Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2006 року                                                   Справа № 2/93-05

Харківський апеляційний господарський суд у складі колеги суддів: головуючого судді     Лащенко Л.Д.,

               судді     Гончар Т.В.,

               судді     Погребняк В.Я.

при секретарі – Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Грищенко С.О. (дов № 1718 від 25.04.2006 р.)

відповідача - Кендюшенко А.О. (дов № 10-19/17-Д/32 від 02.06.2005 р.)

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну   скаргу Відкритого   акціонерного   товариства   «Сумиобленерго»  (вх.   №1431С/2)   

на  рішення господарського суду Сумської області   від 31.03.2006 р. по справі №2/93-05

за позовом ВАТ «Сумиобленерго», м. Суми

до Казенного заводу «Зірка», м. Шостка

про стягнення 511358,56грн.,-

встановила:

Позивач –Відкрите акціонерне товариство «Сумиобленерго»м. Суми (далі - Товариство) звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Казенного заводу „Зірка”, м.Шостка (далі - Завод), просив стягнути з відповідача на свою користь 511358,61 грн. заборгованості за використану електричну енергію понад договірну величину у січні 2004р.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи вимоги, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Завод виконав свої зобов’язання по сплаті за спожиту електроенергію в січні 2004р. в повному обсязі та встановлені строки згідно узгодженого з позивачем графіком, а тому просив суд в позові відмовити.

Рішенням господарського суду Сумської області від 31.03.2006р. (суддя Лущик М.С.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично відповідачем в січні 2004р. спожито електричної енергії в межах договірної величини, тому підстави для застосування санкції передбаченої ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” (далі - Закон) відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду позивач порушив питання про скасування рішення господарського суду Сумської області від 31.03.2006 р. та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити у повному обсязі. Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що дане рішення незаконне та необґрунтовано винесено з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, прийняте з порушенням норм матеріального права.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу просить апеляційний суд рішення господарського суду Сумської області від 31.03.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки вважає скаргу необґрунтованою, а рішення, прийнятим з правомірним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.08.2002р. між Товариством та Заводом було укладено договір №396 (далі - Договір) про постачання електричної енергії, згідно п.1.2 якого обсяги постачання електричної енергії, порядок їх зміни та доведення визначаються відповідно до діючих нормативно-правових актів України та умов Договору, а обсяги споживання електричної енергії змінюються та доводяться електропостачальною організацією споживачеві на початок розрахункового періоду письмовим повідомленням в односторонньому порядку (рекомендованим листом, листом під розписку, посильним) виходячи з граничних рівнів електропостачання.

Згідно додатку №5 до Договору розрахунковим періодом зазначене 26 число (п.2); розрахунки за цей період проводяться протягом 5 днів з дня отримання рахунку (п.4); за підсумками розрахункового періоду гранична величина споживання електричної енергії коригується електропостачальною організацією до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання (п.10) та письмово повідомляється про це споживач.

Товариство здійснило свої зобов’язання перед Заводом щодо відпуску електроенергії, але в зв’язку з відсутністю достатніх коштів Завод у січні 2004р. не зміг сплатити за спожиту електроенергію, тому листом №256-ГЕ від 03.02.2004р. звернувся до Товариства з проханням узгодити графіки погашення заборгованості (також листи №444-ГЕ від 24.02.2004р., №576-ГЕ від 04.03.2004р.), на які Товариством були надіслані відповіді (листи №12-39/940 від 05.02.2004р., №12-39/1749 від 01.03.2004р. та №12-39/2001 від 11.03.2004р. відповідно), в яких зазначалось про погодження Товариства здійснювати розрахунок за спожиту в січні 2004р. електроенергію згідно наданого графіку. Копії вказаних листів направлені позивачем безпосередньому постачальнику електроенергії Заводу –Шосткінському РВ „Енергозбут”.

Ліміт спожитої електроенергії на січень 2004р. був скоригований Товариством до рівня фактично сплаченої величини в розмірі 477647 квт/г.

Згідно Постанови КМУ №475 від 09.04.2002р. місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електроенергії для споживачів, які мають заборгованість за використану електроенергію, але в повному обсязі проводять поточні розрахунки та виконують боргові зобов’язання у визначені терміни, - в обсязі передбаченому договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.

Обсяг постачання електроенергії відповідачу у січні згідно додатку №1 до Договору встановлений у розмірі 2500000 квт/г.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного. По-перше, відповідно до пп.2,3 ст.188 Господарського кодексу України, вважається, що сторони змінили термін розрахунків за січень 2004р., оскільки листами №567-ГЕ від 04.03.2004р. та №12-39/2001 від 11.03.2004р. узгодили нові терміни розрахунків.

По-друге, домовленість Завод виконав, що підтверджується матеріалами справи (довідка від 14.02.2006р.), сплативши протягом січня-травня 2004р. 250000 грн. заборгованості за спожиту в січні 2004р. електроенергію.

По-третє, у січні 2004р. відповідач фактично спожив 1257125 квт/г, тобто в межах договірної величини, що також підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування санкції передбаченої ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику”.

З такими висновками місцевого господарського суду погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на таке.

Листами №256-ГЕ від 03.02.2004р., №444-ГЕ від 24.02.2004р., №576-ГЕ від 04.03.2004р. Заводу та листами №12-39/940 від 05.02.2004р., №12-39/1749 від 01.03.2004р. та №12-39/2001 від 11.03.2004р. Товариства сторони за Договором погодили між собою нові строки розрахунку за спожиту в січні 2004р. електроенергію, що підтверджується змістом останніх двох листів Заводу , в яких зазначено, що Товариство погоджує здійснювати розрахунок за спожиту в січні 2004р. електроенергію згідно наданого графіку.

На твердження апелянта стосовно того, що заступник директора „Енергозбуту” Кас‘яненко М.І. не мав права погоджувати запропонований Заводом графік і тому, на підставі ст.241 ЦК України лист Товариства №12-39/2001 від 11.03.2004р. не змінює цивільні правовідносини між сторонами апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Те, що Товариством прийнято до виконання графік розрахунків, погоджений листами №576-ГЕ від 04.03.2004р. відповідача та №12-39/2001 від 11.03.2004р. позивача, підтверджується його мовчазною згодою на протязі 18 місяців (з 11.03.2004р. –дата підписання Кас‘яненко М.І. по 26.08.2005р. –дата складення позову), а також прийняттям платежів з 23 січня по 25 травня 2004р. за тринадцяттю платіжними дорученнями в кожному з яких в реквізиті „призначення платежу” вказувалось про сплату грошових сум за використану електроенергію за січень 2004р.

Сторони шляхом обміну листами погодили між собою порядок розрахунків за електроенергію, що була отримана Заводом у січні 2004р. і не змінювали умов договору, у т.ч. порядок розрахунків за спожиту електроенергію в інші періоди. Вказані дії повністю узгоджуються з положеннями ч.4 ст.202 ЦК України (дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін) та ч.1 ст.207 ЦК України, в якій зазначено, що право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Слід також зазначити, що листом №12-39/1749 від 01.03.2004р. заступник голови правління Товариства Середа В.М., до обов’язків якого входить зокрема зміна договорів та контрактів, погоджує здійснювати розрахунок за спожиту в січні місяці електроенергію, згідно наданого Заводом в листі від 24.02.2004р. графіку після того, як рахунок за перевищення ліміту споживання електроенергії відповідачем на суму 511358,00 грн. був наданий йому 26.02.2004р.

Отже, оплата повинна бути проведена не пізніше 31, 1 числа місяця. Проте, діюче законодавство України не забороняє змінювати зобов’язання, строк виконання яких настав.

Позивач в обґрунтування своїх вимог та заперечень в апеляційній скарзі посилався на те, що у відповідності до п.1.2 Договору обсяги постачання електроенергії, порядок їх зміни та доведення визначаються відповідно до діючих нормативно-правових актів України та умов договору.

Керуючись п.11 Постанови КМУ №475 від 09.04.2002р. „Про внесення змін до порядку постачання електричної енергії споживачам”, Товариство за підсумками фактично сплаченої за місяць величини споживання, скоригував відповідачу ліміт спожитої електроенергії за січень 2004р. до рівня фактично сплаченої величини в розмірі 477642 квт/г, а у відповідності до ч.5 ст.26 Закону та п.10 додатку №5 до Договору фактично спожита електроенергія понад встановлену електропостачальною організацією величину вважається перевищенням та підлягає сплаті споживачем у п‘ятикратній вартості.

Проте, слід зазначити про зміни в законодавстві - статті 26 Закону, яка діяла на момент звернення ВАТ «Сумиобленерго»до суду з позовом.

Статтею 26 Закону встановлено обов'язки та відповідальність споживачів електричної енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 ст.27 Закону передбачає, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Цією ж статтею Закону визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку (абзац другий частини другої статті 27 із внесеними змінами згідно Законам N 2598-ІУ від 31.05.2005, N 2706-ІУ від 23.06.2005).

Абзац другий частини другої статті 27 Закону не містить такого правопорушення в електроенергетиці як споживання електроенергії понад договірні величини. Тому, споживання понад договірну величину не є правопорушенням та не є неустойкою (штрафом, пенею) в розумінні статей 549, 258 ЦК України. Згідно п.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За внесеними змінами згідно Законам N1158-ІУ від 11.09.2003, N 2229-ІУ від 14.12.2004,2706-ІУ від 23.06.2005р. частиною п'ятою статті 26 Закону, що діяла на момент виникнення предмету спору (вересень 2005р.) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Тобто, відповідальність за перевищення договірних величин пом‘якшена, а саме сплата п‘ятикратної вартості замінена на двократну, що не було враховано позивачем.

Тому вимога щодо стягнення п‘ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величин не відповідає вищезазначеній нормі матеріального права.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що на момент звернення відповідача з позовом Постановою Кабінету Міністрів України №473 від 16.06.2005р. були внесені зміни до Порядку постачання електричної енергії споживачам, якими абз.2 п.11 Порядку виключено, тобто скасовано встановлення споживачам граничних величин споживання електричної енергії.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Сумської області від 31.03.2006р. відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України,

постановила:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого   акціонерного   товариства   «Сумиобленерго», залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду   Сумської  області   від 31.03.2006 р. по справі №2/93-05

залишити без змін.

                   Судді:                                                               Л.Д. Лащенко  

                                                                                            Т.В. Гончар

                                                                                           В.Я. Погребняк