Головуючий суду 1 інстанції - Костроба Ю.Ю.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 414/72/13-ц

Провадження № 22ц/782/2544/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення та перерахунок доплат по виплаті відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення та перерахунок доплат по виплаті відшкодування шкоди. На обґрунтування заявлених вимог вказала, що 06 жовтня 1972 року приблизно в 19 год. 30 хв., при переході в встановленому місці через залізничне полотно в районі залізничної станції Кремінна в сторону вулиці Фурманова, ОСОБА_2 не помітила вагон з низькою платформою який рухався зі сторони шахти «Кремінна» до залізничної станції Кремінна та була травмована. 20 березня 1973 року позивач була визнана інвалідом 2 групи безстроково, з утратою професійної працездатності - 80 %. 23 липня 1973 року рішенням народного суду Кремінського району по справі № 2-305 було стягнуто з Попаснянського відділення Донецької залізниці на користь позивача по 41 руб. 52 коп. кожен місяць, починаючи з 20 березня 1973 року, довічно.

14 липня 2006 року рішенням Кремінського районного суду Луганської області по справі № 2-473 постановлено про стягнення з Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції ж/д перевезень Донецької залізниці на користь позивача 150 грн. моральної шкоди та витрати по справі в сумі 200 грн., всього 350 грн.; зобов'язано Попаснянську виробничу дільницю Луганської дирекції ж/д перевезень Донецької залізниці індексувати грошові суми які виплачуються позивачу при зміні розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач неодноразово зверталася в різні інстанції з листами та проханням роз'яснити розмір відшкодування шкоди спричинений пошкодженням здоров'я, але жодного разу не отримала належної відповіді.

Тому позивачка уточнила свої вимоги і просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування шкоди в наслідок каліцтва за січень, лютий, березень, квітень, травень 2013 року недотримані кошти в розмірі 18352 грн., та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати їй, щомісячно 80% втрати працездатності, обчислюючи розмір втраченого заробітку виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а також індексувати цю суму при зміні розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

У апеляційній скарзі апелянт Державне підприємство «Донецька залізниця» посилається на те, що прийняте рішення винесено без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції., однак апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що на користь позивачки згідно рішення народного суду Кремінського району було стягнуто з Попаснянського відділення Донецької залізниці по 41 руб. 52 коп. кожен місяць, починаючи з 20 березня 1973 року, по життєво. Коефіцієнт розрахунку середньої заробітної плати позивача до мінімальної заробітної плати за 1972 рік складає 111,46 крб., : 60 крб.,= 1,86, а тому суд послався на положення статей 1195, 1197 ЦК України і суму відшкодування шкоди на користь позивачки визначив з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням ступеня втрати працездатності.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка 06 жовтня 1972 року приблизно в 19 год. 30 хв., при переході в встановленому місці через залізничне полотно в районі залізничної станції Кремінна в сторону вулиці Фурманова, була травмована.

20 березня 1973 року позивач була визнана інвалідом 2 групи безстроково, з утратою професійної працездатності - 80 %.

Відповідно до п.4 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (що набрав чинності з 01.01.2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, порядок відшкодування шкоди ОСОБА_2 та визначення його розміру в даному випадку повинен регулюватися діючим законодавством на час завдання каліцтва, а саме главою 40 ЦК України (1963 року) щодо зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, згідно якої в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним в наслідок втрати або зменшення працездатності.

Рішенням народного суду Кремінського району від 23 липня 1973 року по справі № 2-305 було стягнуто з Попаснянського відділення Донецької залізниці на користь позивача по 41 руб. 52 коп. кожен місяць, починаючи з 20 березня 1973 року, по життєво.

Також, 14 липня 2006 року постановлено рішення Кремінського районного суду Луганської області по справі № 2-473 про стягнення з Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції ж/д перевезень Донецької залізниці на користь позивача 150 грн. моральної шкоди та витрати по справі в сумі 200 грн., всього 350 грн.; зобов'язано Попаснянську виробничу дільницю Луганської дирекції ж/д перевезень Донецької залізниці індексувати грошові суми які виплачуються позивачу при зміні розміру мінімальної заробітної плати.

Вказане рішення не оскаржувалося і набрало чинності, про що підтвердили сторони у судовому засіданні. Згідно мотивувальної частини даного рішення вбачається, що розмір відшкодування шкоди внаслідок заподіяння каліцтва позивачці ОСОБА_2 було розраховано згідно рішення суду відповідно до мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Однак вказана обставина не дає можливості визначати розмір відшкодування шкоди на користь позивачки виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Вимог про перерахунок розміру відшкодування шкоди з інших підстав позивачкою не заявлялося.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, враховуючи вказані обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково застосував положення статей 1195, 1197 ЦК України для визначення суми відшкодування шкоди на користь позивачки з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням ступеня втрати працездатності.

Наведене свідчить про те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення рішення, яке не ґрунтується на законі,

Вказані обставини є підставою для скасування рішення відповідно ст.. 309 ЦПК України, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313,316 ЦПК України судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» задовольнити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення та перерахунок доплат по виплаті відшкодування шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: