Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Широян Т.А.,
суддів: Фурика Ю.П., Леона О.І.,
з участю :
прокурора - Опанасюка О.В.,
захисника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2012 року
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено
· за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади , пов'язані із функціями представника влади строком на 3 роки та з конфіскацією належного йому майна;
· за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції закону від 5 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
· за ч. 1,2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 5 квітня 2001 року) до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із функціями представника влади, строком на 3 роки та з конфіскацією належного йому майна.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального військового звання - майор.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2012 року вирок суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи слідчим слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Дніпропетровській області, маючи спеціальне військове звання - майор, будучи службовою особою, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та в групі осіб, зловживаючи службовими обов'язками 17 липня 2007 року заволодів чужим майном - 42 паладієвими токопроводами загальною вагою 16 823,50 гр. вартістю 1003858,25 грн., які зберігались в фінансовому відділі УСБ України в Дніпропетровській області як речові докази у кримінальній справі, що перебувала на розгляді в Баглейському районному м. Дніпродзержинська суді, заподіявши шкоду державі в особливо великих розмірах.
Учиняючи вказаний злочин, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб підроблював офіційні документи з метою використання та використовував раніше підроблені офіційні документи.
У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове та судове слідство проведено неповно, не об'єктивно та однобічно, його винність у вчиненні злочинів не доведена.
Засуджений ОСОБА_2 зазначає, що на досудовому слідстві та у суді було порушено його право на захист та кримінально процесуальний закон.
Стверджує, що у вироку не розкрито об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 191 КК України, а висновок про те, що він протиправно заволодів вказаним у вироку чужим майном, а тим більше, з корисливих мотивів, - грунтується на припущеннях. За його твердженням, суд при постановленні вироку всупереч вимог ст. 67,324 КПК України, не взяв до уваги та не надав оцінки доказам, на які посилалася сторона захисту.
Апеляційний суд доводи апеляцій стосовно вказаних недоліків належним чином не перевірив, розглянув справу без виконання місцевим судом вимог ст. 88-1 КПК УКраїни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого також просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів не є доведеною, досудове та судове слідство проведено неповно, не було притягнуто до відповідальності інших осіб, не встановлено мотиву злочину. Вважає, що ОСОБА_2 не є суб'єктом злочинів, за які його засуджено
На думку захисника, у справі порушено право ОСОБА_2 на захист.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідача, заперечення прокурора, захисника засудженого на підтримку поданих ним та засудженим касаційних скарг з підстав, викладених у них, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.
Зазначені у касаційній скарзі засудженого та його захисника доводи про неповноту судового слідства та неправильну оцінку доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність, стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з підстав, зазначених у ст.ст. 368,369 КПК України.
Разом із тим, цього касаційний суд робити не вправі, оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Разом із тим даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_2 неправильно застосовано кримінальний закон, допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону чи що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого, не виявлено.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він не є суб'єктом злочинів, за які його засуджено, що він не вчиняв будь яких дій, спрямованих на заволодіння чужим майном, та не мав від цього будь якого зиску, що у справі відсутні будь які докази його винуватості, є необґрунтованими.
На спростування доводів невинуватості ОСОБА_2 суд навів:
· показання свідка ОСОБА_3, який, будучи необізнаним про дійсні наміри ОСОБА_4, був безпосереднім учасником обставин незаконного вилучення з фінвідділу управління СБ України у Дніпропетровській області речових доказів - 42 паладієвих токопроводів, та детально розповів про роль у цьому ОСОБА_2, а також про обставини спілкування із ОСОБА_2 стосовно дій по приховуванню вчиненого злочину;
· показання свідка ОСОБА_5, який організував зустріч ОСОБА_2 та свого безпосереднього керівника - ОСОБА_6 , які обговорювали питання, про долю речових доказів у іншій кримінальній справі, а потім і схиляв його дати неправдиві показання щодо ролі ОСОБА_2 та інших співучасників у даній кримінальній справі на користь останнього;
· показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які стверджували, що документи, на підставі яких за участю ОСОБА_2 було видано речові докази у кримінальній справі іншим особам, були подані безпосередньо ОСОБА_2, про що було зроблено відповідний запис у журналі, і що він особисто приймав участь у їх видачі;
· оголошені із дотриманням вимог ст. 306 КПК України показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12
Показання зазначених свідків об'єктивно підтверджені даними протоколів огляду й вилучення речових доказів, висновками проведених по справі почеркознавчих та криміналістичних експертиз, які проведені відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства і згідно з діючими методиками їх проведення. При цьому висновки почеркознавчих експертиз, які містяться у справі, були предметом ретельного дослідження, в тому числі і шляхом допиту експерта.
При цьому, як сам засуджений ОСОБА_2, так і його захисники реалізували у повному обсязі своє право щодо постановлення експерту додаткових питань, отримавши конкретні відповіді, які вони використовували при поданні апеляцій на вирок суду.
Апеляційний суд належним чином мотивував обгрунтованість рішення суду про відмову у приєднанні до справи, як доказу, висновку експертного дослідження, наданого захисником засудженого ОСОБА_2
Дані протоколу судового засідання і зміст вироку вказують на те, що місцевий суд при розгляді справи за обвинуваченням ОСОБА_2 дослідив всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, та повно і всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, в тому числі показання засудженого ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, свідків та висновок судово-почеркознавчої експертизи, і їм дана в сукупності належна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, на що вказує наведений у вироку розгорнутий аналіз доказів.
Правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 358 та ч. 1,2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України сумнівів не викликає.
Вимоги ст. 88-1 КПК України апеляційним судом порушені не були.
Як вбачаться із вироку суду, всупереч тверджень засудженого та його захисника, викладених у їх касаційних скаргах, обвинувачення ОСОБА_2, визнане судом доведеним, є юридично вмотивованим з визначенням ознак об'єктивної та суб'єктивної сторін складу злочинів, за які його засуджено.
Матеріалами справи встановлено, що, не погоджуючись із вироком, засуджений ОСОБА_2 та його захисники подали на нього апеляції, які були розглянуті апеляційним судом і залишені без задоволення, а вирок - без зміни.
Твердження засуджених та їх захисників про те, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 377 КПК України, не можна вважати обґрунтованими.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд, викладаючи обвинувачення ОСОБА_2 , яке було визнано доведеним, зазначив,що дані злочини він вчинив у співучасті із ОСОБА_6 та ОСОБА_14, тоді як із матеріалів справи убачається, що постановою слідчого прокуратури від 23 травня 2011 року (т.13 а.с. 87-91) кримінальну справу щодо ОСОБА_14 виділено у окреме провадження у зв'язку із його розшуком, а постановою цього ж слідчого від 12 травня 2011 року ( т.13 ас.100-105) кримінальну справу щодо ОСОБА_6 закрито у зв'язку із його смертю.
За таких обставин колегія суддів вважає що суд порушив вимоги ч. 1 ст. 275 КПК України щодо розгляду справи судом тільки відносно підсудних і тільки в межах проявленого обвинувачення.
Дана обставина судом залишена апеляційним судом без відповідного реагування.
А тому, в порядку ст. 395 КПК України, з мотивувальної частини вироку та ухвали суду посилання на вчинення ОСОБА_2 злочинів у співучасті із зазначеними особами слід виключити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ, «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
В порядку ст. 395 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку та ухвали суду посилання на вчинення ним злочину у співучасті із ОСОБА_6 та ОСОБА_14, вказавши замість цих прізвищ слова відповідно - «особою матеріали справи щодо якої закрито у в'язку із смертю» та «особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку із розшуком»
Судді
Т.А. Широян Ю.П. Фурик О.І. Леон