У К Р А Ї Н А
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2006 року справа № 15/590-05
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Погребняка В.Я., судді Гончар Т.В., судді Істоміної О.А.
при секретарі Медведєві М.В.
за участю представників сторін:
позивача: Крашеніннікова В.В., довіреність № 48/1-2-5263/шв від 28.12.05 р.,
відповідача: Кисельова І.М., довіреність № 06/26 від 04.01.06 р., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ВАТ по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” , м. Харків (вх. 1061Х/2-6 від 17.03.06 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2006 р. по справі № 15/590-05
за позовом Управління державної служби охорони при УМВС України в Харківській області, м. Харків
до ВАТ по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз” , м. Харків
про стягнення 8000,00 грн., 99000,00 грн заборгованості по опротестованим векселям та 4400,00 грн. витрат на протест векселів у нотаріуса, -
Встановила:
09.11.2004 р. позивач, Управління державної охорони при УМВС України в Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області Управління державної охорони при УМВС України в Харківській області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Харківміськгаз" 99000 грн. заборгованості по емітованих відповідачем і опротестованих нотаріусом простих векселях (41 шт.) та 4400 грн. витрат на протест векселів у нотаріуса, а також з позовною заявою про стягнення з відповідача 8000 грн. заборгованості за не пред'явленими до оплати простими векселями (5 шт.). 10.11.2004 р. за поданими позовами були порушені справи № № 38/346-04 та № 38/347-04.
09.12.2004 р. позивач подав заяву про збільшення своїх позовних вимог до відповідача по справі №38/347-04, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму штрафу за несвоєчасний розрахунок відповідача по опротестованих нотаріусом, пред'явлених до оплати простих векселях в сумі 20046,33 грн.
Ухвалою господарського суду від 14.12.2004 провадження у справах №38/346-04 та №38/347-04 було об'єднано в одну справу за № 38/346-04.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2005 р. у позові було відмовлено повністю.
Позивач оскаржив зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду, який своєю постановою від 04.04.2005 р. апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2005 р. скасував частково, припинивши провадження у справі за позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 103 400 грн. по 41 простому векселю. В іншій частині рішення було залишено без змін.
Позивач в касаційному порядку оскаржив постанову ХАГС від 04.04.2005 р. до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2005 р. касаційну скаргу Управління державної охорони при УМВС України в Харківської області залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2005 р. –без змін.
Позивач оскаржив постанову Вищого господарського суду України від 25.08.2005 р. до Верховного Суду України, який постановою від 22.11.2005 р. по справі № 38/346-04 касаційну скаргу Управління державної охорони при УМВС України в Харківської області задовольнив, постанову Вищого господарського суду України від 25.08.2005 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2005 р. та рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2005 р. скасував, а справу № № 38/346-04 передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2005 розпочато новий розгляд справи №15/590-05 (н.р. 38/346-04).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2006 зі складу учасників судового процесу виключено третю особу - ДВС Харківського обласного управління юстиції.
01.02.2006 позивач знову збільшив свої позовні вимоги по справі і просив додатково стягнути з відповідача за несвоєчасний розрахунок по векселях 10026,00 грн. процентів річних та 35091,00 грн. збитків, пов'язаних з інфляційними процесами в державі та знеціненням грошової одиниці.
З урахуванням об'єднання справ та збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за простими векселями в розмірі 8000 грн. та 99000 грн. по опротестованим векселям, 4400 грн. витрат на протест нотаріусом векселів, 20046,33 грн. штрафних санкцій, 10026,00 грн. процентів річних та 35091,00 грн. інфляційних збитків, всього - 176563,33 грн.
Також позивач просив всі інші витрати, а саме: витрати, понесені у зв’язку з відрядженням юриста до ВГСУ та Верховного Суду України, сплата державного мита для розгляду справи в сумі 3446,11 грн., покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2006 р. (головуючий суддя Лаврова Л.С., суддя Ковальчук Л.В., суддя Прохоров С.А.) стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області 99000,00 грн. основного боргу за опротестованими нотаріусом простими векселями, 4400,00 грн. витрат на протест векселів та вчинення виконавчих написів нотаріусом, 8000,00 грн. заборгованості по боргових документах (не пред'явлених до оплати простих векселях), 20046,33 грн. штрафу за несвоєчасну оплату опротестованих векселів, 10026,00 грн. процентів річних, 35091,00 грн. збитків від інфляційних процесів, 3080,12 грн. витрат на сплату держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення суми 581,16 грн. відмовлено.
Рішення обгрунтоване посиланням на наступне:
-безспірність вимог позивача за опротестованими нотаріусом векселями підтверджується вчиненням нотаріальних дій, а законність дій державного виконавця по примусовому виконанню виконавчих написів нотаріуса підтверджується відповідним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова, не оскарженим відповідачем;
-вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок по пред’явлених до оплати векселях у сумі 20046,33 грн., розрахованих у відповідності до розміру облікової ставки НБУ, підлягають задоволенню на підставі пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", пункту 2 статті 49 Уніфікованого закону;
-стосовно п'яти простих векселів за №№80351760202500, 80351629212095, 80351629212096, 80351629212098, 80351629212099 загальною номінальною вартістю 8000 грн., - після прострочення (07.12.2001) позивачем права на пред'явлення їх до оплати відповідачу ці векселі набули статусу боргових документів, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем. Відповідно до ст. 33 ГПК України доказів про оплату боргу за цими векселями в сумі 8000 грн. відповідач до матеріалів справи не надав, а наявність цих боргових документів у позивача свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за векселями у сумі 8000 грн.;
-згідно з вимогами статей 214 ЦК УРСР, 625 ЦК України у разі невиконання зобов'язання боржником та прострочення виконання платежу на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму загальної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення платежів;
- стосовно вимоги позивача в частині відшкодування витрат, понесених з відрядженням юриста до ВСГУ та Верховного Суду України, то у відповідності до розділу УІ ГПК України ці витрати не відносяться ні до судових витрат , ні до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, до яких відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, тому задоволенню не підлягають.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2006 р. резолютивну частину рішення від 28.02.2006 р. по справі № 15/590-05 доповнено реченням наступного змісту: «Стосовно ВДВС Харківського РУЮ в особі підрозділу примусового виконання судових рішень припинити провадження по справі».
Відповідач, ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», не згоден з рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2006 р., подав апеляційну скаргу, в якій вважає , що рішення прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, без належної оцінки усіх доказів, при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції від 28.02.2006 р. повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Управлінню Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області в задоволенні позовних вимог. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що в межах справи № 1311/2-30 про визнання банкрутом ВАТ «Харківміськгаз»Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області не були виконані вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відносно надання заяви з грошовими вимогами в місячний строк з дня опублікування оголошення, тому позивач не був включений до реєстру кредиторів ВАТ «Харківміськгаз». Згідно п. 2 ст. 14 вищевказаного Закону в редакції від 07.03.2002 р. вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після місячного строку, встановленого для їх надання або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Отже, прості векселі, які є предметом позову в даній справі, ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2002 р. визнані погашеними. Момент погашення грошових вимог у справі про банкрутство встановлений відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- місячний строк з моменту публікації оголошення про порушення справи про банкрутство. Крім того, він зазначає, що однією з обставин, у зв’язку з якими позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, є те, що ВАТ «Харківміськгаз»відновило свою платоспроможність і ліквідаційну процедуру застосовано не було. Тобто, господарський суд фактично пов’язує погашення вимог кредиторів з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури. На думку відповідача, суд в даному випадку невірно застосував норми права, а саме ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Що стосується вимоги позивача про відшкодування заборгованості по простроченим на пред’явлення до оплати п’яти простим векселям загальною номінальною вартістю 8000,00 грн., то він вважає, що, оскільки , ці векселі втратили вексельну силу та набули статусу боргових документів, то ці вимоги розглядаються з врахуванням норм цивільного законодавства і позивач повинен був довести факт наявності такого боргу відповідача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає подану відповідачем скаргу безпідставною та необгрунтованою, а наведені у скарзі правові обгрунтування апеляційних вимог такими, що не відповідають нормам матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2006 р. по справі № 15/590-05 залишитим без змін, а апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»- без задоволення.
В судовому засіданні оголошена перерва з 29.05.2006 року до 02.06.2006 року до 10 години для ознайомлення з додатково наданими документами і виготовленням резолютивної частини постанови.
Ухвалою голови Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. колегію суддів для розгляду справи № 15/590-05 було сформовано у наступному складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Гончар Т.В., Істоміна О.А.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2006 р. по справі № 15/590-05 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником виданих йому ВАТ «Харківміськгаз»векселів .
У 2001 році господарським судом Харківської області було порушено справу №Б-1311/2-23 про банкрутство ВАТ «Харківміськгаз». Позивач свої грошові вимоги до відповідача в межах місячного строку після оголошення про порушення господарським судом справи № Б-1311/2-23 не заявив і стороною (конкурсним кредитором) по цій справі не виступав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2003 по справі №Б-1311/2-23 не заявлені в місячний строк після публікації оголошення про порушення господарським судом справи про банкрутство відповідача вимоги позивача за простими векселями (46 шт.) на суму 107000 грн. були визнані погашеними відповідно до вимог п. 5 с. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 1 Закону № 784-ХІУ термін "погашені вимоги кредиторів" визначено як задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання, або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2002 року у зв'язку з тим, що боржник відновив свою платоспроможність, розрахувався з усіма кредиторами, які увійшли до реєстру кредиторів, провадження у справі № Б-1311/2-23 про банкрутство відповідача припинено Ліквідаційну процедуру відповідача під час провадження цієї справи в господарському суді відкрито не було.
Частиною 1 статті 14 Закону № 784-ХІУ (у редакції, що була чинною до внесення змін Законом України від 07.03.2002 року № 3088-ІП) встановлено 30-денний строк для звернення кредиторів в господарський суд з письмовими заявами про свої грошові вимоги до боржника, але законодавець не визначав цей строк як граничний і не пов'язував з пропуском цього строку настання такого наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного обов'язку.
Отже, у разі припинення провадження у справі № Б-1311/2-23 про банкрутство відповідача на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України № 2343-ХІІ, кредитори, вимоги яких не підлягають задоволенню у межах провадження зі справи про банкрутство, або не були заявлені згідно зі статтею 14 цього закону, можуть подати позов із зазначеними вимогами до суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до вимог абз.23 частини 1 Закону №784-ХІУ, мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № Б-1311/2-23 на спірні вимоги по простих векселях не розповсюджувався (строк платеж по спірих векселях у відповідача на момент порушення справи про банкрутство не наступив) і позивач мав право на задоволення своїх вимог за простими векселями до відповідача незалежно від ходу провадження в суді справи № Б-1311/2-23.
Згідно вимог статті 58 Конституції України, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(у редакції від 07.03.2002 №3088-ІІІ) не має зворотної дії в часі і не застосовується судом при вирішенні цієї справи.
Крім цього, тринадцять опротестованих нотаріусом простих векселів
№№ 80351629249624, 80351629249625, 80351629249626, 80351629249627,
80351629249628, 80351629249629, 80351629249630, 80351629249631, 80351629279973, 80351629279974, 80351629279975, 80351629279976, 80351641270211 на суму 23000 грн. були емітовані відповідачем після порушення господарським судом Харківської області справи №Б-1311/2-23 і не можуть вважатися конкурсними вимогами позивача у відповідності з статтею 1 Закону 784-ХІУ (у редакції Закону від 07.03.2002 року № 3088-ІП).
Строк платежів відповідачем по 41-му простому векселю загальною номінальною вартістю 99 000,00 гривень, векселедержателем яких є позивач, наступив після порушення господарським судом справи № 6-1311/2-23 та закінчення місячного строку після публікації оголошення. Ці векселі були своєчасно пред'явлені позивачем відповідачу до оплати, опротестовані приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою Ю.В. в неплатежі.
Після звернення позивача із заявами про порушення виконавчого провадження за виконавчими написами нотаріуса, ВДВС Червонозаводського РУЮ м. Харкова були порушені виконавчі провадження №№ 1088/4, 43/4, 281/4, 280/4, 279/4, 334/4, 333/4, 318/4, 308/4, 396/4, 397/4, 400/4, 401/4. 402/4, 403/4, 404/4, 405/4, 1187/4, 1185/4, 1184/4, 1183/4, 1182/4, 1181/4, 1180/4, 1179/4, 1178/4, 1177/4, 1569/4, 1570/4, 1571/4, 1572/4, 1573/4, 1574/4, 1575/4, 1576/4, 1577/4, 1578/4, 1579/4, 1580/4, 1581/4 з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса про стягнення заборгованості з відповідача по опротестованих векселях на суму 99000 грн. та витрат позивача на протест векселів у нотаріуса в сумі 4400 грн.
Згідно з рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06.10.2003 постановами ВДВС Червонозаводського РУЮ м. Харкова від 17.02.2004 р. виконавчі провадження по виконавчих написах приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ю.В. про стягнення з відповідача на користь позивача 99000,00 грн. по вчасно опротестованих простих векселях та 4400,00 грн. витрат на протест векселів у нотаріуса було відновлено державним виконавцем.
Згідно з постановою ВДВС Харківського обласного управління юстиції від 03.08.2004 р. зведене виконавче провадження по стягненню заборгованості відповідача по опротестованих векселях на суму 103400 грн. було передане для виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області. На час розгляду апеляційної скарги по цій справі грошових коштів з відповідача на користь позивача по виконавчих написах державним виконавцем не стягнуто.
У відповідності до статті 181 Закону України "Про виконавче провадження" опротестований нотаріусом вексель є виконавчим документом, що надає право позивачу на безспірне стягнення з боржника відповідної суми. Стягнення грошових коштів по такому векселю повинне проводитися державною виконавчою службою у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Як видно з додаткових пояснень позивача від 26.05.2006 р.(вих. № 48/1-2-2134), наданих на вимогу суду апеляційної інстанції, відповідно до ст.ст. 11,14,77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджено Женевською конвенцією 1930 р., простий вексель може бути переданий шляхом індосаменту, у тому силі бланкового, і вручення векселя позивачу є юридичним фактом, який визначає момент виникнення у нього права власності на вексель, а отже і вимоги за ним.
Відповідно до правової сутності векселя, визначеної ст.1 Уніфікованого закону, усі дані, відображені в тексті векселя, є достовірними, не потребують підтвердження іншими документами, і мають бути визнані безумовними.
Відповідно до вимог ст.ст. 16,77 Уніфікованого закону власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментов, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Позивач у додаткових поясненнях повідомив, що всі 44 простих векселя, заборгованість по яких є предметом розгляду в цій справі, були емітовані відповідачем у період часу з 15.05.1998 р. по 13.04.2001 р. Першими векселедержателями (індосантами) таких векселів відповідача були державні установи для розрахунку зі своїми постачальниками (у т.ч. позивачем) за отримані товари та послуги. Таким чином, прості векселі відповідача приймались підрозділами ДСО від інших суб’єктів господарювання як оплата за фактично і видані підрозділам ДСО як оплата за фактично надані їм охоронні послуги по договорах на охорону.
Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 445 було визначено, що прості векселі, які емітувались відповідачем, підлягають погашенню ним тільки в рахунок оплати заборгованості за спожиті природний газ, тому відповідач приймав у підрозділів ДСО емітовані векселі тільки з метою погашення заборгованості за природний газ та відмовлявся від оплати таких векселів грошовими коштами. У випадку настання строку платежу за окремим простим векселем і відсутності у його векселедержателя заборгованості перед відповідачем за поставлений газ, відповідач систематично здійснював заміну таких прострочених до оплати векселів на інші емітовані ним векселі з новим більш пізнім строком платежу. Саме таким шляхом обміну прострочених векселів на нові векселі з більш пізнім строком платежу 44 векселя були передані відповідачем позивачу та його підрозділам. В зв’язку з реорганізацією підрозділів Державної служби охорони їх правонаступником за зобов’язаннями перед відповідачем став позивач. Отже, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області являється законним векселедержателем усіх емітованих відповідачем простих векселів (46 шт.).
В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач надав лист (вих. № 81 від 01.06.2006 р.) приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ю.В., в якому надані дані про сповіщення боржника (ВАТ «Харківміськгаз») про пред’явлення векселів до оплати (всього 41 вексель) та повідомлено, що всі сповіщення були відправлені за допомогою технічних засобів, тобто по телефону через операторів згідно Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»№ 18/5 від 18.06.94 р., зареєстрованої МЮ України 07.07.94 р. за № 152/361. Тексти відправлених телеграм підписані нотаріусом та скріплені печаткою.
Також позивач надав довідку (вих.№ 48/1-2-2130/шв від 25.05.2006 р.), якою підтверджується, що станом на 25.05.2006 р. на балансі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області знаходяться 59 (п’ятдесят дев’ять ) простих векселів, емітованих ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», серед яких у тому числі і 41 вексель, опротестований нотаріусом із вчиненням виконавчих написів, які є предметом розгляду у даній справі.
Крім того, позивач у заяві від 25.05.2006 р. (вих. № 48/1-2-2131) на вимогу суду апеляційної інстанції повідомив, що оригінали 41-го простого векселя на суму 99000,00 грн. разом із прошитими з ними актами про протест в неоплаті та виконавчими написами приватного нотаріуса знаходяться в матеріалах зведеного виконавчого провадження у державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ДВС Харківської області.
Відповідно до ч.1 статті 21 Закону України №1201-ХІІ «Про цінні папери та фондову біржу», вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Уніфікованим законом передбачено, що простий вексель містить безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей. Таким чином, в силу правової природи самого векселя наявність зобов'язання за векселем є безспірним.
Вирішуючи питання щодо правомірності видачі векселя, слід керуватися Женевською Конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. За змістом вищезазначеного закону простий вексель видається боржником кредитору і зобов'язання за векселем відрізняється від інших зобов'язань своєю абстрактністю-відокремленістю векселя від підстав його видачі. При цьому, зобов'язана за векселем особа не вправі відмовитися від виконання свого зобов'язання, посвідченого векселем, навіть й у разі скасування правочину, якій є підставою для видачі векселя з посиланням на ці обставини.
Виходячи з цього, усі дані, відображені в тексті векселя, є достовірними, не потребують підтвердження іншими документами і мають бути визнані безумовними.
Спірні векселі не містять дефекту їх форми, а будь-яких інших підстав, які б позбавляли його вексельної сили, законодавством не передбачено.
Крім цього, безспірність вимог позивача за опротестованими нотаріусом простими векселями підтверджується вчиненням нотаріальних дій, а законність дій державного виконавця по примусовому виконанню виконавчих написів нотаріуса підтверджена відповідним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова, не оскарженим відповідачем.
Господарський суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 99000 грн. заборгованості по пред'явлених до оплати і опротестованих нотаріусом сорока одному простому векселю відповідача та 4400 грн. відшкодування витрат позивача на вчинення нотаріусом протесту векселів та виконавчих написів на цих векселях.
Враховуючи, що постановою Верховного Суду України від 22.11.2005 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 25.08.2005 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р., та рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2005 року по справі № 38/346-04, що постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, вказівки, що містяться у ній, є обов*язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, та висновок господарського суду Харківської області по справі № 15/590-05 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 99000 грн. заборгованості по пред'явлених до оплати і опротестованих нотаріусом сорока одному простому векселю відповідача та 4400 грн. відшкодування витрат позивача на вчинення нотаріусом протесту векселів та виконавчих написів на цих векселях, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в задоволенні цієї частини позову.
Після прострочення (07.12.2001) позивачем права на пред'явлення до оплати відповідачу п'яти простих векселів за №№80351760202500, 80351629212095, 80351629212096, 80351629212098, 80351629212099 загальною номінальною вартістю 8000 грн., ці векселі втратили вексельну силу та набули статусу боргових документів, які підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем. Доказів про оплату боргу за цими векселями в сумі 8000 грн. відповідач до матеріалів справи не надав.
Позивач у заяві від 25.05.2006 р. (вих. № 48/1-2-2131) на вимогу суду апеляційної інстанції повідомив, що п’ять не пред’явлених до оплати векселів номінальною вартістю 8000,00 грн. знаходяться на його балансі , оригінали цих векселів неодноразово досліджувались в судових засіданнях місцевого господарського та апеляційного господарського судів під час попереднього розгляду справи. Ці векселі відповідачу до оплати не пред’являлися , відповідно, доказів про сповіщення позивачем відповідача про пред’явлення йому до оплати цих векселів немає, вони взагалі відсутні, але позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату цих векселів(т. 2 арк. 132), на що відповідач листом від 03.10.2002 р. № 33/1663 (т. 2 арк. 133) відмовив позивачу у оплаті векселів, мотивуючи це не прийняттям арбітражним судом остаточного рішення у справі № 1311/2-23.
У відповідності до статті 216 Цивільного кодексу УРСР наявність цих боргових документів у позивача свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за векселями у сумі 8000 грн.
Відповідно до ст.ст. 151, 161, 167 ЦК УРСР, ст. ст. 526, 527, 530, 532 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк. Відповідно до ст. 162 ЦК УРСР, ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 8000 грн. заборгованості за не пред'явленими до оплати простими векселями також правомірні і обґрунтовані.
Відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони. У ході судового процесу відповідачем до суду не надано контррозрахунків штрафу за несвоєчасний платіж по векселях, процентів річних та інфляційних збитків.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок по пред'явлених до оплати векселях у сумі 20046,33 грн., розрахованих у відповідності до розміру облікової ставки НБУ, підлягають задоволенню на підставі пункту 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", пункту 2 статті 49 Уніфікованого закону.
Посилання відповідача на те, що стягнення 3% річних та збитків від інфляції за прострочення платежу за векселем не передбачено вексельним законодавством (Уніфікованим законом, Законом України «Про обіг векселів в Україні»та ін.), ніяким чином не впливає на законність і обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки до правовідносин, пов’язаних з вексельним обігом у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства та не суперечить їм, застосовуються норми Цивільного кодексу України.
Згідно з вимогами статей 214 ЦК УРСР, 625 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання боржником та його прострочення виконання платежу на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму загальної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення платежів.
Оскільки сума штрафу за несвоєчасний платіж відповідача по векселях розрахована позивачем у відповідності до норм Уніфікованого закону та Закону України «Про обіг векселів в Україні»за період з моменту строку платежу по кожному векселю і до моменту звернення з позовом до господарського суду, господарський суд зробив висновок про те, що подані позивачем розрахунки сум процентів річних та втрат від інфляції правильні, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1002 ,00грн. процентів річних та збитки від інфляційних процесів у сумі 35091,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду і в цій частині позову .
Позивач також заявляв вимогу про покладення всіх інших витрат, а саме сплату державного мита, витрат, понесених із відрядженням юриста до Вищого господарського суду України та Верховного Суду України при розгляді справи, в сумі 3446,11 грн. , покласти на відповідача.
Відповідно до розділу УІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплата послуг перекладача, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відрядження юриста входять до складу його звичайних службових обов’язків, тому понесені витрати позивача на них ( купівля білета, оплата постелі в вагоні, добові під час перебування у відрядженні, відправка документів відповідачу поштою) не являються судовими витратами і не можуть бути задоволені судом.
Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі витрат на сплату державного мита : 2628,95 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржуване відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2006 р. прийнято при повному з*ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, тому рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 3, 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", пунктом 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", статтями 33, 47, 49, 53, 70, 74, 75, 77, 78 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель, статтями 1, 14, 31, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 8 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 216, 162 ЦК УРСР, України, статтями 526, 527, 530, 532, 625 ЦК України, статтею 193 ГК України та статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85, 99, 101, 102, 103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів,
Постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акцонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області по справі № 15/590-05 від 28.02.2006 р. залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
Суддя Т.В.Гончар
Суддя О.А.Істоміна