Справа № 367/4255/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.
Провадження № 22-ц/780/5030/13 Доповідач у 2 інстанції Поліщук
Категорія 44 24.10.2013
УХВАЛА
Іменем України
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Поліщука М.А..
суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.
при секретарі: Лопатюк В.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 липня 2013 року у справі за позовом прокурора м.Ірпеня до Коцюбинської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, 3-тя особа комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення, державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2013 року прокурор міста Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що в ході проведеної перевірки встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1975/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га, а 29 січня 2009 року ОСОБА_2 на підставі даного рішення отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903353.
Разом з тим, рішення селищної ради та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними, оскільки при їх прийнятті та оформленні допущено порушення вимог діючого законодавства.
Зокрема, зазначена земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, що підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи від 05.03.2012 року № 325, проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика", в зв"язку з чим Коцюбинська селищна рада не мала права розпоряджатися даною земельною ділянкою та передавати її у власність ОСОБА_2
Крім того, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство", яке згоди на вилучення цієї ділянки для передачі її у власність відповідачу не надавало.
Також при розпорядженні вказаною земельною ділянкою Коцюбинською селищною радою порушено вимоги ст.ст. 20, 21 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 9544/359 від 15.12.2008 року.
Крім того, 10.06.2010 року було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала земельну ділянку по АДРЕСА_1. На підставі даного договору купівлі-продажу на державному акті, виданному на ім'я ОСОБА_2було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1
Враховуючи викладене, позивач просив суд ухвалити рішення про визнання недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1975/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", визнання недійсним державного акту серії ЯЖ № 903353 виданий на ім'я ОСОБА_2 із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 Визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 липня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1975/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1".
Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 903353 виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0132 по АДРЕСА_1 Київської області, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію даного державного акту. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 1975/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га, а 29 січня 2009 року ОСОБА_2 на підставі даного рішення отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903353.
10 червня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала земельну ділянку по АДРЕСА_1. На підставі даного договору купівлі-продажу на державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_2 було зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1
Також встановлено, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, однак будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися. З 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж сел. Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.
Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.11 року, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.12 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи - Державне агентство земельних ресурсів України, КП "Святошинське лісопаркове господарство", КП КОР "Обласний лісгосп", Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
Разом з тим, відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18.01.2013 року № 01-02/44-1, державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року не обліковувалися.
Також судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в сел. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.
Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи вищезазначене законодавство та зважаючи на ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення від 25.12.2008 року № 1975/25-5 межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого Коцюбинською селищною радою рішення від 25.12.2008 року № 1975/25-5 як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29.04.2010 року № 75, від 15.09.2010 року № 153 та від 06.11.2009 року № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення і обставини, які ними підтверджуються, не існували на момент прийняття спірного рішення.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущений строк для подачі позову до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011 № 4176-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", який набрав чинності з 15.01.2012, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Правильним є і висновок суду про задоволення вимог позивача щодо визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого на підставі оспорюваного рішення, оскільки рішення суду в цій частині відповідає положенням ст. 155 ЗК України та підтверджується матеріалами справи.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга не містить.
Нормами процессуального закону не передбачено скасування рішення суду із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :