Головуючий суду 1 інстанції - Труфанова М.О.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 1203/1622/2012
Провадження № 22ц/782/2565/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2013 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.,
суддів - Максюта І.О., Авалян Н.М.,
при секретарі - Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 10 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, третя особа - Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», -
в с т а н о в и л а:
27 лютого 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході судового розгляду та в якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 7835 грн, моральну шкоду у сумі 50 000 грн., та витрати за надання юридичної допомоги - 1750 грн. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 30 грудня 2010 року, о 17-20 годині, відповідач керуючи автомобілем «ГАЗ 24», д/н НОМЕР_1, на вул. 7-й Лутугінський проїзд м. Луганська, в районі зупинки міського транспорту "3-я міська лікарня" скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, його дружину, після чого її також переїхав автомобіль «ВАЗ-21114» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП його дружина померла на місці. Згідно постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 27.09.2011р. кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 КК України закрита на підставі Закону України «Про амністію в 2011 р.» від 08.07.2011p., що не звільняє відповідача від відшкодування спричиненої ним шкоди. Позивач ніс витрати на поховання дружини, на ритуальні послуги 4725 грн., на продукти харчування 4360 грн., на встановлення пам'ятника сплатив аванс в розмірі 1000 грн., тобто загальна сума матеріальної шкоди складає 12335 грн. В ході розгляду кримінальної справи відповідач ОСОБА_2 відшкодував йому 4500 грн., і залишок складає 7835 грн. Відповідач зобов'язався відшкодувати вказану суму, про що написав відповідну розписку, але до теперішнього часу свого зобов'язання не виконав. Також просив стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 50 000 гривень.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 10 травня 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4625 грн., моральну шкоду у розмірі 40000 гривень та судові витрати у сумі 1750 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Артемівського районного суду м. Луганська та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам у повному обсязі не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2010 року, о 17.20 годині, відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ГАЗ 24», д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. 7-й Лутугінський проїзд м. Луганська у напрямку «ЛСТК» м. Луганська, в районі зупинки міського транспорту « 3-я міська лікарня» скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 - дружину позивача, яка здійснювала перехід проїзної частини, після чого її також переїхав автомобіль «ВАЗ -21114» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП ОСОБА_4 померла на місці від отриманих травм. ОСОБА_5 відшкодував позивачу спричинену шкоду у добровільному порядку, та згідно ухвали суду від 22.01.2013 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 залишений без розгляду за його клопотанням. Згідно постанови слідчого ОР ДТП СУ ГУМВС України в Луганській області від 12.05.2011 р. в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України відносно ОСОБА_5 відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Згідно постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 27.09.2011 р. кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 КК України закрита на підставі Закону України «Про амністію в 2011 р.» від 08.07.2011 р.
Автомобіль відповідача на період з 27.06.2010 р. по 26.06.2011 р. був застрахований в HACK «Оранта» згідно страхового полісу № ВЕ/1863343.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог з нормативної точки зору та з їх доведеності в суді належними доказами.
Проте, до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні спору, виходячи з встановлених обставин справи, слід враховувати, що законодавством по різному тлумачаться поняття «винний в нанесенні шкоди» та «відповідальний за завдану шкоду».
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, за загальним правилом, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода.
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
Разом з тим ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Зазначена норма матеріального права помилково не була застосована судом до правовідносин сторін.
З тієї ж підстави судом першої інстанції помилково не застосовано до правовідносин сторін норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Тобто, виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного з ним обов'язок відшкодувати шкоду, яка буде заподіяна застрахованим транспортним засобом - повинен бути покладний на страхову компанію.
Тобто, зобов'язання відшкодувати збитки, нанесені іншому транспортному засобу, взяла на себе страхова компанія, до якою позов не був пред'явлений.
Згідно зі ст.ст. 11,119 ЦПК України підстави та предмет позову визначає позивач, які відповідно до ст. ст. 31, 215 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача.
Розглянувши справу за позовом до відповідача ОСОБА_2, суд першої інстанції неправильно визначився із суб'єктним складом правовідносин, які склались між сторонами та задовольнив позов до неналежного відповідача.
Виходячи з принципу диспозитивності, справа розглянута судом за позовною вимогою позивача тільки до відповідача ОСОБА_2, якого не можна вважати належним відповідачем у справі з огляду на те, що відповідальність за завдану транспортним засобом шкоду була застрахована, відповідач заперечує проти відшкодування шкоди у повному обсязі, а за змістом положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування.
Таким чином, виходячи з обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без залучення до участі у справі Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», суд першої інстанції не вправі був робити висновки про підстави та обсяг відповідальності відповідача ОСОБА_2, за завдану позивачу дорожньо-транспортною пригодою шкоду.
У відповідності до п.2,п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.
Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з зазначених вище підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову з зазначених підстав, колегія суддів не дає оцінки обґрунтованості позовних вимог, враховуючи, що це може бути зроблено під час розгляду справи з належними відповідачами, оскільки у зв'язку зі скасуванням рішення з вказаних підстав позивач не позбавлений права повторного звернення до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_2 та НАСК «Оранта».
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати згідно з вимогами ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 316 ЦПК України судова колегія,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 10 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: