Номер провадження № 33/785/763/13

Головуючий у першій інстанції Чванкін С.А.

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2013 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м.Одеси від 24.09.2013 року,-

встановив

Як вбачається з вказаної постанови суду:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, який: працює плавцем-рятувальником аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на один рік шість місяців.

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 16.08.2013 року приблизно о 05:30 годині, знаходячись на вул.Фонтанська дорога в м. Одесі, керував автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох понятих, чим порушив п.2.5 „Правил дорожнього руху України".

Заперечуючи проти постанови судді, ОСОБА_2, не оскаржуючи фактичних обставин справи, у скарзі вказав, що з вказаною постановою незгодний, у зв'язку з тим, що, при накладені стягнення суд не врахував повне визнання своєї вини, щире каяття у скоєному та те, що транспортний засіб має для нього суттєве значення, оскільки його експлуатація напряму пов'язана з його заробітком на життя.

У зв'язку з цим ОСОБА_2 просить постанову змінити та застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника правопорушника ОСОБА_3, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді зміні за наступних підстав.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, при зазначених у постанові обставинах, підтверджується особистими поясненнями правопорушника, змістом протоколу про адміністративне правопорушення й у скарзі на постанову судді не заперечується, тому його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що було складено протокол про адміністративні правопорушення, згідно з яким ОСОБА_2, керуючи ав томобілем, порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

В поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 не заперечував проти по рушення ним Правил дорожнього руху, пояснивши, що вжив невелику кількість спиртного ввечері 15.08.2013 року та на момент керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не перебував, однак мав залишкові ознаки стану сп'яніння, так як хворіє панкреатитом. Разом з тим, вважаючи себе винним, у скоєному правопорушенні щиро розкаюється, просить врахувати його позитивну характеристику за місцем проживання та те, що автомобіль, на сьогоднішній день є однією з дуже необхідних складових в його роботі.

Разом з тим, адміністративне стягнення правопорушнику призначено з порушенням вимог ст.ст.33- 35 КУпАП.

У випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винним, передбачає різні види стягнень, суддя при внесенні постанови, повинний мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.

Тим часом, підстави до призначення ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, малися.

Так, відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер правопорушення, особистість порушника, ступінь його провини, майнове положення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

З матеріалів справи видно, що ці вимоги закону не дотримані, тому що суддя при накладенні адміністративного стягнення не врахував те, що ОСОБА_2 уперше притягується до адміністративної відповідальності, повністю визнає свою провину, знаходиться в цивільному шлюбі з ОСОБА_4, яка є інвалідом ІІІ групи, та на теперішній час знаходиться на його утриманні, має батька ОСОБА_5 похилого віку, який останнім часом постійно хворіє та потребує догляду, працює плавцем-рятувальником аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області, тобто автомобіль є невід'ємною частиною джерела його доходу та вкрай необхідний для роботи.

При наявності таких даних, позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, не можна визнати справедливим, законним та обґрунтованим, тому йому необхідно обрати більш м'який вид покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 293, 294 Кодексу України про адмініс тративні правопорушення, суддя апеляційного суду Одеської області,-

постановив

Постанову судді Київського районного суду м.Одеси від 24.09.2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністра тивні правопорушення - змінити.

Піддати ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передба ченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.

В решті зазначену постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області В.М. Прібилов.