Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2006 р. Справа № 52/401-05
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
прокурора –Сороки М.К.
позивача - Ковальова О.А. (дов.№277 від 20.06.2006р.)
третя особа на стороні позивача - не з‘явився
відповідача - не з'явився
третя особа на стороні відповідача - Тищенко Г.Ф. (дов. №02-14/453 від 15.06.2006р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Хліб України" (вх. № 1977Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.06 р. по справі № 52/401-05 (н.р.
за позовом Закритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Хліб України" (м. Київ)
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство "Гермес-агро" (м. Київ)
до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України""Харківський комбінат хлібопродуктів № 1" (м. Харків)
третя особа на стороні відповідача Державна акціонерна компанія "Хліб України" (м. Київ)
за участю Прокуратури Московського району м. Харкова
про стягнення 685 514,20 грн., -
встановила:
24 жовтня 2001 року Закрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Хліб України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною вимогою до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Харківський комбінат хлібопродуктів № 1" (з урахуванням уточнення та доповнення позовних вимог) про стягнення 685 514,20 грн. боргу. В процесі розгляду справи, позивач змінив предмет позову та збільшив розмір позовних вимог - просив звернути стягнення на майно відповідача на суму 1 067 235,45 грн.
Ухвалою від 24.12.2001 року господарський суд Харківської області затвердив подану сторонами мирову угоду і відповідно до вимог ст. 80 ГПК України, провадження у справі припинив.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2003 року ухвала господарського суду Харківської області від 24.12.2001 року скасована, справа передана на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При новому розгляді справи, позивач повторно уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ДП “Харківський комбінат хлібопродуктів №1” 1067235,45 грн. боргу, шляхом звернення стягнення на грошові кошти відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2003 року (суддя Ковальчук Л.В.) позов ЗАТ “Лізингова компанія “Хліб України” задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1067235,45 грн. основного боргу, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2003 року, ДАК “Хліб України” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати, допустити поворот виконання рішення та провадження у справі припинити. Постановою Вищого господарського суду України 28.04.2004 року касаційну скаргу ДАК “Хліб України” задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2003 року у справі №08/533-03 скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області (новий номер 35/177-04) від 19.07.2004 року (суддя Ільїн О.В.) позов ЗАТ “Лізингова компанія “Хліб України” задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1067235,45 грн. основного боргу, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2004 року рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2004 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2005 року касаційну скаргу ДАК “Хліб України” задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2004 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2004 року у справі №35/177-04 скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області (новий номер 52/401-05) від 06.04.2006 року (суддя Хотенець П.В.) позов ЗАТ “Лізингова компанія “Хліб України” задоволено, стягнуто з ДП ДАК "Хліб України" на користь ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України" суму боргу в розмірі 1 074 061,28 грн., в тому числі: 444 306,95 грн. основного боргу, 71 323,30 грн. нарахованої неустойки та 17 802,86 грн. індексації заборгованості по договору поставки №LК-878-9 від 13 листопада 2000 року; 169 247,91 грн. основного боргу, 16 924,79 грн. нарахованого штрафу та 973,76 грн. нарахованої пені по договору поставки №LК-1087-9/01 від 6 вересня 2001 року; 141 391,19 грн. основного боргу, 14 391,12 грн. нарахованого штрафу та 813,48 грн. нарахованої пені по договору поставки №LК-740-7/01 від 4 липня 2001 року; 15 076,91 грн. по договору №LК-611/01 від 15 травня 2001 року; 149 962,61 грн. основного боргу, 26 738,54 грн. нарахованої неустойки та 5 360,47 грн. індексації заборгованості по договору про надання юридичної допомоги №3/11-Ю від 01 листопада 2000 року; 1 768,26 грн. державного мита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Здійснено поворот виконання ухвали господарського суду Харківської області від 24 грудня 2001 року, якою було затверджено мирову угоду від 19 грудня 2001 року, та зараховано 726 132,99 грн., що підлягає відшкодуванню ДП ДАК "Хліб України" з боку ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України", в рахунок погашення боргу ДП ДАК "Хліб України" перед ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України" за задоволеним позовом останнього.
ДАК "Хліб України" з рішенням суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України" у задоволенні позовних вимог та здійснити поворот виконання мирової угоди від 19 грудня 2001 року, переданого за нею майна.
В клопотанні від 20.06.2006 року за вх.№4523, а також у судовому засіданні представник ДАК "Хліб України" вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав та уточнив, а саме: просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.04.06 року в частині зарахування 726 132,99 грн. в рахунок погашення боргу дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»перед ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України». Прийняти нове рішення, яким здійснити поворот виконання ухвали господарського суду Харківської області від 24.12.2001 року та зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Хліб України»повернути отримане за скасованою постановою Вищого господарського суду України ухвалою про затвердження мирової угоди від 19.12.2001 року майно його законному власнику - Державній акціонерній компанії «Хліб України», крім того, у відповідності до ч.2 статті 122 Господарського процесуального кодексу України зобов‘язати господарський суд Харківської області винести поворотний наказ відносно майна, переданого за Додатком №1 до мирової угоди від 19.12.2001 року, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2001 року, судові витрати покласти на позивача.
Представник відповідача в судове засідання 03.-7.2006 року не прибув, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином як ухвалою суду від 21.06.2006р., так і в судовому засіданні 21.06.2006 року про що свідчить підпис представника на обкладинці справи, отже, відповідач саме таким чином реалізував своє диспозитивне право щодо участі у судовому процесі.
Позиція представника відповідача –ДП ДАК “Хліб України” "Харківський комбінат хлібопродуктів № 1" в клопотанні від 21.06. 2006 року за вх.№4556, а також у попередньому судовому засіданні повністю співпадає з позицією особи, що подала апеляційну скаргу - ДАК “Хліб України”.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Рішення місцевого господарського суду від 06.04.2006 року вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та наявних матеріалів у справі, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу ДАК “Хліб України” залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.
Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав позицію ДАК “Хліб України”. Вважає, що незаконно вилучене майно або кошти в сумі 726 132,99 грн. повинні бути повернені ДАК “Хліб України”, оскільки це майно, що вилучалось у відповідача йому не належало. Проте, на підставі якої норми закону він вступив у розгляд даної господарської справи на стороні відповідача, а підтримує третю особу - ДАК “Хліб України”, не навів, а також не надав правового обґрунтування вимоги представника ДАК “Хліб України” про повернення майна або його вартості саме йому, хоча це майно у нього не вилучалось і на балансі не знаходилось. Крім того, представник прокуратури стосовно кримінальної справи, порушеної проти колишнього директора ДП ДАК “Хліб України” "Харківський комбінат хлібопродуктів № 1", пояснив, що справу припинено, але не зміг уточнити –чи по реабілітуючим підставам, чи ні.
ПП "Гермес-агро" відзив на апеляційну скаргу не надало, його повноважний представник у судове засідання не прибув, проте на адресу суду повернулася ухвала з відміткою пошти про те, що: „станом на 08.06.2006р. підприємство не значиться за вказаною адресою”.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ДАК “Хліб України” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем було укладено договори: договір поставки №LК-878-9 від 13 листопада 2000 року, договір поставки №LК-1087-9/01 від 06 вересня 2001 року, договір поставки №LК-740-7/01 від 04 липня 2001 року, договір №LК-611/01 від 15 травня 2001 року, договір про надання юридичної допомоги №3/11-Ю від 01 листопада 2000 року, відповідно до яких позивачем відповідачу продавались борошно пшеничне, висівки, зерновідходи, зерно, трактор та надавались юридичні послуги.
У зв'язку з не оплатою відповідачем поставленого товару та наданих послуг ЗАТ „Лізингова компанія «Хліб України»звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою від 23 жовтня 2001 року про стягнення з відповідача 685 514,20 гривень боргу. В ході судового розгляду справи позовні вимоги були збільшені до 1 067235,45 грн., згідно з заявою про збільшення позовних вимог, і останньою заявою були збільшені до 1 074 061,28 грн.
За договором поставки №LК-878-9 від 13 листопада 2000 року відповідачу було поставлене борошно пшеничне, висівки та зерновідходи і факт отримання ним товару підтверджується наявними у матеріалах справи накладними. Протокол заліку взаємних вимог від 1 січня 2001 року свідчить, що відповідачем оплачено за цим договором шляхом взаємозаліку лише 155277,53 грн. Тому сума основного боргу по оплаті поставленого товару за договором поставки LК-878-9 від 13 листопада 2000 року складає 444 306,95 грн. У відповідності до умов п.5.2. цього договору та статей 204, 214 ЦК України (1963 р), норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин у відповідності до ст. 5 ЦПК України від 16 січня 2004 року, у зв'язку з не оплатою товару за цим договором, відповідачу було нараховано: неустойку в сумі 71323,30 грн. (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час) та індексацію заборгованості в сумі 17802,86 грн. Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору поставки №LК-878-9 від 13 листопада 2000 року становить 533 433,11 грн.
За договором про надання юридичної допомоги №3/11-Ю від 1 листопада 2000 року відповідачу були надані юридичні послуги на суму 149 962,61 гривень, що підтверджується актом виконаних робіт від 5 лютого 2001 року. Оплата юридичних послуг за вищевказаним договором відповідачем не проводилась. У відповідності до умов п.5.2. цього договору та статей 204, 214 ЦК України (1963 р), у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати наданих йому юридичних послуг, відповідачу було нараховано: неустойку в сумі 26738,54 грн. (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час) та індексацію заборгованості в сумі 5360,47 грн. Отже, загальна сума заборгованості відповідача по договору про надання юридичної допомоги №3/11-Ю від 1 листопада 2000 року становить 182 061,01 грн.
За договором №LК-611/01 від 15 травня 2001 року відповідачу було передано у власність трактор марки ХТЗ-17-021 вартістю 142008,66 грн., що підтверджується актом прийому - передачі від 01 листопада 2001 року. Оплата за цим договором була проведена відповідачем частково на суму 104008,66 грн., шляхом взаємозаліку зустрічних вимог по договору №LК-611/01 від 15 травня 2001 року та договору №LК-807 від 12 жовтня 2000 року, що підтверджується протоколом взаємозаліку від 03 листопада 2001 року. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором №LК-611/01 від 15 травня 2001 року складає 38000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01 грудня 2001 року.
За договором поставки №LК-1087-9/01 від 06 вересня 2001 року відповідачу було поставлено борошно пшеничне, висівки та зерно відходи на загальну суму 169 247,91 грн., і факт отримання цього товару підтверджується видатковими накладними №5/11-м-1 від 5 листопада 2001 року та №5/11-м-2 від 5 листопада 2001 року. У відповідності до умов цього договору, товар повинен бути оплачений протягом 2-х днів з дати його поставки, проте відповідачем поставлений товар не оплачувався. Згідно з умовами 1.5.2. цього договору та ст.204 ЦК України (1963 р), у зв'язку з не оплатою товару, відповідачу нараховано: штраф в сумі 16924,79 гривень та пеню в сумі 973,76 грн. (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час). Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №LК-1087- 9/01 від 06 вересня 2001 року становить 1187146,46 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01 грудня 2001 року.
За договором поставки №LК-740-7/01 від 4 липня 2001 року відповідачу було поставлено зерно пшениці, жита, ячменю та вівса на загальну суму 141 391,19 грн., факт отримання товару підтверджується видатковою накладною №2/11-з1 від 05 листопада 2001 року. У відповідності до умов цього договору, товар повинен бути оплачений протягом 2-х днів з дати його поставки, проте відповідачем поставлений товар не оплачувався. У відповідності до умов п.5.2. цього договору та статті 204 ЦК України (1963 р.), у зв'язку з не оплатою товару, відповідачу було нараховано: штраф в сумі 14139,12 грн. та пеню в сумі 813,48 грн. (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той час). Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №LК-740-7/01 від 04 липня 2001 року становить 156343,79 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01 грудня 2001 року.
01 грудня 2001 року, згідно з актом звірки розрахунків (а.с. 50, т.1), по всіх вищенаведених договорах, був проведений взаємозалік заборгованості відповідача перед позивачем на суму 22 923,09 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 1 074 061,28 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої обов'язки за умовами цих договорів виконав в повному обсязі, відпустивши відповідачу зазначений у спірних договорах товар та надавши юридичні послуги. Проте, відповідач свої обов'язки по оплаті поставленого товару та наданих послуг повністю не виконав. Доказів про погашення вищевказаних сум заборгованості відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції надано не було, більш того, у своїх відповідях на претензії позивача відповідачем заборгованість визнається.
Крім того, місцевим господарським судом також вірно встановлено, що при першому розгляді справи сторонами було укладено мирову угоду від 19 грудня 2001 року, яка затверджена була ухвалою господарського суду Харківської області від 24 грудня 2001 року. Умовами мирової угоди визначався строк погашення боргу відповідачем, а також передбачалось, що у разі не проведення відповідачем розрахунку в грошовій формі в установлений строк, відповідач зобов'язувався передати позивачу нерухоме та інше майно на суму 968 987,75 грн. У зв'язку з непогашенням боргу в установлений строк за заявою позивача Відділом державної виконавчої служби Московського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження. Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 25 грудня 2001 року, в процесі якого державною виконавчою службою вилучено у боржника та передано у власність позивача майно на суму 968 987,75 грн. Судом також встановлено, що майно, отримане позивачем в процесі виконавчого провадження, було відчужене позивачем Приватному підприємству "Гермес-агро" по договору купівлі-продажу №LК-005/02 від 08 січня 2002 року та договору купівлі-продажу №LК-006/02 від 08 січня 2002 року за 726 132,99 грн.
В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 27 травня 2003 року було скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 24 грудня 2001 року, якою було затверджено мирову угоду від 19 грудня 2001 року.
У зв'язку з чим, відповідно до частини 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, вимога відповідача про поворот виконання підлягає задоволенню. Разом з тим, оскільки у позивача відсутнє майно, отримане за мировою угодою від 19 грудня 2001 року, а Господарським процесуальним кодексом України не врегульоване питання про те, яким чином вирішувати питання про поворот виконання переданого в натурі майна у разі відсутності у позивача відповідного майна, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність застосування аналогії законодавства до даних правовідносин. Подібні правовідносини при повороті виконання врегульовані частинами 2, 3 статті 420 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволені в меншому розмірі, суд, постановляючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
В разі неможливості повернути майно в рішенні, ухвалі, постанові суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації.
Таким чином вимоги скаржника про те, що при здійсненні повороту виконання мирової угоди від 19 грудня 2001 року, передане майно повинно бути повернуто саме ДАК “Хліб України”, як зазначив її представник у судовому засіданні –на підставі статуту, не можуть бути задоволені судом, оскільки при здійсненні повороту виконання мирової угоди майно повинно бути повернено саме тому, у кого воно вилучено, а в ухвалі про затвердження мирової угоди вказані лише дві сторони –ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України" та ДП ДАК "Хліб України" "Харківський комбінат хлібопродуктів № 1", тобто майно вилучалось виконавчою службою у ДП ДАК "Хліб України" "Харківський комбінат хлібопродуктів № 1" по їх балансової вартості, і повернено воно має бути саме їй (що витікає із суті поворотного наказу), а при відсутності цього майна (місцезнаходження якого невідомо), має бути відшкодована вартість цього майна саме ДП ДАК "Хліб України" "Харківський комбінат хлібопродуктів № 1". Крім того, якщо реалізувати вимогу 3-ої особи - ДАК "Хліб України" щодо повернення майна чи коштів саме їй, то, на думку колегії суддів, це ще більше погіршає економічне становище відповідача, а це підприємство є також державним, яке існує на даний час як юридично так і фактично, проте це майно у ДАК "Хліб України" на балансі не знаходилось і у неї не вилучалось, а навпаки –знаходилось на балансі відповідача, та у нього вилучалось.
Разом з цим, заперечення ДАК "Хліб України" щодо неправомірності зарахування зустрічних вимог не відповідають вимогам чинного законодавства та наявним матеріалам справи, оскільки позивач, визнаючи вимоги відповідача про поворот виконання ухвали, подав до господарського суду заяву від 15 лютого 2006 року про зарахування суми грошових коштів, що підлягає відшкодуванню відповідачу при повороті виконання ухвали господарського суду Харківської області від 24 грудня 2001 року, якою затверджено мирову угоду від 19 грудня 2001 року, в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договорами №LК-878-9 від 13 листопада 2000 року, №LК-1087-9/01 від 06 вересня 2001 року, №LК-740-7/01 від 04 липня 2001 року, №LК-611/01 від 15 травня 2001 року та договором про надання юридичної допомоги №3/11-Ю від 01 листопада 2000 року. Тому господарський суд Харківської області правомірно, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, якою передбачена можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, визнав цю заяву позивача такою, що підлягає задоволенню. Крім того, при не зарахуванні зустрічних однорідних вимог, буде нанесене ще більше економічне погіршення стану підприємства відповідача, який буде вимушений сплатити всю суму заборгованості у розмірі 1 074 061,28 грн. Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд зважено і обґрунтовано прийняв рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки воно не суперечить як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи.
Враховуючи вимоги статей 161, 162 Цивільного кодексу України (1963 р.), суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов‘язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Судова колегія вважає, що при задоволенні вимоги ДАК "Хліб України" - здійснити поворот виконання ухвали Господарського суду Харківської
області від 24.12.2001 року та зобов'язати Закрите акціонерне товариство
«Лізингова компанія «Хліб України»повернути отримане за скасованою
постановою Вищого господарського суду України мировою угодою від
19.12.2001 року майно його законному власнику - Державній акціонерній компанії «Хліб України», буде порушено право самостійної юридичної особи - ДП ДАК "Хліб України" "Харківський комбінат хлібопродуктів № 1", у якої спірне майно було на балансі і у якої воно вилучалось.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано, відповідно до ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2006 року у справі № 52/401-06 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2006 року у справі № 52/401-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу ДАК "Хліб України" залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді