№ справи:103/3226/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.

№ провадження:22-ц/190/6116/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Хмарук Н. С.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Хмарук Н.С.

суддів:Сінані О.М., Рошка М.В.,

при секретарі:Усеїновій Н.У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Голубинської сільської ради, Відділу державного земельного агентства в Бахчисарайському районі, ОСОБА_8, треті особи - Бахчисарайський РВ ГУ МВС України в АР Крим, прокуратура Бахчисарайського району про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_9

на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним державного акту, виданого ОСОБА_8 позивачі посилались на те, що передача у власність відповідачу земельної ділянки, яка рішенням виконкому Голубинської сільської ради Бахчисарайського району у 2002 році надавалась їм в оренду, порушує їх права.

Судом встановлено, що на підставі рішення сесії Голубинської сільської ради Бахчисарайського району від 08.10.2010 року ОСОБА_8 виданий державний акт серії ЯЛ № 880443 на земельну ділянку площею 0, 25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Голубинської сільської ради позивачам на умовах оренди строком на 5 років надано під город земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 7).

З даних витягу реєстру земельних ділянок, наданих для будівництва та обслуговування житлового будинку, вбачається, що за ОСОБА_10 значиться земельна ділянка, площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, але в ньому не зазначений кадастровий номер, відсутня інформація щодо передачі у власність цієї земельної ділянки (а.с. 10).

За змістом статей 193,198 ЗК України процедура визнання, зокрема, факту виникнення права власності і права користування земельною ділянкою передбачає складання кадастрової документації; кадастрові зйомки, як комплекс робіт, виконуваних для визнання та відновлення меж земельної ділянки, передбачають погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Поняття, зміст права власності на землю та підстави його набуття визначено в нормах ст.ст. 78, 81, 116 ЗК України.

За змістом ст. 116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набували права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право власності має абсолютний характер та є непорушним.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст.ст. 21, 55 Конституції України та ст. 152 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі ст. 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Право власності на земельну ділянку набуте ОСОБА_8 на підставі рішення сесії Голубинської сільської ради Бахчисарайського району від 08.10.2010 року.

Це право посвідчене державними актами і є похідним від рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки.

Таким чином, за змістом ст. 152 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), визнання недійсним державного акта на право власності на землю як самого по собі правовстановлюючого документа, не передбачено зазначеною нормою.

Вимога захисту порушених прав власника на землю реалізується зацікавленою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки недійсним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарг.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Н.Хмарук О.Сінані М.Рошка