Справа № 2-280/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.

при секретарі:Кобка Т.В.

за участі позивачки ОСОБА_2,її представника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4,ОСОБА_5,Виконавчого комітету Самарської сільської ради ,Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом,посилаючись на те,що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її та відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мати-ОСОБА_6.

За життя мати мала квартиру АДРЕСА_2 Дніпропетровської області,яка належала їй на праві приватної власності.

У зв»язку з хворобою матері вона,позивачка, сумісно зі своєю донькою,здійснювали догляд за матір»ю.

З цієї причини мама звернулася до неї з проханням запросити до неї нотаріуса для того,щоб скласти заповіт.

21 лютого 2009 року приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу ОСОБА_7 був складений заповіт який був зареєстрований за р.№ 633.

На протязі року після складення заповіту хвороба матері прогресувала і незабаром у мами виявилася катаракта обох очей,церебральний атеросклероз,симптоматична артеріальна гіпертензія,дисцикулярна енцелопатія 3 ступеня,лівосторонній геміпарез з грубим порушенням функцій нижніх кінцівок,цукровий діабет.

Висновком МСЕК від 19 березня 2010 року матері було встановлено першу групу інвалідності по загальному захворюванню безстроково.

Згідно висновку ЛКК від 03 березня 2010 року у мами почалися незворотні процеси нічної спутаності,частковим порушенням самообслуговування,грубо орієнтована,періодично неадекватна,психомоторне збудження,агресія.

Відповідач ,її брат ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_6,коли мама перебувала у такому стані,приїхали до неї,щоб провідати її.

ОСОБА_4 протягом 40 років проживає у місті Зугрес і тому не знає навіть назву сіл у Петропавлівському районі,звернулися до ОСОБА_9-рідної сестри його дружини ,яка мешкає у смт.Петропавлівка і знає багатьох посадових осіб,з проханням оформити заповіт їх матері на всіх них.

З цією метою 21 серпня 2010 року відповідач ОСОБА_4 за допомогою ОСОБА_9. звернулися до секретаря Самарської сільської ради Петропавлівського району ОСОБА_10,яка склала заповіт,який був зареєстрований за р.№113.Згідно вказаного заповіту все майно мама заповідає їй позивачці,та відповідачам у рівних частках кожному.Згідно змісту заповіту їх мама виявила сама бажання 21 серпня 2010 року,тобто у суботу о 10 годині 10 хвилин звернутися до Самарської сільської Ради,мешканцем якої вона ніколи не була,не знала місця її знаходження,зробила заповіт.

Незважаючи на те,що мама не бачила обома очима,згідно змісту заповіту вона сама прочитала його вголос,особисто його підписала.Крім того,мама не пересувалася вільно,а пересувалася за допомогою інвалідного візка і тому не могла поїхати у село Самарське особисто.Заповіт був виготовлений у приміщенні Самарської сільської ради,а потім її брат ОСОБА_4 привіз його до матері додому,де вона підписала його,не маючи уяви та не бачачи очима,не усвідомлюючи те,що вона підписує.Фактично ОСОБА_4,ОСОБА_6,ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за попередньою домовленістю скоїли злочин,передбачений ст..364 та 366 КК України.

Як вбачається з історій хвороби матері в момент підпису заповіту вона знаходилася у хворобливому стані,не розуміла значення своїх дій,не бачила і не могла бачити зміст тексту заповіту.

Згідно вимог закону за бажанням спадкодавця його заповіт може бути засвідчений при свідках.

У випадках передбачених абзацем третім частини другої ст..1248 та 1252 ЦК України присутність не менш двох свідків при затвердженні заповіту є обов»язковим.

Відповідачі навмисно порушили вказані вимоги закону,не попередили її як фактичного опікуна матері,таємно від неї в іншому місці ,до якого їх матір не мала ніякого відношення і навіть не знала місцезнаходження села Самарське,без її вільного волевиявлення ,без свідків уклали цей правочин.

Позивачка вважає,що вказаний заповіт,як такий що складений з порушенням вимог до його форми та посвідченням є нікчемним.

За позовом зацікавленої особи суд визнає заповіт недійсним,якщо буде встановлено ,що волевиявлення спадкодавця не було вільним і не відповідало його волі.

При таких обставинах,які вона виклала у своєму позові,.волевиявлення матері не тільки не було вільним,але і не було зрозуміле їй у зв»язку з її хворобою,яка перешкоджала їй розуміти значення своїх дій,прочитати зміст заповіту.

З врахуванням викладеного позивачка просить суд рішенням суду визнати вказаний заповіт недійсним та анулювати реєстровий номер №113 від 21 серпня 2010 року який знаходиться у справах виконавчого комітету Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

За результатами розгляду справи направити прокурору Петропавлівського району матеріали для перевірки та вирішення питання про порушення кримінальної справи відносно осіб у навмисному порушенні закону.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги.

Відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали,пояснивши суду,що ОСОБА_4 приїхав вгості до матері у м.Першотравенська .21 серпня 2010 року мати побажала скласти заповіт . ОСОБА_4 разом з його дружиною за бажанням матері повезли її на автомобілі марки «Жигулі»,помістивши її візок у багажник автомобіля до Самарської сільської ради для посвідчення заповіту,оскільки у місті Першотравенську державного нотаріуса немає,а приватний в цей день не працював,вони поїхали спершу до Миколаївської сільської ради,де у зв»язку з весіллям неможливо було посвідчити заповіт,тому вони поїхали до Самарської сільської ради,де мати надавши наявний у неї паспорт та ідентифікаційний код ,склала заповіт,який посвідчила секретар сільської ради,яка розмовляла з матір»ю перед його посвідченням і бачила її адекватний стан та її волю залишити заповіт на всіх трьох дітей.

Ніякої змови у них з посадовою особою сільської ради не було.

Мати незважаючи на хворобу була адекватна,все розуміла, нормально спілкувалася з ними та іншими людьми,в окулярах дивилася телевізор.

Відповідачі просять суд відмовити позивачці у задоволенні позову.

В останні судові засідання відповідачі в судові засідання неодноразово не з»явилися,про дні розгляду справи повідомлені.

Представник відповідача у справі Виконавчого комітету Самарської сільської ради в судове засідання не з»явився,відповідачем надано заяву про слухання справи у їх відсутність,секретар,яка посвідчила заповіт на даний час не працює в сільській раді.

16 серпня 2013 року до суду надійшло клопотання сільського голови Самарської сільської ради Дніпропетровської області від 12 серпня 2013 року про слухання справи у відсутність їх представника,позов визнають у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін,свідків,дослідивши матеріали справи суд вважає,що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи 21 лютого 2009 року ОСОБА_6 заповіла на випадок її смерті належну їй квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2,посвідчивши заповіт у приватного нотаріуса Першотравенського міського нотаріального округу за реєстровим №633,тобто ОСОБА_6заповіла зазначену квартиру своїй дочці -позивачці у справі ОСОБА_2./а.с.10/

Як вбачається з матеріалів цивільної справи,зокрема ксерокопії заповіту від 21.08.10р. /арк.13/ , з якого вбачається, що ОСОБА_6 усе належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, на час її смерті заповідає в рівних частинах ОСОБА_4, ОСОБА_2,ОСОБА_5,тобто своїм дітям ,позивачці та відповідачам у справі,скасувавши попередній заповіт.

Заповіт складено та підписано в двох примірниках один з яких призначено для зберігання в справах виконкому Самарської сільської ради, а другий віддається заповідачу. Особисто заповідачем написано: заповіт мною прочитаний вголос, підписаний особисто. Заповіт посвідчено ОСОБА_10,секретарем Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області та внесений в реєстр за № 113

Із змісту заповіту вбачається,що секретарем сільської ради особу заповідача встановлено,дієздатність її перевірено.

Із ксерокопії свідоцтва про смерть вбачається,що заповідач ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с.14/

Як вбачається з ксерокопії лікарського свідчення про смерть /арк.60/ причина смерті ОСОБА_6 хронічна недостатність кровообігу, кардіосклероз атеросклеротичний, церебросклероз.

Згідно доказів наданих відповідачами 21 серпня 2010 року було робочим днем/а.с.101/.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила,що вона з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року працювала секретарем Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Вона згідно своїх повноважень посвідчувала заповіти не тільки жителям Самарської сільської ради,а і іншим громадянам,які зверталися з таким проханням.

21 серпня 2010 року в суботу в сільській раді був робочий день у зв»язку з переносом святкового дня.До неї зателефонувала жінка з питанням чи вони працюють та чи можливо посвідчити заповіт,на що вона дала позитивну відповідь.

Згодом до сільської ради чоловік та жінка ввезли на візку жінку в роках,можна сказати бабушку,яка попрохала скласти заповіт.

Після того як бабушка надала паспорт,ідентифікаційний код вона склала заповіт,який бабушка особисто прочитала вголос та підписала.У неї,як секретаря сільської ради ніяких сумнівів у дієздатності бабушки не виникло,вона повідомила,що вона з Першотравенська та бажає скласти заповіт на всіх своїх трьох дітей.Вона помітила лише те,що у бабушки ліва рука майже не рухалася,та висіли окуляри,які їй допомогли надіти,коли вона читала заповіт та підписувала його.Також вона не помітила якихось синців чи інших явних ушкоджень на обличчі бабушки.При спілкуванні з бабушкою у неї не виникло сумнівів відносно її дієздатності.

Свідок у справі ОСОБА_13 суду пояснив,що він зять померлої ,йому відомо,що перший заповіт теща склала на дружину ОСОБА_2здраво,а за другий заповіт він нічого не знає,всі документи тещі дружини знаходилися у його дружини ,їх передала теща дружині для зберігання,дружина доглядала за тещею,він також допомогав,вони спілкувалися до самої смерті,теща його впізнавала завжди,розуміла,коли до неї зверталися і виконувала прохання.Інколи теща могла лаятися нецензурно ,щось розповідати,але його впізнавала завжди.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила,що вона була знайома з померлою,коли та захворіла за нею більше всіх доглядала дочка ОСОБА_2,вони наймали людей,щоб доглядали за матір»ю,але ті довго не затримувалися із-за грубощів ОСОБА_5.

Померла більше довіряла дочці та у дочки були її документи.

Вона,ОСОБА_11 також за проханням ОСОБА_2 доглядала за хворою,та з нею бесідувала на різні теми,вона все пам»ятала,вони з нею розмовляли про життя,померла пам»ятала навіть все як було в дитинстві,вона їй готувала їжу,питала що зварити,та відповідала зрозуміло.

Перший заповіт робився в її присутності,а за другий вона не знає нічого і не чула про нього від померлої нічого.

Вона бачили синці у бабушки на лиці,коли ОСОБА_2 вернулася з моря,вона запитувала ,та сказала,що впала.

Після першого разу виписки із лікарні вона була в світлій пам»яті,а коли другий раз положили в лікарню,бабушка була вже агресивна на цей час,син ОСОБА_5 її накрутить,а вона кричить на весь будинок.

За клопотанням експерта від 17 травня 2011 року судом були зібрані та надані експерту додаткові документи,відомості та інші додаткові докази. Зокрема в судовому засіданні від 24 березня 2011 року свідок ОСОБА_11 суду показала,що вона була знайома з ОСОБА_6,коли та захворіла.Більше всіх за нею доглядала дочка ОСОБА_2,яка наймала людей,щоб доглядали за матір»ю,але ніхто довго не затримувався із-за грубості ОСОБА_5.ОСОБА_6 більше довіряла дочці.Вона також за проханням ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_6,бесідувала з нею на різні теми,вона все пам»ятала,вони з нею розмовляли про життя,вона пам»ятала навіть все в дитинстві,вона їй готувала їжу,питала що приготувати,вона відповідала понятно.Перший заповіт складався у її присутності,про другий заповіт їй нічого невідомо і від ОСОБА_6 вона про нього не чула.Після першої виписки з лікарні ОСОБА_6 була в світлій пам»яті,коли другий раз клали в лікарню,вона була уже агресивна,син ОСОБА_5 її накрутить і вона кричить на весь будинок/а.с.69/

Свідок ОСОБА_11 в своїх показах в судовому засіданні 04.10.2011 року відмітила ,що ОСОБА_6 їй не розповідала про свої фантазії. Не було такого,щоб вони сиділи з ОСОБА_6 вона з кимось третім розмовляла.Останнім часом вона погано реагувала,зразу ж після інсульта вона краще реагувала.Коли возили її з коляскою вона уже була погана,розмовляла уже погано,вона,ОСОБА_11, з нею віталася,вона,ОСОБА_6, її узнавала, дивною вона їй не здавалася,тому що вона задавала їй питання і вона,ОСОБА_6,відповідала на її питання.

а.с.71.

Допитаний у судовому засіданні 04.10.2011 року лікар ОСОБА_16 в своїх показах відмічав: «Перший раз,коли ОСОБА_6 звернулася за медичною допомогою вона лежала весь термін,в неї відмічалося психомоторне збудження,неправильна поведінка,галюциноз,вона була в деякій мірі дезорієнтована.Після інсульта була виписана зі стаціонару,вона пройшла повний курс лікування у стаціонарі,а коли проходила повторний курс відновлюючий,вона знаходилася у лікарні один день,а потім вночі було психомоторне збудження,крик,шум,неадекватна поведінка відносно співробітників і вони попередили родичів,щоб на ніч вони її забирали з відділення.На ніч її забирали,потім привозили,проводились капельниці і знову забирали.Вона порушувала лікарняний режим і не давала іншим лікуватися.Вдень вона вела себе спокійніше,а вночі її стан починався типу хронічного судинного психозу.Вночі вона кричала на все відділення,гукала сина,кричала якісь імена,їй виділась якась дитина. Вона була виписана,в стані не було суттєвих змін,нервово нестабільна.Він не може визначити її дієздатність,але вона прості елементарні дії розуміла,але не завжди виконувала,тобто,коли починались маніпуляції вона вроді і виконувала,але в той же час відносно санітарок появлялись моменти агресії,вона хватала їх за руки і била.Частіше він говорив з сином,з сином вона вела себе спокійніше.Медперсоналу з нею справлятися не вдавалось. На прості питання вона відповідала,в основному так-ні,по іменах вона всіх знала, враження таке,що вона просто реагувала на білий халат.Вона не завжди називала прізвище і не завжди орієнтувалася де вона знаходиться,не завжди знала пори року,час доби.Галюцінаторні явища були,їй часто виділась якась дитина в палаті.Вона пізнавала оточуючих,поведінка була неадекватною,але сина та дочку вона пізнавала завжди.Вела себе агресивно.Її прив»язували тільки коли вводили внутрівенні ін»єкції,так як вона могла просто вирвати систему/а.с.70-71

Свідок ОСОБА_17-невістка ОСОБА_6 в судовому засіданні 04.10.2011 року показала,що вона ніколи не бачила і не чула,щоб бабушка ОСОБА_6 погано говорила,ніяких відхилень вона в неї не бачила.До неї вона відносилась нормально.21.08.2010 року ОСОБА_6 ,мати її чоловіка- відповідача у справі ОСОБА_4,була нормальна,вона читала,дивилася телевізор,розповідала їм все,не кричала,не шуміла.

А.с.72,73.

Із довідки Першотравенської міської лікарні від 3 серпня 2011 року за життя ОСОБА_6 під наглядом врача психіатра не знаходилась.

/а.с.58/

Згідно висновку амбулаторної/посмертної/ судово-психіатричної експертизи від 08 грудня 2011 року визначити психічний стан ОСОБА_6 на період складання та підписання нею заповіту 21 серпня 2010 року та вирішити експертні питання не представляється можливим,у зв»язку з малоінформативністю показів свідків і відсутністю відомостей про її психічний стан на період складання заповіту 21 серпня 2010 року.

/а.с.75-77/

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 2300-12 від 31.08.2012 року рукописні записи «Заповит і мною прочитанный и подписанный особісто в голос» та підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис» заповіту ОСОБА_6 від 21.08.2010 року,який посвідчений секретарем Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 113 -виконані самою ОСОБА_6.

Підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа» номер нотаріальної дії « 113» від 21.08.2010 року в журналі реєстрації нотаріальних дій виконкому Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області-виконаний не ОСОБА_6,а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису.

а.с.126-145

Згідно висновку повторної судово-психіатричної експертизи /посмертно/ ОСОБА_6 -Акт № 222 від 17 жовтня 2012 року- ОСОБА_6 на день складання заповіту 21.08.10р. страждала стійким хронічним психічним розладом: Органічне ураження головного мозку судинного генезу (гостре порушення мозкового кровообігу 14.12.08р., церебросклероз) з вираженим психоорганічним синдромом (F07.9 згідно з МКХ-10/. ОСОБА_6 на момент складання заповіту 21.08.10р. не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ст.1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса,заповіт,крім секретного,може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт,складений особою,яка не мала на це права,а також заповіт,складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення,є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним,якщо буде виявлено,що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ст.41 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві,приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Згідно п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це

посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі

нотаріальні дії:посвідчують заповіти/крім секретних/.

Тобто як вбачається з вимог закону посвідчення правочинів є однією з нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат") та уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування,де немає нотаріусів/п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про нотаріат»/.

В силу пункту 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України.

Згідно зі статтею 131 Закону України "Про нотаріат" нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 41 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70 - 73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.

Згідно з ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч.1 ст.1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі ст.215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Однак за змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду від 6.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога щодо встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину чи відмову в цьому.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін,та інших обставин,які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,третіх осіб,їхніх представників,допитаних як свідків,показань свідків,письмових доказів,речових доказів,зокрема звуко- і відеозаписів,висновків експертів.

Відповідно до вимог ст.60 ЦК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини ,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі,виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази,які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи доводи позивачки ,зазначені нею в описовій частині її позовної заяви з приводу нікчемності заповіту у зв»язку з порушенням форми та порядку складання та посвідчення заповіту 21 серпня 2010 року секретарем Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області,де її мати не проживала і не знала про таке село,відносно складання матір»ю заповіту 21 серпня 2010 року,тобто у вихідний день, та ствердження ,що матір туди не привозили,а виготовили заповіт з допомогою секретаря сільської ради та привезли його додому до матері у місто Першотравенськ ,де мати під впливом ОСОБА_4 зробила напис на заповіті,що він нею прочитаний вголос та нею підписаний,та ствердження про те,що всупереч вимогам закону заповіт посвідчений без свідків,оскільки мати не бачила очима ,суд вважає припущеннями позивачки,оскільки нічим нею не підтверджені,а навпаки складання та посвідчення заповіту ОСОБА_6 21 серпня 2010 року,який був робочим днем, секретарем Самарської сільської ради,Петропавлівського району Дніпропетровської області не суперечить вищезазначеним судом вимогам закону.За ствердженням свідка ОСОБА_10 ,які нею деталізовані та конкретизовані в ході дачі показань відносно стану здоров»я ОСОБА_6 з зазначенням,що вона була в окулярах,але вона самостійно читала заповіт,та ліва рука у неї погано рухалася,але вона була повністю адекватною,виявила бажання скласти заповіт на всіх трьох її дітей .Також вона не помітила якихось синців чи інших явних ушкоджень на обличчі бабушки.При спілкуванні з бабушкою у неї не виникло сумнівів відносно її дієздатності.

Інші свідки у справі,в тому числі зі сторони позивачки ,ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , так і зі сторони відповідачів,свідка ОСОБА_17-невістки спадкодавиці,та відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5,не підтверджували суду тієї обставини ,що ОСОБА_6 на день посвідчення заповіту 21 серпня 2010 року не бачила очима,оскільки зазначені свідки та відповідачі підтвердили суду,що вона читала,дивилася телевізор, нормально з ними спілкувалася та впізнавала їх .

Крім того, позивачкою в резолютивній частині позовної заяви вимоги про визнання заповіту нікчемним , у зв»язку з зазначеними нею обставинами ,та при наявності спору між нею та відповідачами з цього приводу, всупереч вищезазначеним судом вимогам закону не заявлені.

Обговорюючи заявлені вимоги позивачки про визнання заповіту недійсним у зв»язку з тим,що волевиявлення матері не було вільним і не відповідало волі її матері та не було зрозуміле їй у зв»язку з її хворобою,яка перешкоджала їй розуміти значення своїх дій,прочитати зміст заповіту,тобто в межах заявлених нею позовних вимог, суд вважає їх не достатньо обґрунтованими виходячи з наступного.

Аналізуючи вищезазначені судом обставини справи та вимоги закону суд зазначає,що для визнання правочину недійсним необхідна наявність того факту,що особа в момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

З врахуванням наданих позивачем доказів суд вважає,що достатні докази,які б підтверджували це в матеріалах справи відсутні.

Так як вбачається з вищевикладених показань свідків як зі сторони позивача ОСОБА_13 ,ОСОБА_11 так і зі сторони відповідачів -невістки спадкодавці-ОСОБА_17.,а також свідка ОСОБА_16,показань відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5,, ОСОБА_6 незважаючи на наявні у неї захворювання спілкувалася з рідними та знайомими їй людьми ,впізнавала їх,розуміла їх, на період складання заповіту.

Свідки ОСОБА_13,ОСОБА_11 ,ОСОБА_6 в судовому засіданні не посилались на наявні ознаки психічного захворювання у ОСОБА_6 на момент складання заповіту та не відмічали їх.

Свідок у справі лікар ОСОБА_16 в своїх показах відмічав,що ОСОБА_6 була дійсно хворою людиною на після перенесеного нею інсульту в 2008 році,проходила курси лікування та реабілітації у лікарні та амбулаторно,відмічає наявність у неї нічного психомоторного збудження,в деякій мірі дезорієнтованості, нервової нестабільності,неадекватної поведінки до співробітників лікарні,що справляло враження її реагування на білий халат.При цьому свідок відмітив,що вдень ОСОБА_6 вела себе спокійніше,він не може визначити її дієздатність,але вона елементарні дії розуміла,на прості питання вона відповідала,по іменах всіх знала,пізнавала оточуючих,сина та дочку завжди пізнавала.Частіше він як лікар говорив з сином,з сином ОСОБА_6 вела себе спокійніше.

