Провадження № 22ц/790/5925/2013 Головуючий 1-ї інст. - Купіна М.А.
Справа № 2/638/2572 Суддя доповідач - Бровченко І.О.
Категорія: трудові
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - судді Бровченка І.О.,
суддів колегії - Тичкової О.А., Піддубного Р.М.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Литво» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати наказ директора ТОВ «Енергія Литво» про її звільнення №03/к від 01 березня 2013 року, поновити на посаді завідуючої комори та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що з 01 серпня 2012 року працювала в ТОВ «Енергія Литво» на посаді завідуючої комори.
Наказом №03\к від 01 березня 2013 року директора даного товариства Рудь В.В. її звільнено з посади у зв'язку з прогулами без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Вважає звільнення незаконним та проведеним із порушенням вимог трудового законодавства.
Зазначила, що 04 лютого 2013 року за усним наказам директора Рудь В.В. вона передала йому ключі від складу та свого кабінету, після чого продовжувала виконувати свої трудові обов'язки. 19 лютого 2013 року вона не змогла потрапити на робоче місце, оскільки усним наказом директора її заборонено пускати на територію товариства.
Також позивачкою було надано заяву секретарю товариства про надання їй відпустки без збереження заробітної плати з 19 по 28 лютого 2013 року, однак секретар відмовилася ставити відмітку про отримання заяви на її екземплярі.
Вказала, що вона була матеріально відповідальною особою та при звільнені не було проведено інвентаризації основних засобів, які знаходились на її відповідальності.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача - Серебрянікова Д.Г. проти позову заперечувала.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення з'явившихся сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що 18 лютого 2013 року та з 20 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року ОСОБА_3 здійснила прогул без поважних причин, підстави для її поновлення на роботі відсутні, у зв'язку з чим ТОВ «Енергія Литво» законно винесено наказ № 03/к від 01 березня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади завідуючої комори, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 06.11.1992 р. №9 (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 згідно наказу ТОВ «Енергія Литво» №90/к від 01 серпня 2012 року була прийнята на посаду завідуючої коморою з окладом, згідно штатного розкладу.
В період з 18 по 19 лютого 2013 року, з 20 лютого по 22 лютого 2013 року, з 25 лютого по 28 лютого 2013 року ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці з 08 год. 30 хв. по 17 год. 30 хв. та 01 березня 2013 року з 11 год. 30 хв. по 17 год. 30 хв., про що комісією ТОВ «Енергія Литво» складені відповідні акти (а.с. 27-36).
Саму відсутність на робочому місці в ці дні ОСОБА_3 не заперечує.
З нотаріально завіреної заяви ОСОБА_6 вбачається, що 19 лютого 2013 року ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці з поважних причин, оскільки контролери товариства ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не пропускали її на територію підприємства.
Наказом № 03/к від 01 березня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з роботи з того ж числа у зв'язку з прогулами без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, внаслідок відсутності ОСОБА_3 на робочому місці без поважних причин 18-22 лютого 2013 року, 25-28 лютого 2013 року - впродовж усього робочого дня.
01 березня 2013 року за вих. № 20 ТОВ «Енергія Литво» на адресу позивачки направило повідомлення про її звільнення та наказ № 03/к від 01 березня 2013 року, які були отримані ОСОБА_3 05 березня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 39-40).
Як вбачається з матеріалів справи позивач посилається на те, що в період з 19 лютого 2013 року по 01 березня 2013 року вона перебувала у відпустці без збереження заробітної плати та на територію підприємства її недопускали.
Частиною 2 ст. 84 КЗпП України та ст. 26 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Матеріали справи не містять доказів того, що директором ТОВ «Енергія Литво» на підставі заяви ОСОБА_3 було прийнято рішення та видано відповідний наказ про надання позивачці відпустки з 19 лютого 2013 року по 01 березня 2013 року без збереження заробітної плати.
Посилання в апеляційній скарзі на особисту зацікавленість директора ТОВ «Енергія Литво» у звільненні позивачки та відповідно в ненаданні їй відпустки без збереження заробітної плати, висновків суду не спростовують, оскільки доказування згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги щодо фальсифікації актів про відсутність на роботі та невідповідність їх дійсним обставинам справи, були предметом розгляду у суді першої інстанції, яким надана належна оцінка, з якою погоджується судова колегія.
Доказів, які б з вірогідністю підтверджували, що відповідачем була порушена процедура при звільненні ОСОБА_3 за прогул, матеріали справи не містять.
Не було таких доказів надано позивачем ані суду першої, ані апеляційної інстанції.
Таким чином, звільнення ОСОБА_3 проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому судова колегія не знаходить підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення.
Щодо інших позовних вимог стосовно стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вони не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави для поновлення на роботі ОСОБА_3
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими та такими, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді: