Україна
Харківський апеляційний господарський суд
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
cправа № АС-04/22-06 Григоров А.М.,
Доповідач по 2-й інстанції
Істоміна О.А.
«11»липня 2006 року
Колегія суддів суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Кравець Т.В.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_2 -представник, дов. НОМЕР_1 (копія у справі)
відповідача -Стасєвої Т.М. -представник, дов. № 6896/9/10-025 від 03.07.2006 року (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. № 1777Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 11 квітня 2006 року по адміністративній справі № АС-04/22-06
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування рішення
встановила:
У січні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просила суд скасувати податкове повідомлення -рішення інспекції НОМЕР_2 про донарахування єдиного податку з громадян в сумі 9090 грн., як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Постановою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2006 року позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова НОМЕР_2. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Державна податкова інспекція в Червонозаводському районі м. Харкова з даною постановою не погодилась і в своїй апеляційній скарзі порушує питання про її скасування та відмову у позові, посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому відповідач посилається на статтю 2 Указу Президента України № 727 від 03 липня 1998 року, згідно якої у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу буз задоволення, а постанову суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2, яким позивачу, у відповідності до п. п. „а", „б" , „в" п. п. 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 2 Указу Президента України № 727 від 03 липня 1998 року, був донарахований єдиний податок з громадян у розмірі 9090 грн., став акт НОМЕР_3 про результати комплексної планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства позивача за період з 01 квітня 2002 року по 31 березня 2005 року, яким були встановлені порушення позивачем вимог статті 2 Указу Президента України № 727 від 03 липня 1998 року "Про внесення змін до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 746/99 від 28 червня 1999 року; статей 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 13-92, статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та інші.
Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова як в суді першої інстанції так і в судів апеляційної інстанції вказує на те, що у позивача працювали працівники, яких позивач, як платник єдиного податку не враховував при визначенні та сплаті цього податку. Податкова інспекція вказує також на те, що громадяни працювали у позивача на підставі встановлення їх факту роботи у приміщеннях позивача, які розташовані у м. Харкові за адресами АДРЕСА_1, оскільки ці громадяни мали перепустку на територію Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, де проводили роботи, безпосередньо встановленого перевіркою факту роботи, а також висновком зробленим на підставі письмових пояснень опитаних громадян.
Але як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, а саме пояснень працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх керівником був ОСОБА_5, який в тому числі видавав їм заробітну плату. Сам ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як свідки у суді першої інстанції пояснили, що вони працювали на Товаристві з обмеженою відповідальністю „Ренк" та там отримували заробітну плату, заробітної плати від Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 вони не отримували. ОСОБА_5 також показав, що він був старший серед робітників та передавав їм кошти по заробітній платі, які він отримував від головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренк". З письмових пояснень інших осіб, які працювали на території, які розташовані за вказаними відповідачем адресах та в зв'язку з працею яких донарахований податок, та на які посилається відповідач, не вбачається виплата заробітної плати Суб'єктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 та будь які домовленості з Суб'єктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 стосовно такої заробітної плати.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, для встановлення факту перебування у трудових відносинах необхідно встановити наявність трудового договору, в першу чергу його суттєвих умов, які викладені у статті 21 Кодексу законів про працю України, до яких відноситься і заробітна плата.
Тобто на підставі пояснень вищевказаних працівників, колегія суддів робить висновок, що відсутня обов'язкова умова трудового договору, а відповідно відсутні і інші суттєві умови трудового договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає цілком вірним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідачі відсутні докази, що між особами, по яких донарахований єдиний податок та позивачем були трудові угоди, і відповідно трудові відносини. Також відсутність таких відносин побічно підтверджується договорами на надання послуг між Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренк" по адресах АДРЕСА_1 саме в зв'язку з якими працівники Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренк „ знаходилися на теріторії позивача.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому її вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить висновку, що заперечення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 11 квітня 2006 року по справі № АС-04/22-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 11 квітня 2006 року по справі № АС-04/22-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-04/22-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді