№ справи:110/2741/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Мамаєва О.В.

№ провадження:22-ц/190/5928/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Новікова Р.В.

суддів:Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.

при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 р., -

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законів.

Апелянт посилається на необґрунтоване застосування судом першої інстанції позовної давності, оскільки, за умовами кредитного договору, він діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із спливу позовної давності для звернення позивача до суду з позовом про захист своїх прав та відсутності поважних причин пропущення вказаного строку.

Вказані висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 15.12.2007 р. укладено договір №004-11132-151207 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки.

За умовами вказаного договору банк відкриває держателю картковий рахунок у національній валюті України і відновлювальну відкличну кредитну лінію за ним на загальну суму 30 000 грн., та на день укладення договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 500 грн. із обов'язковим щомісячним здійсненням погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого визначаються у тарифах, із обов'язковими складовими ОМП: часткою погашення заборгованості, овердрафту і простроченої заборгованості попередніх періодів (п.п. 1.2, 3.6: л.с. 5) .

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором підтверджене розрахунком, відповідно до якого заборгованість станом на 20.12.2012 р. складає 1 161, 05 грн (л.с .3, 13).

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору закону.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Матеріали справи містять достатні докази обґрунтованості доводів позивача щодо наявності вищевказаної заборгованості за кредитним договором, а тому неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед банком.

Проте, доводи апелянта про неправильне обчислення судом позовної давності та відсутності її спливу із посиланням на п. 5.2 договору, яким визначено його дію до повного виконання сторонами зобов'язань за ним, не відповідають положенням матеріального закону щодо перебігу строку позовної давності, зважаючи на таке.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 631 та частини 5 статті 261 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Умовами кредитного договору визначалося, що він набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним. В той же час, автоматична його пролонгація умовами не передбачена.

Відповідно до положень статті 252 ЦК термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тому зазначення у п. 5.2 договору його дії до повного виконання сторонами зобов'язань за ним не може бути визнано подією, яка має неминуче настати.

Таким чином, термін дії договору не може бути визначений у такий спосіб, оскільки таке визначення прямо суперечить вимогам матеріального закону, а саме положенням абз. 2 частини 3 статті 6 ЦК щодо неможливості сторін відступити від положень актів цивільного законодавства, оскільки їх обов'язковість для сторін випливає з їх змісту.

Відповідно до положень статті 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Вказаний договір не містить у собі прямо визначеного строку його дії.

В той же час, умовами його п. 5.8 передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов'язань за ним понад 91 календарний день, банк має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір шляхом відправлення на адресу позичальника відповідного листа; через 10 днів із дати відправлення якого договір вважається розірваним, що не звільняє позичальника від обов'язку погасити в повному обсязі заборгованість.

Як вбачається із наведеного вище розрахунку, останнє отримання відповідачем грошових коштів (зняття ним готівки) мало місце 22.09.2008 р., із оплатою ним відсотків, комісій та пені 30.10.2009 р. (л.с. 13).

Таким чином, передбачене умовами кредитного договору та положеннями частини 1 статті 651 ЦК право банку на його розірвання у разі порушення договору у будь-якому випадку виникло після спливу 91 дня від дня останньої оплати позичальником відсотків, комісій та пені: 30.10.2009 р.

Наведене свідчить, що початок перебігу позовної давності, який починається за положеннями частини 1 статті 261 ЦК від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, слід визначити 29.01.2010 р. (30.10.2009 р. + 91 день, з урахуванням вимог статті 253 ЦК).

Проте, позовну заяву підписано банком 20.05.2013 р., зареєстровано судом 01.07.2013 р. (л.с.4, 2), тобто за спливом встановленої статтею 257 ЦК загальної позовної давності.

Як вбачається з п. 1.5 договору, за своєю правовою природою він є договором споживчого кредиту.

За вимогами п. 7 частини 11 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а тому і суд позбавлений правової можливості задоволення позовних вимог.

Оскільки ухвалене судове рішення відповідає обставинам справи і вимогам закону, підстави для задоволення апеляційної скарги і його скасування відсутні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.

.