Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В. М.
Доповідач - Медведєв А. М.
Справа № 1214/6350/2012
Провадження № 22ц/782/3792/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Медведєва А. М.,
суддів: Дмитрієвої Л. Д., Заіки В. В.,
при секретарі - Івасенко І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визнання права на 1/2 частку належного майна на праві спільної сумісної власності подружжя, вселення у житлове приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 Луганської області спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 Луганської області; вселити його у вищевказаний житловий будинок та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 грн. та витрати на надання правової допомоги в розмірі 2 000 грн., а всього 3 600 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з 22 березня 1988 року по 30 червня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними за спільні кошти був побудований спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Однак, після розірвання шлюбу з відповідачкою він був змушений виїхати зі спірного житлового будинку, оскільки відповідачка перешкоджає йому користуватися та проживати у його частці спірного житлового будинку.
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просила суд визнати за нею право власності на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 Луганської області; визнати за відповідачем право власності на 1/4 частку вищевказаного житлового будинку; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 600 грн. 87 коп. та витрати на надання юридичних послуг в розмірі 2 000 грн.
Оскаржуваним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 2013 року первісний позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1; вселив ОСОБА_3 у вищевказаний житловий будинок; визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 708 грн. 17 коп. У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя відмовив за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згодна, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 600 грн. 87 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн., посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.
22 жовтня 2013 року представником апелянта ОСОБА_4 було заявлено клопотання і подана заява від імені ОСОБА_2, в якій вона просила апеляційний суд залишити її зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/4 частку цього ж житлового будинку без розгляду і скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 2013 року.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 22 жовтня 2013 року зазначена заява ОСОБА_2 була задоволена частково. Рішення суду в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 і визнання за нею права власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 207, 310 ЦПК України було скасовано, а її зустрічний позов - залишено без розгляду.
Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 та 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 березня 1988 року по 30 червня 2011 року. За час шлюбу ними був побудований житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності на цей будинок було оформлено свідоцтвом про право приватної власності на домогосподарство від 12 травня 1998 року на ім'я ОСОБА_2
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_3 суд, на підставі ч. 1 ст. 70 СК України, виходив з того, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1, який був побудований сторонами за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю подружжя, а тому у разі поділу майна частки дружини та чоловіка є рівними, на підставі чого визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку спірного житлового будинку.
Однак, такі висновки суду не відповідають матеріалам справи і вимогам закону з наступних підстав.
З позовних заяв ОСОБА_3 (а. с. 3-6, 29-30) видно, що ним на підставі ст. ст. 60, 61, 62, 69, 70 СК України ставилося питання про визнання за ним права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю подружжя з відповідачем ОСОБА_2, але вимога про поділ цього житлового будинку ОСОБА_3 не заявлялась. Той факт, що вимога про поділ спірного житлового будинку ОСОБА_3 у суді першої інстанції не заявлялась підтвердив у суді апеляційної інстанції його представник ОСОБА_5
Факт того, що зазначений будинок є спільною сумісною власністю подружжя, не заперечувався відповідачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_4 як у суді першої, так і апеляційної інстанції, про що свідчить і залишений без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 (а. с. 38-39), в якому вона просила визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку спірного житлового будинку АДРЕСА_1 Луганської області, тобто тим самим визнавала, що зазначений будинок є спільною сумісною власністю подружжя.
Частиною 1 ст. 70 СК України, на яку посилається ОСОБА_3 у своєму позові, а також суд в оскаржуваному рішенні як на підставу визнання права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_3 на 1/2 частку спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, передбачено, що частки спільного сумісного майна дружини та чоловіка є рівними лише у разі поділу цього майна.
Таким чином, судова колегія вважає, що при вирішенні спору суд не міг застосовувати до спірних правовідносин ч. 1 ст. 70 СК України, оскільки ОСОБА_3 у своїх позовах не ставив питання про поділ спільного сумісного майна подружжя і виділення йому 1/2 частки цього майна, а тому і підстав для визнання за ним права власності на 1/2 частку спірного будинку АДРЕСА_1 у суду першої інстанції не було.
Крім цього, визнаючи за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, суд не звернув уваги і не дав належної оцінки тому факту, що сарай - літера Е за зазначеною адресою вартістю 5 773 грн. є самочинно збудованим (а. с. 10).
Враховуючи те, що суд застосував норму права (ч. 1 ст. 70 СК України), яка не підлягала застосуванню, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні зі скасуванням рішення в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору в розмірі 708 грн. 17 коп. і ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та у стягненні витрат по сплаті судового збору.
В частині вселення ОСОБА_3 у будинок АДРЕСА_1 рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки в порушення ст. ст. 317, 319 ЦК України він як співвласник цього будинку був позбавлений відповідачем ОСОБА_2 можливості здійснювати своє право володіння та користування спірним будинком, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 у цій частині задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, ст. ст. 69, 70 СК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 11 липня 2013 року змінити.
Скасувати рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору в розмірі 708 грн. 17 коп.
Ухвалити в цих частинах нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 та стягнення витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: