Головуючий суду 1 інстанції - Філіпенко Л.П.

Доповідач - Іванова І.П.

Справа № 22ц/1290/6343/12

Провадження № 22ц/1290/6343/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Іванової І.П.

суддів:Фарятьєва С.О., Украінцевої Л.Д.,

при секретарі - Вербицькому І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 листопада 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства і виключення із актового запису про народження дитини запису про батьківство, третя особа - орган опіки та піклування Антрацитівської міської Ради, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2011р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду, на обґрунтування якого вказав, що познайомився з відповідачкою улітку 2002р., восени 2002р. відповідачка повідомила його про свою вагітність. 11 січня 2003р. сторони побрались, а ІНФОРМАЦІЯ_1. народився син ОСОБА_5. 21 травня 2007р. шлюб розірвано., після цього він з'ясував, що був введений відповідачкою в оману, що він не є батьком ОСОБА_5. Просив виключити у запису про народження дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 №427, зробленого 04.06.2003р. відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції в місті Донецьку в книзі реєстрації в частині запису його як батька.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 листопада 2012 року у задоволенні позову було відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 листопада 2012 року скасувати. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не з'ясував всіх обставин справи.

Заперечень проти апеляційної скарги іншими учасниками не надано.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

22 листопада 2007 року Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області було прийняте рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3, яке ним не оспорювалося.

30 листопада 2007 року Київським районним судом м. Донецька прийняте заочне рішення за позовом ОСОБА_3 про відібрання дитини у ОСОБА_4, яке скасоване за заявою відповідача.

24 лютого 2009 року ухвалене рішення Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визначення способу участі батька та бабусі у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

27 лютого 2009 року Київським районним судом м. Донецька позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду.

26 січня 2011 року рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області за позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам відповідачем оскаржувалося лише в частині розміру нарахованої пені, а не в частині його батьківства відносно дитини.

ОСОБА_3 неодноразово звертався в різні органи місцевого самоврядування, міліцію, прокуратуру із заява та скаргами на незаконні дії ОСОБА_4, не ставлячи під сумнів той факт, що син ОСОБА_5 - не його дитина: 10 жовтня 2007 року була подана заява на ім'я голови виконкому м. Антрацит; у жовтні 2007 року - заява на ім'я начальника Антрацитівського МВ УМВС; у січні 2008 року була надана заява прокурору м. Антрацит стосовно вирішення питання про встановлення місцезнаходження сина ОСОБА_3; 15 лютого 2008 року подана заява на ім'я начальника Антрацитівського МВ УМВС із проханням порушити кримінальну справу; у березні 2008 року - заява прокурору м. Антрацит; у вересні 2008 року - повторна заява прокуророві м. Антрацит по встановленню місцезнаходження сина ОСОБА_5 й оголошення його в розшук.

Заслухавши доповідача, вислухавши представника відповідачки, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що ані позивач, ані його представник не надалі суду доказів тому, що ОСОБА_3 тільки після розірвання шлюбу з'ясував, що про його батьківство він був введений в оману; позивач посилався на 2007 рік, як на дату з'ясування даної обставини, тільки для того, щоб просити при розгляді його позову застосувати правила Сімейного Кодексу України, який набув сили з 1 квітня 2004 року, хоча реєстрація дитини у 2003 році була проведена особисто позивачем і він був обізнаний, що записаний батьком дитини в актовому записі.

Колегія суддів вважає, що у позові ОСОБА_3 слід відмовити, але з інших підстав: по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_1., коли діяв КпШС УРСР. Згідно ч.1ст.56 КпШС УРСР особа, записана в якості батька дитини, в книзі записів народження або особа, яка фактично є батьком дитини, має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли йому стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Річний строк, передбачений ст..56 КпШС УРСР закінчився в травні 2004р., коли набрав чинності Сімейний Кодекс України, а відтак, до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ч.1ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Виходячи з аналізу ч.2ст.136 СК України, задоволення такого позову можливе тільки при доведеності відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Відсутність чи наявність кровного споріднення доказується лише експертизою.

Призначена на підставі ст..143 ЦПК України судово-медична молекулярно-генетична експертиза за вибором позивача була проведена відділенням судово-медичної імунології Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи та Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького національного медичного університету. Згідно зазначеної експертизи вірогідність батьківства ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_5, народженої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. складає 99,99%, що за даними К.Нummel, відповідає формулюванню „батьківство практично доведено" (а.с.143-147).

Згідно ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 ЦПК України цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_3 не довів виключення свого батьківства відносно дитини ОСОБА_5, тому його позов задоволенню не підлягає.

.

На підставі викладеного, керуючись ст..136 СК України, п. 2 ч. 1 ст. 307, ч.1ст.309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 листопада 2012 року скасувати.

У позові ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: