Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-8/127-06 Суддя –Кіяшко В.І.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
10 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
При секретарі – Крупіна В.В.
За участю представників сторін:
позивача –Дроздов В.К. за довіреністю б/н від 24.02.2006р.,
відповідача – Сумцова С.В. за довіреністю №39099/9/10-009 від 19.06.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1491С/2) Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 21.03.2006 р. по справі № АС-8/127-06
за позовом Приватне підприємство „Променергомаш”, м. Суми,
до ДПІ в м. Суми,
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
Позивач, ПП „Променергомаш”, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив визнати нечинним повідомлення-рішення відповідача №0000692306/0/61049 від 20.12.2005р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 63 553,00 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 21.03.2006 р. по справі № АС-8/127-06 позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0000692306/0/61049 від 20.12.2005р. –визнано нечинним. Стягнуто з Державної податкової інспекції в м. Суми на користь приватного підприємства „Променергомаш” 85грн. державного мита.
Відповідач, ДПІ в м. Суми, з постановою господарського суду Сумської області від 21.03.2006 р. по справі № АС-8/127-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову господарського суду Сумської області та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. А саме: п. 1.8 ст. 1, п.1.3 ст.1, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України про „Податок на додану вартість” від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями,
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відсутність надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету підтверджується не фактами неможливості проведення зустрічних перевірок постачальників ПП "Променергомаш", а відсутністю доказів сплати відповідних сум податку на додану вартість до бюджету у звітному періоді. Відповідно до визначення "бюджетного відшкодування", наведеного в п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо сума податкового зобов’язання продавця перекривається сумами податкового кредиту або сума податкового зобов'язання менша від суми податкового кредиту, якщо продавець не подає податкової звітності, або знятий з податкового обліку, то не можна взагалі стверджувати про сплату відповідних сум податку до бюджету, і у покупця не виникає права на бюджетне відшкодування. У зв'язку з надмірною сплатою податку, суми податкового кредиту, заявлені ПП "Променергомаш", не підтверджуються сумами податкових зобов'язань продавців товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу продажу до виробника. Крім того, зустрічні перевірки всіх постачальників Приватного підприємства "Променергомаш" по ланцюгу до виробника товарно-матеріальних цінностей не були проведені тільки з тих причин, що основні постачальники позивача, ухиляючись від проведення таких перевірок, не знаходились за юридичними адресами і не повідомляли податковий орган про зміну юридичної адреси чи про своє фактичне місцезнаходження.
Таким чином, зазначає апелянт, висновок суду першої інстанції, що факт неможливості проведення податковими органами зустрічних перевірок контрагентів позивача, не може бути належним доказом відсутності надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету, не відповідає дійсним обставинам.
На думку скаржника, норми Закону України "Про податок на додану вартість" свідчать про нерозривний зв'язок між сплатою податку до бюджету, включенням відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодуванням податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України " Про податок на додану вартість " № 168 /97-ВР від 03.04.97 р. з урахуванням змін і доповнень, «Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом». Таким чином, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку.
На підставі норм п.п. 7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1. , п.п. 7.4.5, п 7.4. п.п. 7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість " № 168 /97-ВР від 03.04.97 р. з урахуванням змін і доповнень неможливо робити висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як: здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7, п.п..7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість " № 168 /97-ВР від 03.04.97 р. з урахуванням змін і доповнень, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Апелянт вважає, що висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України " Про податок на додану вартість " № 168 /97-ВР від 03.04.97 р. з урахуванням змін і доповнень зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем ,п.1.3 ст.1 Закону України " Про податок на додану вартість " № 168 /97-ВР від 03.04.97 р. з урахуванням змін і доповнень.
Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження було встановлено, що На підставі акту № 1729/23-6/30267733 від 19.12.2005р., "Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Променергомаш", ЗКПО 30267733, з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2003р., травень 2005р., відповідач виніс повідомлення-рішення №0000692306/0/61049 від 20.12.2005р., яким ПП "Променергомаш" зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2003р., травень 2005р., у розмірі 63553грн.
В акті № 1729/23-6/30267733 від 19.12.2005р., "Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Променергомаш" зазначено, що позивачем порушено п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого неправомірно заявлено до відшкодування з державного бюджету суму ПДВ в розмірі 63553,00грн., оскільки факт надмірної сплати вказаної суми ПДВ до бюджету відсутній.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було своєчасно подано до Державної податкової інспекції в м. Суми податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2003р., травень 2005р., разом з відповідними розрахунками експертного відшкодування, згідно яких позивачем було заявлено до відшкодування з Державного бюджету суми податку на додану вартість: за липень 2003р. –71661,00грн., в тому числі: сума відшкодування на протязі 30 календарних днів з дня подання декларації –50947,00грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів –20714,00грн.; за серпень 2003р. –61314,00грн., в тому числі: сума відшкодування на протязі 30 календарних днів з дня подання декларації –45216,00грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів –16098,00грн.; за вересень 2003р. –21893,00грн., в тому числі: сума відшкодування на протязі 30 календарних днів з дня подання розрахунку –21893,00грн.; за травень 2005р. -45823,00грн., в тому числі: сума відшкодування на протязі 30 календарних днів з дня подання декларації –45143,00грн., сума бюджетного відшкодування протягом трьох наступних звітних періодів –680,00грн.
Підпунктом 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., в редакції 04.03.1998р., який був чинний на момент подання позивачем податкових декларацій за перевіряємі періоди, передбачено, що заявлене в декларації з податку на додану вартість, від'ємне значення підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є данні тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. в редакції на момент подання заяви про відшкодування ПДВ, підставою відшкодування ПДВ є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем з питань обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за липень, серпень, вересень 2003р., травень 2005р. проведено перевірки, за результатами яких складено відповідні довідки, якими підтверджено заявлені позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість.
Так, згідно довідки "Про результати перевірки ПП "Променергомаш" з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за червень, липень 2003р." № 23/513/2-269 від 16.09.2003р., перевіркою порушень податкового законодавства з боку позивача не виявлено, підтверджено податковий кредит ПДВ та бюджетне відшкодування позивачеві 71661,00грн. податку на додану вартість. Згідно довідки "Про результати перевірки ПП "Променергомаш" з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за серпень 2003р." № 23-513/5-30267733-314 від 20.10.2003р., перевіркою порушень податкового законодавства з боку позивача не виявлено, підтверджено податковий кредит ПДВ та бюджетне відшкодування позивачеві 61314,00грн. податку на додану вартість. Згідно довідки "Про результати перевірки ПП "Променергомаш" з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за вересень 2003р. № 340/23-513/5/30267733 від 18.11.2003р., перевіркою порушень податкового законодавства з боку позивача не виявлено, підтверджено податковий кредит ПДВ та бюджетне відшкодування позивачеві 21893,00грн. податку на додану вартість.
Згідно довідки "Про результати перевірки ПП "Променергомаш" з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за травень 2005р." 148/23-5/10/3026773 від 15.07.2005р., перевіркою порушень податкового законодавства з боку позивача не виявлено, підтверджено податковий кредит ПДВ та бюджетне відшкодування позивачеві 45823 грн. податку на додану вартість.
Проте, 19.12.2005р. на підставі отриманої інформації відносно постачальників позивача від державних податкових інспекцій в Ленінському районі м. Запоріжжя, у Голосіївському, Шевченківському районах м. Києва, відповідач, керуючись п. 1.8 ст. 1, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимогами наказу ДПА України № 196/ДСК від 24.04.2003р., проводить невиїзну документальну перевірку ПП "Променергомаш" з питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2003р., травень 2005р. (акт перевірки № 1729/23-6/30267733).
В ході перевірки відповідачем було встановлено, що станом на 01.12.2005р. по особовому рахунку платника ПП "Променергомаш" по деклараціям значиться бюджетна заборгованість, зокрема: за липень 2003р. в сумі 19734,00грн., за серпень 2003р. –13500,00грн., за вересень 2003р. –11597,00грн., за травень 2005р. –18722,00грн.
З метою підтвердження сум податкового кредиту та встановлення надмірної сплати податку до Державного бюджету, відповідачем було направлено запити по основним постачальникам позивача. Отримавши інформацію від податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів, відповідач робить висновок про неправомірність заявлення до відшкодування позивачем вказаних сум ПДВ, оскільки надмірної сплати податку до бюджету не встановлено.
Відповідно до пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги), основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Апелянт посилається на те, що для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту недостатньо здійснення операції з придбання товарів та наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником ПДВ –є хибним, оскільки норма пп. 7.4.5, якою керується відповідач, передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідок відповідача з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2003р., травень 2005р., позивачем було правомірно заявлено суми ПДВ до відшкодування, а відповідачем в свою чергу було підтверджено суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за вказані періоди. Згідно пп. 7.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції від 03.06.2005р., протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На момент подання позивачем податкових декларацій за перевіряємі звітні періоди, підпункту 7.7.5 у вищевикладеній редакції не існувало, більше того, Закон передбачав, що єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування є данні тільки податкової декларації за звітний період.
Пунктом 1. 8 статті 1 визначено поняття "бюджетне відшкодування" як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Але при цьому, Закон не покладає обов'язок доведення факту надмірної сплати ПДВ контрагентами по ланцюгу придбання ТМЦ, саме на платника податку, якому, Закон, в свою чергу, гарантує право на бюджетне відшкодування.
Посилання відповідача на наказ Державної податкової адміністрації України № 196/ДСК від 24.04.2003р., з врахуванням всіх обставин справи та вимог податкового законодавства, також є безпідставними, оскільки необхідність проведення зустрічних перевірок як підстави для надання дозволу на відшкодування ПДВ, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено, а визначається податковим органом самостійно.
Крім того, як свідчать матеріали справи, зустрічні перевірки постачальників позивача по ланцюгу до ТМЦ так і не було проведено податковими інспекціями, що саме і зазначає відповідач в акті перевірки, але все одно, незважаючи на свої довідки з питань обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість за заявлені позивачем періоди, та не беручи до уваги той факт, що зустрічні перевірки так і не було здійснено, за результатами перевірки від 19.12.2005р. робить висновок про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та зменшує заявлену ним до відшкодування суму ПДВ в розмірі 63553 грн.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що факт неможливості проведення податковими органами зустрічних перевірок контрагентів позивача, не може бути належним доказом відсутності надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету.
Згідно ст. ст. 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідач не подав достатніх доказів, які б належним чином підтвердили його позицію.
Виходячи з вищевикладеного, оскаржене рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та у відповідності до фактичних обставин справи, у зв'язку з чим немає підстав для його скасування.
За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 21.03.2006 р. по справі № АС-8/127-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 21.03.2006р. по адміністративній справі № АС-8/127-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді