Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2013 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання договору поруки припиненим, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій неправомірними, визнання кредитного договору недійсним

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитним договір, за умовами якого позичальник отримав 45 000 доларів США зі сплатою 13, 49 % річних строком до 22 серпня 2018 року. Кредитне зобов'язання забезпечено порукою ОСОБА_5 на підставі договору від 22 серпня 2008 року. Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 28 січня 2012 року утворилася заборгованість у розмірі 54 658 доларів США, яку позивач просив стягнути із відповідачів.

У червні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання договору поруки припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України. Зазначав, що 8 грудня 2010 року банк звернувся до боржника із вимогою про дострокове погашення кредиту, тобто настав строк виконання основного зобов'язання та з цієї дати почався перебіг шестимісячного строку звернення із вимогами до поручителя. Звернувшись із позовом до суду лише у березні 2012 року банк визначений строк пропустив.

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій неправомірними, визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи вимоги тим, що при видачі кредиту в іноземній валюті банком було порушено валютне законодавство, при укладенні договору його введено в оману щодо природи правочину, зміст кредитного договору суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» через ненадання інформації про сукупну вартість кредиту. Просив визнати протиправними дії банку щодо надання йому як резиденту кредиту в іноземній валюті, визнати бездіяльність відповідача щодо здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів, визнати кредитний договір недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2012 року позов ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» 54 658 доларів США у рахунок погашення кредитної заборгованості. У позові ОСОБА_4 та позові ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині позову ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_5, ухвалено у цій частині нове рішення. Відмовлено у позові ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5 Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 22 серпня 2008 року, укладений між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_5 Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 серпня 2008 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитним договір, за умовами якого позичальник отримав 45 000 доларів США зі сплатою 13, 49 % річних строком до 22 серпня 2018 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитом 22 серпня 2008 року між ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки. За п. 6.1. договору порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту 8 грудня 2010 року на адресу ОСОБА_4 кредитором було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та процентів за ним, яку він отримав рекомендованим листом 13 грудня 2010 року ( а. с. 40-41).

12 січня 2011 року вимогу про погашення боргу рекомендованим листом було направлено на адресу поручителя, який він отримав 26 січня 2011 року ( а. с. 46).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим та встановивши, що строк дії поруки у договорі не визначений, суд першої інстанції правильно застосував норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, не допустив порушень процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги до поручителя 26 січня 2011 року було пред'явлено у межах встановленого шестимісячного строку від дня застосування банком права на дострокове повернення кредиту.

Висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вимог до поручителя та визнаючи поруку припиненою, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Мотивуючи ухвалене рішення тим, що ОСОБА_5 не виконав умов вимоги про дострокове повернення кредиту у тридцятиденний строк з моменту її отримання, тобто до 26 лютого 2011 року, саме з цієї дати починається перебіг шестимісячного строку звернення до суду із вимогами до поручителя, а позов банком подано лише у березні 2012 року, апеляційний суд не звернув уваги на те, що диспозиція ч. 4 ст. 559 ЦК України не встановлює обов'язок щодо судової форми пред'явлення вимог до поручителя, якою у розумінні наведеної норми може бути й досудова вимога про погашення боргу.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, рішення апеляційного суду у частині позову ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_5 підлягає скасуванню із залишенням в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Доводів щодо незаконності рішення апеляційного суду в іншій частині заявником не наведено, підстави для виходу за межі касаційної скарги відсутні. За таких обставин, касаційна скарга у цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2013 року у частині позову публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічного позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання договору поруки припиненим скасувати, у цій частині залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2012 року.

В іншій частині рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко