17.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/1619/2013 Головуючий в першій

Категорія 5 інстанції Гаркуша О.М.

Доповідач в апеляційній

інстанції Андрейченко А.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Андрейченко А.А.,

суддів - Саліхова В.В., Єфімової В.О.,

за участю:

секретаря - Лашкевич Н.О.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення меж і порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

у червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визначення меж і порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору дарування від 12.02.2002 року є власником 1/5 частки жилого будинку за зазначеною адресою, а відповідачі - співвласниками цього будинку по 37/240 та 31/48 часток відповідно.

Сторони також є співвласниками земельної ділянки площею 728 кв.м., на якій розташований зазначений жилий будинок: ОСОБА_3 - 1/5 частки, ОСОБА_5 - 37/240, та ОСОБА_6 - 31/48 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку.

Право власності на земельну ділянку оформлено єдиним державним актом, частки співвласників визначені відповідно до їх часток у жилому будинку, співвласники користуються земельною ділянкою за межами, які не відповідають правовстановлюючому документу, позивач використовує меншу частку земельної ділянки, ніж їй належить, внаслідок чого виник спір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 лютого 2013 року ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що на даний час порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не визначений, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 користуються самостійно виділеними ділянками у більшому розмірі, ніж їм належить, чим порушують права позивача.

Висновки суду щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою на підставі договору від 29.03.1993 року апелянт вважає необґрунтованими, оскільки з тексту договору вбачається, що останній був складений між учасниками спільної часткової власності для визначення порядку користування жилим будинком, питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою в договорі не вирішувалося.

Також зазначає, що земельній ділянці, що перебуває у спільній частковій власності, привласнений кадастровий номер, проте межі кожного зі співвласників не встановлені. Однак, суд зробив висновок, що позивач не надав доказів, що підтверджують привласнення кадастрового номера земельній ділянці, яка повинна бути виділена їй, хоча таки вимоги позивач не заявляла.

Крім того, вказує, що в ході розгляду справи була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза, однак належної оцінки висновку останньої суд не дав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки на час розгляду справи кадастровий номер присвоєний тільки земельній ділянці, що знаходиться у спільній власності сторін, а окремі кадастрові номери ділянок кожного зі співвласників, що були запропоновані експертом, не привласнені, то суд позбавлений можливості відповідно до закону здійснити виділ частки земельної ділянки.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, сторони є співвласниками як жилого будинку АДРЕСА_1 так і співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,0728 га, що розташована за тією ж адресою. Право власності сторін на відповідні частки на житловий будинок та відповідні частки земельної ділянки належним чином підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, що є в матеріалах справи /а.с. 7, 10/.

Відповідно до відомостей, що містяться у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №310434 від 04.03.2011 року, спірній земельній ділянці був присвоєній кадастровий №8536600000:01:004:0166 /а.с. 8/.

За клопотанням сторін по справі була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза, відповідно до висновків якої експертом було запропоновано два варіанту визначення порядку користування спірною земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток сторін у праві власності на жилий будинок та земельну ділянку /а.с. 53-63/.

За змістом правил ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При цьому порядок користування частками спільного майна у праві спільної часткової власності може бути визначений або договором між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном або судом.

Відповідно до положень статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Частиною 3 ст. 88 Земельного кодексу України встановлено, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи порядок користування жилим будинком №18 по вул. Щербака в м. Севастополі був визначений між попередніми співвласниками цього будинку на підставі договору про порядок користування спільним жилим будинком між учасниками спільної часткової власності, посвідченого державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори 29.03.1993 року /а.с. 32/.

В силу вимог ч 4 ст. 358 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання для сторін і на цей час.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відповідний договір користування спірною земельною ділянкою не укладався, з приводу її використання періодично виникають конфлікти, у зв'язку з чим сторони вже неодноразово зверталися до суду. Тобто вирішення даного питання мирним шляхом є неможливим.

Враховуючи розташування належних сторонам у справі частин жилого будинку, господарських будівель та споруд, можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, можливість проходу по подвір'ю, з урахуванням санітарних правил і правил протипожежної безпеки, а також, враховуючи конфігурацію земельних ділянок, запропонованих експертом, судова колегія вважає, найбільш доцільним та можливим встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №863 від 04.11.2011 року, за яким сторонам виділяються відповідні частки, що відповідають розмірам їх ідеальних часток, із відображенням конфігурації та меж цих часток земельної ділянки у додатку №1 до висновку експертизи.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком експерта в тій частині, що частка земельної ділянки площею 91,0 кв.м. повинна залишатися у загальному користуванні усіх співвласників, тому що вона забезпечує безперешкодний прохід до будівель та споруд, розташованих на усій площі спірної земельної ділянки, а тому таке визначення її користування є таким, що не призведе до порушення прав співвласників.

Також слід зазначити, що у вказаному варіанті №1 висновку експерта відсутнє відхилення від ідеального значення та враховано, що право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі та споруди.

Доводи відповідачів щодо арифметичних помилок у висновку будівельно-технічної експертизи не підтверджені належними доказами, спростовані експертом в судовому засіданні.

Посилання відповідача ОСОБА_6 та його представника у судових дебатах на необхідність проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи для визначення інших варіантів порядку користування земельною ділянкою, не є клопотанням про проведення зазначеної експертизи. Крім того, зазначені учасники процесу не навели обґрунтованих доводів щодо необхідності призначення додаткової експертизи, передбачених законом, а також не зазначили поважних причин неподання цих доказів до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою, який необхідно встановити за варіантом №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №863 від 04.11.2011 року, а тому рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303-317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 11 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1, згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №863 від 04.11.2011 року, а саме:

- виділити у користування ОСОБА_3 1/5 частку земельної ділянки загальною площею 127,4 м2, в тому числі: під житловим будинком - 39,0 кв.м.; під двором та городом - 88,4 кв.м.;

- виділити у користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 4/5 частки земельної ділянки загальною площею 509,6 м2; у тому числі: під житловим будинком - 195,2 кв.м.; під двором та городом - 261,1 кв.м.; під надвірними будівлями та спорудами - 53,3 кв.м.

Залишити частку земельної ділянки площею 91,00 кв.м. у загальному користуванні усіх співвласників.

Конфігурація та межі земельних ділянок, що виділяються ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлені в додатку №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №863 від 04.11.2011 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий /підпис/ А.А.Андрейченко

Судді /підпис/ В.В.Саліхов

/підпис/ В.О.Єфімова

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного

суду м.Севастополя А.А. Андрейченко