СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 919/358/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Голика В.С.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Бекетова Н.С., довіреність від 29.12.2012 б/н (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);

відповідача: не з'явився (ТОВ "Ален");

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 27.05.2013 у справі № 919/358/13

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь,99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ален" (вул. Геловані, 12-а, Севастополь, 99040)

про стягнення збитків в розмірі 185323,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2013 року у справі №919/358/13 у задоволенні позову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ален" про стягнення збитків у розмірі 185323,89 грн. відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не доведений причинний зв'язок між діями відповідача з несвоєчасного повернення орендованого приміщення та неотриманням позивачем доходу від нового орендаря цього приміщення, а також не доведений розмір збитків.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що заподіяння шкоди позивачу обумовлено тим, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення орендованого майна призвело до позбавлення територіальної громади в особі Ради можливості укласти договір оренди з добросовісним орендарем, з урахуванням ринкової ціни об'єкту. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що саме з вини орендатора (відповідача) договір оренди визнаний неукладеним, оскільки відповідно до умов Договору при укладанні договору оренди строком на один рік і більше орендатор зобов'язаний призвести нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.10.2013.

Ухвалою від 03.10.2013 розгляд скарги відкладений на 17.10.2013.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні вимог апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившегося представника відповідача.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

21.06.2007 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ален" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №68-07 (Договір) (а.с. 8-9), відповідно до пункту 1.1 якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення магазину "Зирочка" літ. А, загальною площею 679,50 кв.м, з крильцями, входом в підвал та приямками, розташовані в підвалі на першому та другому (антресоль) поверхах п'ятиповерхового житлового будинку, за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 22, що знаходиться на балансі "РЕП №1", вартість якого складає станом на 31.10.2006 - 2889995 грн., під об'єкт торгівлі з реалізацією товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 4.4.14 Орендар зобов'язався повернути об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.

Згідно з пунктом 7.1, Договір діє з моменту його підписання до 24.05.2012.

Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в випадках, встановлених договором або законом. До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2-4.4.13, 6.1 Договору.

Відповідно до п. 7.6 дія договору оренди припиняється у випадках, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого договору, рішення суду, дострокового розірвання договору.

При укладанні договору оренди строком на три роки і більше орендар зобов'язаний здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору, у строки, встановлені діючим законодавством та здійснити оплату послуг з підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення (п.4.4.1 Договору).

19.10.2007 сторонами договору був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна за адресою вул. Гоголя, 22 у м. Севастополі площею 527,38 кв.м (а.с. 14), а 21.06.2007 - був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна за адресою вул. Гоголя, 22 у м. Севастополі площею 679,50 кв.м. (а.с. 16).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.02.2010 у справі №5020-2/344 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ален" про стягнення 62456,51 грн. та спонукання виконати певні дії, договір оренди нерухомого майна №68-07 від 21.06.2007 було визнано неукладеним, підстави користування цим майном у відповідача - відсутніми. З відповідача на користь позивача була відшкодована вартість користування майном за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 у розмірі 62456,51грн. Зобов'язано ТОВ „Ален" повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради нерухоме майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 152,12 кв.м., розташовані у чотирьохповерховому житловому будинку, за адресою: місто Севастополь, вул. Гоголя, 22, шляхом передачі по акту приймання-передачі.

Актом державного виконавця від 08.09.2010 зафіксовано, що нежитлові вбудовані приміщення першого поверху, площею 152,12 кв.м. за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 22 звільнені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ален" та передані стягувачу - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (а.с. 18).

В матеріалах справи міститься також лист від 20.08.2010 приватного підприємця Челнокова О.В. на адресу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з проханням передати в орендне користування нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 22 у м. Севастополі, площею 152 кв.м, з метою розміщення магазину по продажу продуктів харчування з реалізацією товарів підакцизної групи (а.с. 19).

Несвоєчасне повернення об'єкта нерухомого майна відповідачем, стало підставою для звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з вимогами про стягнення збитків, спричинених неможливістю укласти договір з добросовісним орендарем та, відповідно, неотриманням місцевим бюджетом необхідних коштів за період з 01.10.2009 по 07.09.2010 у розмірі 185353,89 грн.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

При цьому, позивач повинен довести, що збитки, заподіяні саме відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіянням збитків та розмір збитків.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч.2 ст.224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України та ст.599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 ЦК України, що за змістом ст.611 ЦК України має наслідком, у тому числі - необхідність відшкодування збитків.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Аналогічне положення міститься у листі Верховного Суду України від 01.04.2012 „Висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п 1. ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр." у розділі „Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань".

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідачу на виконання умов договору оренди №68-07 від 21.06.2007 було передано нерухоме майно по вул.Гоголя, 22 у м.Севастополі.

У подальшому, вказаний договір визнаний судом недійсним.

Факт недійсності (нікчемності) договору оренди №68-07 від 21.06.2007 не підлягає доведенню в силу положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що обов'язок повернути об'єкт оренди виник у відповідача лише 05.03.2010, з часу набрання законної сили судовим рішенням від 22.02.2010 у справі №5020-2/344.

Актом державного виконавця від 08.09.2010 підтверджується звільнення відповідачем орендованого приміщення.

Втім, позивачем безпідставно розраховані збитки з 01.10.2009 у розмірі орендної плати, яка передбачалась умовами договору (а.с. 7).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання позивача на заяву приватного підприємця Челнокова О.В. від 20.08.2010 про передачу йому в оренду нежитлових приміщень по вул. Гоголя, 22 у м. Севастополі.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивач дійсно планував отримати відповідні доходи (у заявленій сумі збитків) від нового добросовісного орендаря і невідмінно би отримав такі доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила позивача отримати цей доход.

Отримання доходу від нового добросовісного орендаря є лише припущенням позивача і не є підставою для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди від нездачі власником приміщення в оренду може мати місце лише у тому випадку, якщо власник уклав відповідний договір з орендарем, в якому визначив конкретний розмір та порядок сплати орендної плати.

В матеріалах справи відсутні докази укладення позивачем договору оренди (чи попереднього договору згідно зі ст. 182 Господарського кодексу України) з приватним підприємцем Челноковим О.В. з визначенням умов, порядку, розміру сплати орендних платежів за користування майном по вул. Гоголя, 22 у м. Севастополі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведений причинний зв'язок між діями відповідача та неотриманням позивачем доходу, а також не доведений розмір збитків, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що саме з вини орендаря (відповідача) договір оренди від 21.06.2007 визнаний судом недійним (нікчемним), оскільки відповідно до п. 4.4.1 Договору при укладанні договору оренди строком на три роки і більше орендар зобов'язаний призвести нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього договору.

Однак, вказане твердження є хибним, оскільки за приписами п. 4.1.1 Договору орендодавець (позивач) має право перевіряти умови використання орендатором (відповідачем) об'єкту оренди та дотримання їм інших умов, визначених договором. Тобто, позивач не був позбавлений права вимагати від відповідача здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору. У випадку невиконання відповідачем зазначеного обов'язку позивач мав право вимагати розірвання договору та повернення орендованого майна.

Доказів здійснення вищевказаних чи інших дій з боку орендодавця, направлених на збереження орендних правовідносин між сторонами за договором, позивачем суду не надано.

Отже, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Судова колегія звертає увагу на те, що всім доказам, що маються у матеріалах справи, судом першої інстанції надана належна оцінка; яких-небудь нових доказів та документів, що спростовують доводи місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є повністю обґрунтованим та прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Викладені в рішенні суду першої інстанції висновки відповідають обставинам справи; інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду немає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 27 травня 2013 року у справі № 919/358/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді В.С. Голик

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ален" (вул. Леніна, 42-А, Севастополь, 99011)