ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2013 року Справа № 904/5519/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів: Білецька Л.М. Верхогляд Т.А.
при секретарі Мацекос І.М.
за участю представників
позивача Коптєлова Н.Л.
відповідача Нікуліна К.О.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі № 904/5519/13
за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго», м. Дніпропетровськ
до державного науково-виробничого підприємства «Цирконій», м. Дніпродзержинськ
про стягнення 12 153 708,83 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» звернулося до господарського суду із позовом про стягнення з ДНВП «Цирконій» грошових коштів у сумі 12 862 630, 75 грн., у тому числі: 11 637 209, 76 грн. заборгованості за активну електроенергію, 340 376,96 грн. заборгованості за реактивну електроенергію, 695 054, 20 грн. пені, 172 861, 26 грн. 3% річних та 17 128, 57 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.13р. у справі № 904/5519/13 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто у повному обсязі заборгованість за електричну енергію, суму відсотків річних та інфляційних втрат. В частині стягнення пені у сумі 695 054, 20 грн. в позові відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; стягнення відсотків річних та втрат від інфляції передбачено нормами чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, господарський суд послався на перебування боржника з 13.06.2002р. в процедурі банкрутства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в період дії якого у відповідності з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не нараховуються неустойка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду в якій просить змінити зазначене рішення шляхом задоволення позовних вимог в частині стягнення пені. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи. Нарахування пені в період дії мораторію позивач вважає правомірним та посилається на постанови Верховного Суду України від 07.05.2012р. та від 11.06.2012р, в яких зазначено, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.10.2013р.
В судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання електричної енергії № 32-Ц від 01.01.2002р., предметом якого є постачання та передача електричної енергії Енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії Споживачем.
На виконання умов договору позивач постачав та передавав відповідачу електроенергію, оплата якої в порушення умов п.п. 1.1, 4.2, 4.3, 7.1.1 договору за період з червня 2012р. по травень 2013 року відповідачем здійснена не була. Заборгованість за спірний період склала 11 637 209,76 грн. за активну електроенергію та 340 376,96 грн. - за реактивну електричну енергію.
Факт наявності заборгованості відповідачем не заперечується.
На підставі п. 4.6 договору та положень ст. 625 ЦК України на прострочений борг позивачем було нараховано 695 054,20 грн. пені, 172 861,26 грн. 3% річних, 17 128,57 грн. інфляційних втрат, за стягненням яких позивач звернувся до господарського суду.
З урахуванням приписів ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 275 Господарського кодексу України господарський суд правомірно стягнув з відповідача суму заборгованості за електроенергію, спожиту за спірний період.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За вказаний період позивач нарахував позивачу 172 861,26 грн. 3% річних та 17 128,57 грн. втрат від інфляції, позовні вимоги про стягнення яких правомірно задоволені місцевим судом.
Сторони не дійшли спільної думки щодо правових підстав для стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Матеріалами справи посвідчується, що 13.06.2002р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б 15/52/02 про банкрутство ДНВП «Цирконій» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
З 13.06.2002р. відповідач перебуває у процедурі банкрутства, на даний момент - в процедурі санації (відновлення платоспроможності боржника), строк якої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013 року продовжено до 27.02.2014р.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначена норма визначає мораторій як конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і не пов'язаний з поняттям мораторію.
За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами закону.
Вказана правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» (ч. 3 п. 17) та у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2012р. (розділ Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань. ч. 2).
Таким чином, відповідач повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка (штраф, пеня) не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Встановлена мораторієм заборона нарахування неустойки (штраф, пеня) та інших санкцій не залежить від настання строку виконання зобов'язання боржником (до чи після введення мораторію).
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду України від 07.05.2012р. та від 11.06.2012р. не приймається колегією суддів, оскільки вказані постанови не є такими, що прийняті за аналогічних обставин; вказані постанови ухвалені за результатами перегляду адміністративних справ з підстав порушення пенсійного (тобто, спеціального) законодавства.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, внаслідок чого не можуть бути прийняті до уваги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі № 904/5519/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.В. Тищик
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд