Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" червня 2006 р. Справа № 37/27-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретаріПарасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача – Карножицького В.В. (дов.№2352 від 18.10.2005р.)
1-го відповідача – Дьоміна І.О. (дов. №3 від 01.11.2005р.)
2-го відповідача - не з‘явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Декор-Схід" (вхідний № 1948Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2006 року по справі № 37/27-06
за позовом Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна", м. Київ в особі Харківської філії Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна", м. Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-Схід", м. Харків
2. Закритого акціонерного товариства "Аргамак", м. Харків
про звернення стягнення на заставлене майно та нерухоме майно
встановила:
10 січня 2006 року Акціонерний комерційний банк "Райффайзенбанк Україна", м. Київ в особі Харківської філії Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною вимогою (з урахуванням уточнення та доповнення позовних вимог) про звернення стягнення на заставлене майно та нерухоме майно, що належить ТОВ "Декор-Схід" і ЗАТ "Аргамак", збитків щодо надання правової допомоги у розмірі 153985,00 грн., а також віднесення на відповідача витрат по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2006 р. по справі №37/27-06 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Прохоров С.А., суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Звернуто стягнення на майно, що знаходиться у заставі: товари в обороті (килимові покриття, лінолеум), ринковою вартістю 3089884,00 грн., які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 130 та належить ТОВ "Декор - Схід", та на нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3434,1 кв.м., в літ. А-6 що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4 і належить ЗАТ "Аргамак", на користь АКБ "Райффайзенбанк Україна", стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Декор - Схід" та закритого акціонерного товариства "Аргамак" на користь Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" збитків у розмірі 153 985, 00 гривень, державне мито в розмірі 5050 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
ТОВ "Декор - Схід" з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення суми збитків та в частині стягнення солідарно з відповідачів суми держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зобов‘язати ТОВ "Декор - Схід" сплатити позивачу суму державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свою скаргу, зокрема, обґрунтовує тим, що відповідно до статті 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов‘язання виключно в межах вартості предмету іпотеки, тому поручитель не може відповідати солідарно по оплаті збитків, суми державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В одному провадженні не можливий розгляд вимог позивача по зверненню стягнення на майно, яке знаходиться під заставою та вимоги позивача по стягненню суми збитків. Крім того, уточнення позовних вимог були подані позивачем з порушенням законодавства, а саме –не представлено доказів направлення цих уточнень сторонам у справі.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства та наявних матеріалів у справі, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення від 12.05.2006р. –залишити без змін.
ЗАТ "Аргамак" відзив на апеляційну скаргу не надало, його повноважний представник у судове засідання не прибув, хоча про місце і час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.06.2006р. №1594102, на підставі чого заявлене клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв‘язку з неприбуттям представника другого відповідача, судовою колегією було відхилене. Крім того, колегія суддів враховує і те, що другий відповідач не з‘являвся в жодне судове засідання суду першої інстанції, хоча належним чином був повідомлений про дати судових засідань, тому другий відповідач саме таким чином реалізував своє диспозитивне право щодо участі у судовому процесі.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників позивача та першого відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.09.2004 року між Харківською філією Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк (далі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Декор-Схід" (далі позичальник) був укладений договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 19/1-249/2004 (далі Договір), що не перевищує 500 000 доларів США на фінансування обігових коштів, а саме – на закупівлю товару.
Як свідчать матеріали справи, а саме –меморіальні валютні ордери, Банк шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника грошових коштів, згідно із заявками позичальника, у відповідності до Договору, надав кредитні кошти ТОВ "Декор-Схід" загальною сумою 500000 доларів США.
Згідно з п. 1.6.1. Договору, датою остаточного повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту було визначено 10 вересня 2005 року.
В забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, 10.09.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави товарів в обороті № РL/2004-640, відповідно до умов якого відповідач надав у заставу банку належні йому товари в обороті (килимові покриття, лінолеум), ринковою вартістю 3089884,00 грн., які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 130.
З метою забезпечення виконання зобов‘язань ТОВ "Декор-Схід" перед Банком за вказаним кредитним Договором від 10.09.2004р., між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", м. Київ в особі Харківської філії Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" (далі іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Аргамак" (далі поручитель) був укладений договір іпотеки (майнового поручительства) №PL-SR/2004 від 10 вересня 2004 року (далі Договір поручительства). Предметом вказаного договору, згідно з п. 2.1. є зобов’язання поручителя перед Банком солідарно відповідати за невиконання позичальником своїх зобов’язань перед кредитором за договором про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 р., а саме: в частині повернення кредиту в сумі 500 000 доларів США, наданого зі строком погашення 10.09.2005 р.; в частині сплати процентів за користування кредитними ресурсами відповідно до п. 1.4. договору про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 р.; в частині сплати пені та штрафних санкцій відповідно до пункту 1.5. договору про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 р.
Згідно з п. 2.1. договору поручительства, Закрите акціонерне товариство "Аргамак", у відповідності до договору про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 р., відповідає солідарно по зобов’язанням позичальника, а саме: у разі невиконання позичальником вказаних зобов’язань, поручитель зобов’язується повністю погасити наявну заборгованість, у тому ж обсязі, у тій валюті, на тих же умовах, в ті ж строки, як і позичальник. В будь-якому випадку порука за даним договором обмежується сумою у 500 000 доларів США. На виконання умов цього договору поручитель надав в іпотеку Банку належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна, а саме - нежитлові приміщення 1-го поверху 129-138, 148-149, 151, 153, 160-163, 168-169, 171-176, 176а, 177-180; 2-го поверху 214а, 215-229, 231-260; 3-го поверху 276-279, 278а, 281-289, 291-319 та нежитлові приміщення 4-го поверху 320-326, 328-358; 5-го поверху 359-383, 362а; 6-го поверху 384-408; приміщення 409-410 загальною площею 3434,1 кв.м., в літ. А-б, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 4.
Протягом дії договору іпотеки його сторони неодноразово підтверджували прийняття на себе прав та обов'язків за договором, в тому числі і належним виконанням. Так, протягом дії договору іпотеки поручитель неодноразово виконував обов'язки щодо надання права представникам позивача відвідувати предмет іпотеки, знайомитись з його станом та фактичною наявністю. Ці обов'язки другого відповідача закріплені у п. 5.4. договору іпотеки. За результатами таких перевірок представниками позивача, другого відповідача та першого відповідача складалися акти перевірки застави, які підписувалися їх представниками. Крім того 31.01.2006 року на адресу позивача надійшов лист, підписаний директором другого відповідача та скріплений його печаткою, в якому другий відповідач підтверджує факт укладення між ним та позивачем договору іпотеки та гарантує виконання всіх своїх зобов'язань за договором іпотеки.
Відповідно до п. 4.1 договору про надання кредитної лінії № 19/1-249/2004 від 10.09.2004 р. за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також відсотків за користування кредитом позичальник повинен сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та відсоткам за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та штрафних санкцій, нарахованих за користування простроченими до повернення сумами, та нараховується за весь період прострочення виконання зобов‘язань позичальником.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Декор-Схід" від Банку кредит на загальну суму 500 000 доларів США, які використав за цільовим призначенням, тобто на програму –будівельні матеріали, проте, як зазначив представник, ТОВ "Декор-Схід" не отримав бажаного результату.
Цими поясненнями, а також наявними матеріалами справи підтверджується, що свої зобов‘язання щодо виконання умов Договору кредитор виконав в повному обсязі, проте позичальник, згідно з умовами Договору, свої зобов‘язання по поверненню кредиту в сумі 500 000 доларів США та сплаті відсотків за користування кредитними ресурсами не виконав, крім того, забезпечення кредиту відповідачами було лише на 70 відсотків.
У відповідності до статей 19, 20 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Згідно договору застави товарів в обороті, банк має право задовольнити із вартості предмету застави свої вимоги щодо повернення суми наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, відшкодування збитків та витрат, викликаних порушенням кредитного договору, у випадку несплати відповідачем банку будь - якої суми у такому розмірі, в такій валюті, у такий строк, та в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі.
Крім того, внаслідок невиконання ТОВ "Декор-Схід" та ЗАТ "Аргамак" своїх зобов'язань позивач поніс збитки у розмірі 153 985,00 грн., що підтверджується: договором про надання правової допомоги № БК-1/06 від 30.03.2006 р., укладеного між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", м. Київ в особі Харківської філії Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр правових технологій та безпеки бізнесу", актом виконаних робіт до цього договору (датою складання якого представник позивача у судовому засіданні визначив - 30 березня 2006р.) та платіжним дорученням №419 від 31.03.2006р., яким позивач перерахував зазначену суму товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр правових технологій та безпеки бізнесу".
Враховуючи вимоги статті 526 та ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідачами не надано жодного аргументованого правового доказу того, що позивач при укладенні спірного Договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладення не виконав свої зобов‘язання щодо виконання умов цього Договору.
Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов‘язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Судова колегія вважає, що позиція відповідачів свідчить, що саме їх дії на протязі виконання Договору, а також після закінчення строку дії Договору є неправомірними та такими, що, можливо, вчинюються з наміром завдання шкоди своєму контрагенту –Акціонерному комерційному банку "Райффайзенбанк Україна", м. Київ в особі Харківської філії Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна".
Положення пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України „Про власність” у контексті частини першої, статті 41 Конституції України, у системному зв‘язку з частиною третьої статті 81 Господарського кодексу України, колегія суддів розуміє так, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов‘язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства.
Клопотання представника ЗАТ "Аргамак" Дьоміна О.О. про зупинення провадження по справі до вирішення спору між ЗАТ "Аргамак" та Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", яке надійшло до канцелярії апеляційного суду 21.06.2006. за вх.№4569, не підлягає задоволенню, оскільки розгляд апеляційної скарги відбувся 19.06.2006р., в якому представник першого відповідача Дьомін І.О. заявив про можливість закінчення дослідження матеріалів справи, а також про бажання оголошення судом повного тексту постанови. Представник другого відповідача Дьомін О.О., не з‘явившись в судове засідання 19.06.2006р., як і в усі засідання суду першої інстанції, подав до господарського суду Харківської області позовну заяву про визнання договору недійсним, яку суд ухвалою від 20.06.2006р. прийняв до розгляду. Ці дії представника другого відповідача, Дьоміна О.О. свідчать, що він, порушуючи вищезазначені вимоги статті 22 Господарського процесуального кодексу України, намагається зловживати правом.
Крім того, ч. 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов‘язаної з нею іншої справи, колегія суддів апеляційного суду таких підстав, на стадії підготовки для проголошення повного тексту постанови, не вбачає.
Твердження першого відповідача, що ненадання позивачем суду першої інстанції доказів відправлення йому доповнень до позовної заяви є підставою для скасування оскаржуваного рішення, не відповідає вимогам чинного законодавства, разом з цим, судом була надана можливість ознайомлення його з доповненням, як у судовому засіданні, так і на протязі часу між судовими засіданнями, тому, на думку колегії суддів, права першого відповідача, як учасника процесу, судом першої інстанції порушені не були.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що 1-й відповідач звернувшись з апеляційною скаргою, не довів - яким чином його права і ким порушені, більш того, враховуючи, що він отримав від позивача кредит, використав його на свої потреби, проте і до теперішнього часу не погасив свою заборгованість, а звернувся з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає, що 1-й відповідач всупереч приписам п.6 статті 3 Цивільного кодексу України діє несправедливо та недобросовісно.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження першого відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано, відповідно до ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
На цій підставі судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2006 року у справі № 37/27-06 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 79, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
постановила:
У задоволенні клопотання ЗАТ "Аргамак" про зупинення провадження по справі відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2006р. у справі №37/27-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді