Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Колегія суддів по 1-й інстанції:
№ АС-41/09-06 головуючий суддя – Мінаєва О.М.
суддя –Григоров А.М.
суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Шутенко І.А.
10 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Карбань І.С.
При секретарі –Крупа О.В.
За участю представників сторін:
позивача – Радзівіло Л.В. за довіреністю б/н від 26.12.2005р.,
відповідача – Малахова Ю.А. за довіреністю №80/10/10-025 від 11.01.2006р. та Крайнов О.Б. за довіреністю №7428/10/10-025 від 10.07.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну (вх. № 1633Х/2) ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. по справі №АС-41/09-06
за позовом ТОВ „Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу”, м. Харков,
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова,
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Встановила:
Позивач, ТОВ „Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинним та скасуванням податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0002002320/0 від 22.12.2005р., яким визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток в загальній сумі 384 718,00 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. по справі № АС-41/09-06 позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0002002320/0 від 22.12.2005р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ „Український науково-технічний центр промислового проектування та інжинірингу” 3 грн.40 коп. судового збору.
Відповідач, з постановою господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. по справі № АС-41/09-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану постанову Господарського суду Харківської області скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. А саме: п.1.2 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р., ст. 41 Закону України „Про власність” від 07.02.1991р. та ст. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.1999 № 242. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним.
Відповідно до п. 1.2., ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, з метою оподаткування до нематеріальних активів відносяться об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Згідно ст. 41., розділу VI Закону України "Про власність" від 07.02.1991 № 697-ХІІ, об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці.
У статті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.1999 № 242, визначено, що бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за відповідними групами. Облік технічних документів у складі нематеріальних активів відповідно статті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.1999 № 242 ведеться за групою: "права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо)".
Таким чином, на думку апелянта, до складу нематеріальних активів може бути зарахована лише технічна документація яка є об'єктом права промислової, інтелектуальної власності. А що ж стосується конструкторської документації, то вона не відноситься до об’єктів інтелектуальної власності, а отже і до складу нематеріальних активів.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить постанову господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. по справі № АС-41/09-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої вимоги він обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України від 25.06.93 року № 3322-ХП «Про науково-технічну інформацію»(далі по тексту «Закон про НТІ») конструкторська документація разом з патентною документацією, нормативно-технічною документацією, науково-технічною літературою і т.д. є одним з видів науково-технічної інформації. Згідно ст. 2 Закону України „Про НТІ” науково-технічна інформація складає об'єкт права інтелектуальної власності. Таким чином, правовідносини, пов'язані з питаннями встановлення права власності на конструкторську документацію і його переходу від однієї особи до іншої регулюються законодавством в області інтелектуальної власності. Як встановлено пунктом 1.2 Закону України «Про оподаткування підприємств»нематеріальними активами є об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової, власності а також аналогічні права, визначені в установленому законом порядку об'єктом права власності підприємства. Отже, конструкторська документація відноситься до складу нематеріальних активів, оскільки є об’єктом права інтелектуальної власності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження було встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) позивачем за період з 01.10.2004р. по 01.10.2005р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт № 2881/23-3/32436805 від 16.12.2005р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0002002320/0 без зазначення дати його винесення. Друкарська помилка в зазначенні дати була виправлена ПДІ шляхом направлення на адресу позивача рішення №611/10/23-304 від 25.01.2006р. „Про внесення змін до податкового повідомлення-рішення № 0002002320/0 від 22.12.2005р." Таким чином, датою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є 22.12.2005р.
Оскаржуваним податковим повідомленням рішенням №0002002320/0 від 22.12.2005р. позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 384718,00грн., у тому числі 306800,00грн. основного платежу та 77918,00грн. штрафної санкції.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В розділі «Висновок»Акту від 16.12.2005р. № 2881\23-332436805 зазначено, що позивачем допущене заниження податку на прибуток у 2004-2005 роках у сумі 306800,00грн., а саме:
- 4 квартал 2004 року в сумі 15300,00грн.;
- 9 місяців 2005 року в сумі 291500,00грн.
В розділі 2.3. Акту «Амортизаційні відрахування»перевіряючими встановлено завищення суми амортизації за IV квартал 2004 року, та за 9 місяців 2005 року.
В Акті від 16.12.2005р. №2881/23-332436805 перевіряючими зазначено, що технічна документація відповідно переліку додатків №№ 19,24,29,34 (до акту перевірки не були додані) введена у господарський обіг як об'єкт права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів з порушенням «Порядку застосування типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, затвердженого наказом Мінфіну України № 732 від 22.11.2004р., що технічна документація не засвідчена відповідними патентами та свідоцтвами як об'єкт інтелектуальної власності та що вона безпідставно віднесена до складу нематеріальні активи та що в порушення пп.8.1.2, п.8.3.9, п.8.3 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР підприємством завищена сума амортизаційних відрахувань.
Однак, висновок про заниження податку на прибуток, нарахованого позивачем у 4 кварталі 2004 року в сумі 15300,00грн. та 9 місяців 2005 року в сумі 291500,00грн. не відповідає дійсним обставинам справи, та базується на неповному аналізі документів бухгалтерського обліку підприємства.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про науково-технічну інформацію" від 25.06.93 року № 3322-ХІІ конструкторська документація разом з патентною документацією, нормативно-технічною документацією, науково-технічною літературою і т.д. є одним з видів науково-технічної інформації. Відповідно до ст. 2 Закону про НТІ науково-технічна інформація складає об'єкт права інтелектуальної власності.
Відповідно до статей 5-7 Закону України „Про науково-технічну інформацію" право власності на конструкторську документацію може належати державі, громадянам і юридичним особам. При цьому суб'єктами правовідносин в області науково-технічної інформації відповідно до ст. З Закону України „Про науково-технічну інформацію" признаються як громадяни і юридичні особи України, так і іноземні громадяни і юридичні особи, а також міжнародні організації і громадяни без громадянства.
Згідно ст.ст. 6, 15, 16 Закону України „Про науково-технічну інформацію" право власності на конструкторську документацію є відчужуваним і може бути передане від одного власника до іншого. При цьому умови передачі визначаються або відповідним договором, або чинним законодавством (у випадку, наприклад, спадкоємство).
Статтею 11 Закону про НТІ право власності на КД може бути зареєстроване. При цьому обов'язковій реєстрації і обліку підлягають результати науково-технічної діяльності, створені за рахунок державних коштів. Результати науково-технічної діяльності, створені за рахунок громадян і юридичних осіб можуть бути зареєстровані на добровільній основі в державному органі науково-технічної інформації. Відповідно з законодавством позивачем були зареєстровані деякі авторські права, свідоцтва на авторські права нами додані до справи, деякі ми не реєстрували.
Відповідно до пункту 1.2. ч.1 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, передбаченому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку".
Пунктом 8.1.2. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого застосування. Отже, нематеріальні активи виступають разом з основними фондами самостійним об'єктом амортизації.
Амортизаційні відрахування по нематеріальним активам повинні нараховуватись відповідно п. 8.3.9. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Та як було вказано вище відповідно до п. 8.1.2 всі витрати на нематеріальні активи їх виготовлення чи придбання підлягають амортизації.
Матеріали справи свідчать, що за період 2003-2005 років позивачем було придбано за договорами, що приєднані судом до матеріалів справи, 46 комплектів технічної документації для використання у власній господарській діяльності. Згідно Статуту підприємства позивача, зокрема пп.2.2.3, предметом діяльності товариства є наукова, науково-дослідницька, науково-технічна, науково-виробнича, проектно-винахідна та конструкторська діяльність та послуги , а також діяльність в області нових технологій:
- проведення науково-дослідних та конструкторських робіт;
- розробка та модернізація приладів, апаратів, вимірювальних систем, станків
та автоматизованих ліній, і вузлів та елементів обчислювальної техніки тощо;
- надання послуг з модернізації технічної документацій та перенесення її на
електронні носії, тощо.
Згідно довідки № 5326 з ЄДРПОУ основний вид діяльності підприємства за КВЕД –дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наук.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення позову.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. по справі № АС-41/09-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 06.04.2006р. по адміністративній справі № АС-41/09-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді