Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2006 р. Справа № 35/446-05
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Пушай В.І., Плужник О.В., Барбашова С.В.
при секретарі –Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача –Матвєєнко О.В.
відповідача –Євтушенко О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1577Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. по справі № 35/446-05
за позовом –Спільне Українсько-російське ТОВ «Светолюкс»
до НАК «Украгролізінг»в особі ХФ НАК «Украгролізінг»смт.Солоницівка
про стягнення 1521,35 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. (суддя Швед Е.Ю.) по справі № 35/446-05 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
В підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач, вказує на те, що господарським судом Харківської області необґрунтовано зроблено висновок про те, що позивачем не подано доказів виконання рекламних послуг –акту виконаних робіт, оскільки ні діючим законодавством, ні умовами договору від 13.08.2002 р. не передбачено підтвердження надання рекламних послуг актом виконаних робіт. Позивач, також, зазначає, що доказом виконання умов вказаного договору є каталог «Орієнтир»№ 8 (1) АПК Харківщини з розміщеною в ньому рекламною інформацією підприємства відповідача, який був розповсюджений позивачем серед підприємства АПК Харківської області, що підтверджено наданими суду копіями реєстрів поштових відправлень. В зв’язку з вищевикладеним, позивач вважає, що суд помилково при винесенні рішення послався на те, що такими доказами повинен бути лише акт виконаних робіт.
Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на порушення з боку відповідача п.п. 2.1. та 3.3. договору від 13.08.2002 р., щодо сплати наданих позивачем послуг; у разі розірвання договору з боку відповідача, він повинен повідомити позивача, але цього не зробив. Рахунок на оплату послуг за договором був вручений відповідачу при підписанні договору 13.08.2002 р., але він не був сплачений відповідачем.
Також, як зазначає позивач, господарський суд Харківської області не прийняв до уваги норми ст.ст.901 та 903 ЦК України. Згідно ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Як зазначено ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, що встановлені договором. Отже, позивач вважає, оскільки ним була надана відповідачу рекламна послуга, яка споживається у процесі здійснення певної діяльності, то вона повинна бути сплачена відповідачем.
При цьому, позивач відмічає, що дана справа розглядалася із порушенням норм процесуального права, а саме ст. 69 ГПК України, оскільки у супереч цієї статті, що передбачає розгляд справи у двомісячний термін, справа розглядалася понад 7 місяців з 17.082005 р. по 30.03.2006 р.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Прострочення місцевим господарським судом строку вирішення спору передбаченого ст. 69 ГПК України не може бути підставою для скасування рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції 13.08.02р. між сторонами укладено договір № 11/461 на розміщення рекламно-інформаційних матеріалів, відповідно до умов якого позивач зобов’язався розмістити надані відповідачем рекламно-інформаційні матеріали у вигляді оригінал-макетів в каталозі «Орієнтир»№ 8 (1) АПК Харківщини, а відповідач зобов’язався надати рекламно-інформаційні матеріали та оплатити надані послуги.
Відповідно п.2.1 договору розміщення рекламних матеріалів повинно проводитися позивачем у строк «жовтень 2003р.»за умови передоплати відповідачем послуг по розміщенню реклами згідно з виставленим рахунком в термін до 30.10.02 р. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або іншим шляхом, який не суперечить законодавству України.
Позивач у своїй скарзі обґрунтовано зазначає, що згідно ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Як зазначено ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, що встановлені договором.
Як передбачено умовами укладеного договору розміщення рекламних матеріалів повинно проводитися позивачем у строк «жовтень 2003р.»за умови передоплати відповідачем послуг по розміщенню реклами згідно з виставленим рахунком в термін до 30.10.02 р.
Не отримавши від відповідача попередньої оплати та узгоджених рекламно-інформаційних матеріалів у вигляді оригінал-макетів (докази узгодження в матеріалах справи відсутні) позивач на свій ризик розпочав роботу з надання послуг і тим самим фактично змінив порядок та строки оплати за договором.
Виносячи рішення місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. З огляду на зміст Договору, сторони не визначили умов здійснення оплати, термін виконання відповідачем зобов’язання не встановлений. Доказів надсилання вимог відповідачу щодо оплати наданих послуг позивач не надав і представник позивач у засіданні судової колегії підтвердив що такі вимоги відповідачу не надсилались, тому суд правомірно дійшов висновку, що термін для виконання зобов’язань у відповідача не настав.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Місцевий господарський суд також обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано доказів виконання узгоджених рекламних послуг, оскільки в матеріалах справи відсутні узгоджені рекламно-інформаційні матеріали у вигляді оригінал-макетів, акт виконаних робіт з зазначенням обсягу та суми рекламних послуг, що є істотною умовою спірного договору відповідно до п.1.1.
В зв'язку з викладеним, рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2006 року прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1. ст. 103, ст. 101 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. по справі № 35/446-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Пушай В.І.
судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.