-06 (суддя Лущик М.С.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що дії працівників Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів є такими, що не суперечать чинному законодавству, а прийняте ним рішення є правомірним.
На дану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду Сумської області від 14.04.2006 р. та прийняти нову постанову, якою задовільнити вимоги повністю, посилаючись на необгрунтованість тверджень суду першої інстанції щодо порядку та підстав перевірки Товариства , а також недоведеність факту звернення Управління архітектури містобудування Сумської міської ради до Товариства.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Сумської області законним та обгрунтованим і, керуючись ст. 205 КАСУ, просить залишити постанову від 14.04.06 р. без змін.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів дійшда висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1-ї інстанції 14.04.2006р., Відповідачем отриманий лист від Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.05р. №581/0110 з проханням прийняти міри в межах своєї компетенції до підприємств та організацій, які розміщують об'єкти зовнішньої реклами без дозволу виконавчого органу міської ради, що суперечить вимогам ст. 16 п. 1 Закону України "Про рекламу" (далі Закону), та керівники яких, згідно приписів, не з'явились в зазначений термін до виконавчого органу для отримання таких дозволів. Згідно Додатку до цього листа, одним із таких суб'єктів господарювання був Позивач. Виконуючи надане Управлінню у справах захисту прав споживачів здійснювати контроль за дотриманням рекламного законодавства, Відповідач 11 січня 2006 року провів перевірку дотримання Закону Товариством. При цьому, Відповідач керувавався Законом, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. №693, Методичними вказівками щодо накладення штрафів за порушення рекламного законодавства, які надійшли з Держспоживстандарту України та іншими нормативними актами.
Перевіркою було встановлено, що по вул. Харківська 2/1 біля входу до Харківського відділення СФ ТОВ КБ „Володимирський" встановлені два об'єкти зовнішньої реклами - штендери без дозволу та маркування із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача реклами, номеру його телефону, номеру дозволу та терміну його дії (п. 44 Типових правил розміщення зовнішньої реклами), що є порушенням вимог п. 1 ст. 16 Закону - що одночасно є порушенням порядку розповсюдження реклами. В ході перевірки також встановлено порушення вимог п. 1 ст. 24 Закону - на рекламоносіях було відсутнє посилання на номер чинної ліцензії, дату її видачі та орган, який її видав, що є недотриманням вимог щодо змісту реклами. На місці встановлення порушення за результатами перевірки складено протокол про порушення рекламного законодавства від 11 січня 2006 року № 1, відповідно до «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04р. № 693 . Спеціаліст, що проводила перевірку, пред'явила керівнику відділення СФ КБ "Володимирський" посвідчення та розпорядження на право проведення перевірки, проінформувала про складення протоколу, але згідно ст. 95 ЦК України та Закону України "Про банки і банківську діяльність" філія не є юридичною особою і здійснює банківську діяльність від імені банку, тому відповідальність за вказане правопорушення несе ТОВ КБ "Володимирський".
В ході порушення та розгляду справи Управлінням основними процесуальними документами є протокол про порушення законодавства про рекламу (форма якого затверджена Держспоживстандартом України, складається в одному екземплярі і являється внутрішнім документом управління) та рішення про початок розгляду справи про порушення рекламного законодавства. Коли був складений акт перевірки від 11.01.06 №000173-000174, другий примірник був вручений позивачу для інформування про початок та хід розгляду факту порушення законодавства про рекламу та надання управлінню відповідної інформації щодо вартості виготовлення вказаних рекламоносіїв.
Інші матеріали справи (лист банку від 19.01.06р. №17/72) також підтверджують, що позивач отримав 16.01.06р. Акт перевірки дотримання законодавства про рекламу від 11.01.05р. №000174 серії СР, яким відповідач зобов’язав його надати довідку про вартість виготовлення вказаної в акті реклами, що підтверджує цю вартість. Актом перевірки було зазначено позивачу з’явитися до управління 20.01.05р. о 10-00. Засідання стосовно справи про порушення рекламного законодавства, як і просив Позивач, відбулось 25.01.06р., що підтверджується протоколом від 25.01.06р. №3.
Засідання по розгляду справи про порушення рекламного законодавства відбулось саме 25.01.2006 року, тобто в той же день, як і просив позивач. На запит управління позивачем були надані всі необхідні для розгляду справи документи. На засідання представник позивача не з'явився тому розгляд справи відбувся без його участі.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення став Акт № 000174 перевірки дотримання законодавства про рекламу від 11.01.2005 року. Згідно наданих управлінню документів, начальником управління було прийняте рішення № 3 від 25.01.06 р. про накладення штрафу за порушення рекламного законодавства на ТОВ КБ «Володимирський» у розмірі 5175,00 грн.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з наступного.
Законом України "Про рекламу" контроль за дотриманням рекламного законодавства дійсно покладено на Держспоживстандарт України та його територіальні органи. Згідно п. 5 Положення про обласні, Головне Київське та Севастопольське міські управління у справах захисту прав споживачів (зареєстрованого Міністерством юстиції Україні від 24.10.03р. №972/8293) - управління відповідно до покладених на нього завдань перевіряють у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг дотримання рекламодавцями, виробниками і розповсюджувачами реклами норм законодавства про рекламу. Управління мають право перевіряти дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів (п.6 Положення).
Одним із основних завдань управління є захист прав споживачів від порушень рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу (п.4 Положення). Розповсюджуючи рекламу з порушенням вимог до змісту реклами, Позивач порушував права споживачів на достовірну рекламу, оскільки Закон трактує рекламу з порушенням вимог щодо її змісту, як недобросовісну і забороняє її розповсюдження, передбачає відповідальність осіб винних у розповсюдженні такої реклами. Заборона недобросовісної реклами має на меті захистити права споживачів такої реклами. Отже, управління проводячи перевірку дотримання рекламного законодавства ТОВ КБ "Володимирський" діяло виключно в сфері захисту прав споживачів, в межах своїх повноважень і відповідно до покладених на нього завдань.
У п. 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами мова йде про повноваження органу, який здійснює контроль за дотриманням цих правил, тобто управління архітектури та містобудування Сумської міської ради. Згідно цього пункту, виконавчий орган місцевої ради звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень. У разі невиконання цієї вимоги, виконавчий орган місцевої влади звертається до уповноваженого органу у сфері захисту прав споживачів щодо прийняття заходів в межах своєї компетенції. Про те, що перевірка дотримання рекламного законодавства управлінням у справах захисту прав споживачів може проводитися тільки після отримання підтвердження факту попередження порушника про усунення порушень мова не йде. Таким чином, управління архітектури та містобудування Сумської міської ради має право контролювати тільки розміщення зовнішньої реклами. Зміст реклами перевіряють тільки структурні підрозділи Держспоживстандарту України. Відсутність у тексті реклами банку "Володимирський" посилання на чинну ліцензію є порушенням вимог щодо змісту реклами, а контроль цієї норми Закону знаходиться виключно в компетенції управлінь у справах захисту прав споживачів.
Посилання позивача у заяві на Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14 березня 2003 року № 42 "Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності", що органами у справах захисту прав споживачів повинні проводитися планові та позапланові перевірки суд першої інстанції вважав не доречним, оскільки цей наказ стосується Закону України "Про захист прав споживачів" де, відповідно до ст. 26, територіальні органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів являються самостійною структурою, здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у місцевих органах виконавчої влади та суб'єктів господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право серед інших прав перевіряти у суб'єктів господарської діяльності, сфери торгівлі якість товарів, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів, а також додержання правил торгівлі та надання послуг. В даному випадку Товариство, як юридична особа притягнутий до відповідальності за порушення іншого Закону України, а саме Закону України "Про рекламу", яким відповідно до ст. ст. 26. 27 контроль за дотриманням рекламного законодавства в межах своїх повноважень також покладений на спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, які за поданням органів державної влади, зазначених уст. 26 цього Закону, або самостійно, у випадках передбачених ст. 27 Закону України ,,Про рекламу", накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тому працівники управління вищезазначеним наказом № 42 від 14.03.03 в своїй роботі не керуються.
Згідно зі ст.71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду обгрунтованих доказів в підтвердження позовних вимог, а саме доказів в підтвердження того, що рішення № 3 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 25.01.2006 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Зважаючи на вище встановлені судом обставини господарський суд Сумської області дійшов висновку, що дії працівників Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів є такими, що не суперечать чинному законодавству, а прийняте рішення правомірним.
Однак, з такими висновками не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з наступних підстав.
Причиною даного спору є питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про рекламу.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого і самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіркою управління щодо дотримання Товариством Закону України «Про рекламу»було встановлено порушення вимог п.1 ст. 16 та п.1 ст. 24 Закону.
Згідно ч.1 ст. 16 Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію.
Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу (ч.1 ст.26 Закону) щодо захисту прав споживачів здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: особи, винні у порушенні законодавства про рекламу і яка передбачена ст. 27 Закону.
Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки. Статтею 10 даного Указу передбачено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.
Законодавство України про захист прав споживачів як передбачено Статтею 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Як встановлено частиною першою статті 26 Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу в межах своїх повноважень - щодо захисту прав споживачів.
Відповідно до ч.2 п.1 Указу Президента України „Про питання Державного ' комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики" спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені територіальні органи, які діють на підставі Положення про обласні, головне Київське та Севастопольське управління у справах захисту прав споживачів, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 09.10.2003р. №169. Положення відносить здійснення органами з захисту прав споживачів контролю за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів до основних завдань управлінь (абзац 3 пункту 4), для реалізації яких їм надано право перевіряти дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів (підпункт 1 пункту 5, підпункт 5 пункту 6).
За таких обставин доводи відповідача щодо розмежування приписів законодавства про рекламу і про захист прав споживачів щодо здійснення контролю та проведення перевірок є невірним, а висновок місцевого господарського суду про недоречність проведення планових та позапланових перевірок –помилковим.
До того ж проведення планових та позапланових перевірок також передбачено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.03.2003 N 42 "Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності", який є чинним і недійсним у встановленому порядку не визнавався.
Таким чином, відповідач мав право здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу винятково у сфері захисту прав споживачів, додержуючись вимог зазначеного Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14 березня 2003 року N 42 тобто проводити позапланову перевірку виключно на підставі отриманих від споживачів скарг, а не на підставі листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради.
Водночас слід зазначити, що відповідно до п.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому перевірка, результати якої оформлені Актом від 11.01.06 №000174 серії СР не відповідає ознакам ні планової (оскільки відповідач не отримував повідомлення про її проведення і Управлінням не надано доказів плановості), ані позапланової (у зв’язку з відсутністю письмового оформлення скарг споживачів).
Постановою КМ України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу»від 26.05.2004р. №693, передбачено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (надалі Порядок).
Пунктами 14, 16 Порядку встановлено, що:
- Держспоживстандарт і його територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день;
- справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
Пунктами 10, 11, 12 Порядку передбачено, що протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживстандарту або його територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживстандарту, його заступниками, начальниками територіальних органів Комітету, їх заступниками не більше ніж на три місяці.
Проте відповідачем розгляд справи відбувався з 20.01.06 по 25.01.06 протягом строку 5 днів. Про початок розгляду справи відповідач не надав суду доказів, а саме, рішення про початок розгляду справи, що є порушенням Порядку. Водночас слід зазначити, що перевірка відбулась на підставі листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 29.09.05р., про що зазначено в акті перевірки №000174 серії СР від 11.01.05р., але на погляд колегії суддів така дата складання акту є помилковою.
В процесі судового розгляду було встановлено, що Позивач звертався до Відповідача перенести розгляд справи про порушення рекламного законодавства на 25 січня 2006 року, однак, суду не було пред'явлено будь-яких доказів про те, що Позивач отримав належним чином оформлену згоду Відповідача на перенесення справи і знав про час і місце її розгляду.
Таким чином суд апеляційної інстанції встановив, що Управлінням проведено перевірку Товариства за відсутності належних правових підстав для її проведення.
Отже, господарський суд Сумської області не дійшов обгрунтованого висновку щодо необхідності визнання недійсним рішення Відповідача №3 від 25.01.2006 року як такого, що прийняте з порушенням встановленого порядку. Ці доводи Управлінням не спростовано.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності визнання недійсним оспорюваного рішення Управління №3 від 25.01.06р. про накладання штрафу за порушення про рекламу, як такого, що прийняте з порушенням встановленого порядку, а Постанови суду першої інстанції такою, що не відповідає встановленим ним обставинам справи, прийнята з порушенням норм матеріального права і тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Розподіл судових витрат по справі підлягає здійсненню згідно п.1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 105, 195, 196, п.3 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207,209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду одностайно, -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити.
Постанову господарського суду Сумської області від 14.04.2006 року по справі № АС 9/110-06 скасувати та прийняти нову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Володимирський», м. Суми задовольнити.
Визнати нечинним повністю рішення № 3 про накладення штрафу за порушення про рекламу від 25.01.2006 року Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів, яким накладено штраф в сумі 5175,00 (п’ять тисяч сто сімдесят п’ять) грн. за порушення порядку розміщення та розповсюдження реклами.
Стягнути з Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2, р/р № 31111101800002 в УДК у Сумській обл., код 23636315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Володимирський», м. Суми (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 10 п/р№ 35197100001101 в ГОВ КБ „Володимирський", МФО 337933 Код ЄДРПОУ 26120084) 3,40 грн. та 1,70 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову та апеляційної скарги.
Зобов’язати суд першої інстанції видати виконавчій лист про стягнення судових витрат, в тому числі за звернення до суду апеляційного.
Видати довідку Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Володимирський»про повернення надмірно сплаченого державного мита в розмірі 81,60 грн. та 40,80 грн. за подачу апеляційної скарги.
Дана постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя В.Я. Погребняк
Суддя Т.В. Гончар
Суддя О.А. стоміна