Як вбачається з мотиваційної частини повторної судово-психіатричної експерти № 222 від 17 жовтня 2012 року висновок експертною комісією про те ,що на момент складання заповіту 21 серпня 2010 року ОСОБА_6 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними зроблено не тільки на підставі аналізу лише медичної документації ОСОБА_6 починаючи з 13 грудня 2008 року та по день складання заповіту,але і на підставі аналізу показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, лікаря ОСОБА_16,ОСОБА_10,причому показання зазначених свідків викладено однобічно.

Тобто як вбачається з мотиваційної частини повторної судово-психіатричної експертизи /посмертної/ ОСОБА_6 /акт № 222 від 17 жовтня 2012 року/ експерти мотивували свій висновок про недієздатність ОСОБА_6 виходячи як із історії її хвороб ,а також аналізуючи показання свідків у судовому засіданні,причому суд вважає ,що цей аналіз зроблений ними однобічно,з вибіркою лише негативних моментів поведінки ОСОБА_6,на яку вказували свідки,що безумовно могло бути у зв»язку з наявністю у ОСОБА_6 ряду тяжких хронічних захворювань ,які безумовно могли викликати у ОСОБА_6, як у любої людини ,періодичну агресивність,збудженість,роздратованість,не аналізуючи при цьому показання зазначених свідків в тій частині,що ОСОБА_6 на день складання заповіту спілкувалася з рідними та знайомими їй людьми,впізнавала та розуміла їх.

Але аналізуючи показання допитаних свідків в судовому засіданні як зі сторони позивача/свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_11/ так і зі сторони відповідачів/ОСОБА_6./ вбачається,що вони в більшій своїй мірі не підтверджують абсолютну неспроможність ОСОБА_6 розуміти значення своїх дій та керувати ними в період складання заповіту 21 серпня 2008 року,що вбачається зі змісту викладених судом показань зазначених свідків та не спростовують у повній мірі показання свідка ОСОБА_10 про те,що у неї під час складання та посвідчення заповіту не виникло сумнівів у дієздатності ОСОБА_6,викладаючи у своїх показаннях конкретні детальні показання відносно обставин посвідчення нею заповіту,зокрема яким чином привезли ОСОБА_6 до будівлі сільської ради,яким чином посвідчувався заповіт,та про поведінку ОСОБА_6 при цьому,про наявність у неї окуляр,які висіли та їй допомогали надіти при підписанні заповіту, про те ,що у ОСОБА_6 майже не рухалася ліва рука та інш.

Побічно підтверджує спроможність ОСОБА_6 під час складання та посвідчення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними також та обставина ,що ОСОБА_6 власноручно зробила напис в заповіті ,згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 2300-12 від 31.08.2012 року, рукописні записи «Заповит і мною прочитанный и подписанный особісто в голос» та підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Підпис» заповіту ОСОБА_6 від 21.08.2010 року,який посвідчений секретарем Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області ОСОБА_10 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 113 -виконані самою ОСОБА_6.,що свідчить про спроможність ОСОБА_6 на 21 серпня 2010 року читати та самостійно здійснювати зв»язні письмові записи у заповіті.

Висновок вищезазначеної почеркознавчої експертизи в частині того,що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа» номер нотаріальної дії « 113» від 21.08.2010 року в журналі реєстрації нотаріальних дій виконкому Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області-виконаний не ОСОБА_6,а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису у повній не підтверджує її недієздатність,оскільки експертизою встановлено що сам заповіт підписаний саме ОСОБА_6,а підпис в журналі реєстрації заповітів виконується уже після належного складання та посвідчення заповіту та після встановлення посадовою особою,яка його посвідчує,особи заповідача та її дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тобто висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.Висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами.

З врахуванням викладених обставин суд вважає ,що в судовому засіданні не надано достатніх доказів абсолютної неспроможності ОСОБА_6 , в момент складання та посвідчення заповіту на своїх трьох дітей 21 серпня 2010 року, розуміти значення своїх дій та керувати ними.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4,ОСОБА_5,Виконавчого комітету Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи ,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. М. Бондарьова