Головуючий суду 1 інстанції - Шелюта В.М.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 1211/9815/2012
Провадження № 22ц/782/3226/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2013 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.,
суддів - Малієнко Н.В., Околота Г.М.,
при секретарі - Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 11 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донбасантрацит», третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Донуголь-Альянс» про стягнення заборгованості з вивозу побутового вугілля, -
встановила:
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Донбасантрацит» про стягнення заборгованості з вивозу побутового вугілля та зобов'язання включити її в списки вуглеотримувачів побутового вугілля.
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 11 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_2 до ДП «Донбасантрацит».
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивачка звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і постановити по справі нове рішення про зобов'язання ДП «Донбасантрацит» включити ОСОБА_2 до списків вуглеотримувачів та стягнути з ДП «Донбасантрацит» на її користь побутове вугілля у розмірі 17,70 тон, посилаючись на неправильну оцінку наданих суду доказів.
Заслухавши доповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що Державне підприємство «Донбасантрацит» є неналежним відповідачем.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до п.3.1 Галузевої угоди, Угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, та на інших підприємствах галузі. Відповідно до п.3.2 Галузевої угоди її положення є обов'язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії Сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів. Відповідно до п.5.1 Галузевої угоди, умови, про які домовилися при укладанні індивідуальних трудових договорів, не можуть погіршувати положення, визначені даною Угодою та колективним договором.
Як вбачається з трудової книжки позивачки, то вона працювала на Збагачувальній фабриці №160 тресту «Антрацитвуглезбагачення» з 1970 по 1971 рік, звідки була звільнена у зв'язку з закінченням виробничої практики, у 1971 році була прийнята до Збагачувальної фабрики № 160 тресту « Антрацитвуглезбагачення» на посаду машиніста прокату, та у 1972 році переведена на посаду бригадира вантажника вугілля у залізничні вагони. Згідно відмітки у трудовій книжці Збагачувальну фабрику №160 було перейменовано на Групову збагачувальну фабрику «Міусинська» шахта «Донбасантрацит», де позивачка в період з 01 жовтня 1972 року по 06 лютого 2009 року працювала на різних посадах, доки не була звільнена за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. На підставі ст.43 Гірничого Закону України вона має право на отримання безоплатного побутового палива. П.12.10 Галузевої Угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001р. з доповненнями та змінами передбачено, що безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на будинок або квартиру. Згідно діючого законодавства України колективний договір - це локальний нормативно-правовий акт, який регулює на підприємстві трудові відносини, виробничі та соціально-економічні відносини між власником та робітниками підприємства. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів (ст.ст.10, 11 КЗпП України).
Також судовою колегією встановлено, що на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 2 від 19.01.2010р. «Про припинення діяльності ВП ГЗФ «Міусинська» ДП «Донбасантрацит» була проведена робота з виділення фабрики зі складу державного підприємства та 04.06.2010р. ГЗФ було знято з державної реєстрації. 04.06.2010р. до Єдиного державного реєстру внесено відомості про закриття відокремленого підрозділу юридичної особи ДП "Донбасантрацит", а саме відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Міусинська" державного підприємства "Донбасантрацит", ід.код 26403273. Але Наказом Міністерства вугільній промисловості України від 31.03.2010р. № 93 було скасовано наказ Мінвуглепрому від 19.01.2010р. № 2 "Про припинення діяльності ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "ДА", у зв'язку з чим фабрика на даний час так і є підрозділом ДП "ДА". Даний наказ № 93 від 31.03.2010р. був отриманий ВП "ГЗФ "Міусинська" 29.12.2010р., тобто вже після вилучення фабрики з Державного реєстру. Зміни щодо відновлення фабрики в Державному реєстрі державним реєстратором на даний час не проведені, у зв'язку з тим, що власником -Міненерговугілля України не був встановлений порядок повернення ГЗФ до складу ДП "Донбасантрацит" в якості відокремленого підрозділу.
Також згідно договору оренди державного майна № 003350/09 від 12.01.2010р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ "Донуголь-Альянс", цілісний майновий комплекс ВП "ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит" дійсно був переданий в строкове платне користування ТОВ "Донуголь-Альянс" і згідно п.1.6 Договору, орендар виступає правонаступником всіх прав і обов'язків ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "ДА" в частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до розподільчого балансу, складеного і підписаного посадовими особами ДП "Донбасантрацит", і затвердженого Мінвуглепромом України. Відповідно до п.5.12 Договору оренди, орендар зобов'язаний забезпечити соціально-правові гарантії працівників, передбачені чинним законодавством України, зокрема забезпечувати пенсіонерів побутовим паливом відповідно до ст.48 Гірничого Закону України. На виконання вказаного зобов'язання між ТОВ "Донуголь-Альянс" і трудовим колективом був укладений Колективний Договір на 2010-2013 роки, який зареєстрований в Управлінні праці і соціального захисту населення Краснолуцької міської ради, і відповідно до п.5.2 якого побутовим паливом відповідно до вимог ст.48 Гірничого Закону України забезпечуються пенсіонери, які вийшли на пенсію з ТОВ "Донуголь-Альянс". Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2011р. у справі № 10/255пд за позовом ТОВ "Донуголь-Альянс" до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, за участю третьої особи - ДП "Донбасантрацит", про тлумачення змісту договору оренди, було розтлумачено зміст договору, який міститься в п.5.12 Договору № 003350/09 оренди державного майна від 12.01.2010р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області і ТОВ Донуголь-Альянс", з зазначенням того, що під пенсіонерами маються на увазі особи, які досягли пенсійного віку працюючи (маючи трудові правовідносини) з ТОВ "Донуголь-Альянс".
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, постановою Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що положення п.5.12 Договору № 003350/09 оренди державного майна від 12.01.2010р. розповсюджуються виключно на пенсіонерів ТОВ "Донуголь-Альянс", а не на пенсіонерів, які вийшли на пенсію з ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "ДА" до передачі об'єкту в оренду. З урахуванням викладеного дані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №2 від 19.01.2010 року «Про припинення діяльності ВП ГЗФ «Міусинська», як посилається представник відповідача, дійсно була проведена робота з виділення фабрики зі складу державного підприємства та 04.06.2010р. ГЗФ було знято з державної реєстрації. Однак, 29.12.2010р. підприємством був отриманий наказ Міненерговугілля України № 93 від 31.03.2010 року про скасування наказу № 2 від 19.01.2010 року «Про припинення діяльності ВП ГЗФ «Міусинська ДА „Донбасантрацит"».
Посилання відповідача в своїх запереченнях на те, що зміни щодо відновлення фабрики в Державному реєстрі державним реєстратором на даний час не можуть бути проведені, у зв'язку з тим, що власником Міненерговугілля України не був встановлений порядок повернення ГЗФ до складу ДП «Донбасантрацит» в якості відокремленого підрозділу не підтверджені належними доказами. Не надано суду також доказів того, що наказ Міненерговугілля України № 93 від 31.03.2010р. не може бути виконаний. Більш того, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що офіційно з письмовою заявою про відновлення фабрики як структурного підрозділу ДП „Донбасантрацит" в Державному реєстрі відповідач до державного реєстратора не звертався, а тільки отримав усне роз'яснення, що цього не можна зробити. Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі ніякі фактичні дії з передачі фабрики до складу ДП «Донбасантрацит» не проводились (не передані активи, не підписані акти приймання-передачі тощо), тобто станом на 25.05.2013р. договір оренди державного майна № 003350/09 від 12.01.2010 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ «Донуголь-Альянс» не розірваний. А отже ГЗФ «Міусинська» на даний час так і є підрозділом ДП «Донбасантрацит».
Відповідно до довідки № 1-7/1068 від 31.05.2013р., виданої ДП "Донбасантрацит" позивачці, як пенсіонерці колишньої ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит" в 2010р. вугілля на побутові потреби не вивозилося. В 2011 році - 5.9 тон (03.03.2011р.) вивозилось побутове вугілля за 1 та 2 півріччя 2009 року. В 2012р. - ні, 2013р. - 2,95 т (19.05.13р) за ІІ півріччя 2008 року. У списках вуглеотримувачів, які повинні отримувати вугілля за І-ІІ півріччя 2010р., 2011р., 2012р., 2013р. не перебуває у зв'язку з укладенням договору оренди державного майна № 003350/09 від 12.01.2010р. та виведенням зі складу ДП "Донбасантрацит" ГЗФ "Міусинська" та припинення її діяльності, як відокремленого підрозділу ДП "Донбасантрацит".
Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки і вважає необхідним стягнути саме з відповідача ДП «Донбасантрацит» на користь позивачки заборгованість з побутового вугілля за 2010, 2011 та 2012 роки в кількості 17,7т та зобов'язати відповідача включити позивачку в списки вуглеотримувачів побутового вугілля з 01 січня 2013р.
Не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог те, що в 2011 році Краснолуцьким міським судом виносилися рішення, яким обов'язок забезпечувати колишніх пенсіонерів фабрики побутовим паливом було покладено на ТОВ «Донуголь-Альянс», що дані рішення набрали законної сили, а тому є обов'язковими для виконання, так як дані рішення були винесені без урахування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року про тлумачення п. 5.12 договору оренди.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми процесуального права, тому відповідно ст.. 309 ЦПК України, вказані обставин є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст.209, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України судова колегія,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 11 червня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донбасантрацит» задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит» на користь ОСОБА_2 заборгованість з побутового вугілля за 2010, 2011 та 2012 роки в кількості 17,7 т.
Зобов'язати Державне підприємство «Донбасантрацит» включити ОСОБА_2 в списки вуглеотримувачів побутового вугілля з 01 січня 2013 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
З повним текстом рішення учасники судового процесу зможуть ознайомитись через п'ять днів.
Головуючий:
Судді: