ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" грудня 2006 р.

Справа № 15/463/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Мацюри П.Ф.,

                                          Ліпчанської Н.В.

При секретарі                               Федорові В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Тот О.В.,

від відповідача –Бойченка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ„Племзавод ім. Шмідта”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.10.2006р.           

по справі № 15/463/06

за позовом ТОВ фірма„Альянс”

до ВАТ„Племзавод ім. Шмідта”

про стягнення 559 017,64 грн.,

                    

встановив:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.10.2006р. (суддя Середа О.Ф.) на підставі ст.ст. 66, 67  ГПК України вжито заходи до забезпечення позову: накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать на праві власності ВАТ „Племзавод ім. Шмідта” в межах  позовних вимог - на суму          559 017,64 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і не правильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права. Крім того, просить скасувати постанову ДВС в м. Очакові та Очаківському районі від 25.10.2006р. про відкриття виконавчого провадження та постанову ДВС в м. Очакові та Очаківському районі від 25.10.2006р. АА № 171049 про накладення арешту на майно та грошові кошти ВАТ „Племзавод ім. Шмідта”.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, а також законність та обґрунтованість прийнятої судом ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи ТОВ фірма „Альянс”  звернулась з позовом до ВАТ „Племзавод ім. Шмідта” про стягнення грошових коштів в зв’язку з неналежним виконанням договору купівлі-продажу № 5/Ш від 05.07.2002р.

За заявою позивача про прийняття заходів щодо забезпечення позову, суд прийняв оскаржену ухвалу.

Оскаржуючи  зазначену ухвалу, відповідач обґрунтував  скаргу  тим,  що  у суду не було підстав для прийняття ухвали про забезпечення позову, оскільки  підприємство є  стабільно працюючим та одним  з кращих  підприємств в районі, сума позову складається в цілому з нарахованої пені у відповідності з погодженням  сторін,  щодо розміру  та розрахунку пені у разі неналежного виконання договору, додатково укладеного 09.01.2003р., ухвала винесена  без участі сторін. Крім того, відповідач не визнає позову у повному об’ємі та арешт усього майна ставить під загрозу економічний стан  підприємства.

Судова колегія вважає, що наведені відповідачем мотиви в цілому безпідставні, оскільки не ґрунтуються на положеннях ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Дані положення не ставлять в залежність право суду при вжитті заходів до забезпечення позову від наявності чи відсутності доказів, підтвердження (не підтвердження) боргу та не вимагають від заявника доведеності  наявності боргу. Тобто суд, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, не вправі здійснювати оцінку доказів, які мають значення для розгляду  справи по суті.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду і не зобов’язує суд вирішувати питання про забезпечення позову за участю сторін.

Разом з тим, колегія вважає, що прийнята ухвала підлягає зміні, оскільки ст.67 ГПК України надає право накладати арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Всупереч зазначених вимог суд наклав арешт і на майно і на грошові кошти.

Оскільки виконавчою службою встановлена відсутність достатньої кількості грошових сум, щоб забезпечити позов, чого не заперечує представник відповідача, разом з тим виконавчою службою встановлена достатня кількість майна, що є власністю відповідача і на нього накладено арешт, судова колегія вважає, що з резолютивної частини  ухвали слід вилучити посилання суду на накладення арешту на грошові кошти відповідача та  залишити без змін ухвалу суду  в іншій частині.

Керуючись  ст.ст.101, 103-106 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ВАТ „Племзавод ім. Шмідта” задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 24.10.2006р. у справі № 15/463/06 змінити  та викласти в наступній редакції: „Клопотання позивача частково задовольнити. В забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на праві власності ВАТ „Племзавод ім. Шмідта” та звільнити з-під арешту його розрахункові рахунки.” В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Справу передати на розгляд  до господарського суду Миколаївської області.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                        Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                 П.Ф. Мацюра

                                                                               Н.В. Ліпчанська