Категорія 48 Головуючий в 1 інстанції Майданніков О.І.
Доповідач Ларіна Н.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Зінов'євої А.Г.
Суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.
при секретарі Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів прибутку до повноліття дитини, але мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2, починаючи з 03 квітня 2013 року, вирішено питання про судовий збір. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд дійшов висновку, що відповідачу стало відомо про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною у 1995 році, а тому право на оспорювання батьківства виникло в 1995 році під час дії КпШС України, строк позовної давності в якому встановлено один рік. Вважає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки у зустрічній позовній заяві зазначено, що з позивачкою він знаходився в зареєстрованому шлюбі з 1990 року, обидва хотіли дітей, проживали однією родиною, мали постійні інтимні стосунки. Від дружини апелянту стало відомо, що вона вагітна, та під час сварки між ними в 1995 році позивачка заявила, що вагітна не від відповідача, проте вони вирішили продовжити сімейні стосунки та дочекатися народження дитини, оскільки відповідач не повірив, що дитина не від нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, дружину з дитиною апелянт забирав з пологового будинку, оскільки визнав себе його батьком, вони продовжували проживати однією родиною. 06 липня 2000 року шлюб між сторонами було розірвано з ініціативи позивачки, дитина залишилася жити з нею. Зазначає, що між ними була домовленість, що аліменти відповідач сплачувати не буде, оскільки забезпечив житловою площею колишню дружину та сина. Після розірвання шлюбу відповідач брав участь у вихованні та утриманні дитини: придбавав путівки до піонерського табору для сина, отримував для нього новорічні подарунки від профспілки, а у 2011 році у нотаріуса підписував згоду батька на продаж власності неповнолітнього сина.
Крім того, вказує, що при реєстрації народження дитини апелянту фактично не було відомо, що він не є батьком дитини, а слова дружини не можна розцінювати як достовірний факт. У зв'язку з цим, вважає, що в даній ситуації не застосована ст. 56 КпШС України.
Вказує, що після подачі позовної заяви ОСОБА_2 відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою, оскільки у нього виникли сумніви щодо його батьківства та заявив клопотання про проведення судово-медичної експертизи спірного батьківства методом аналізу ДНК. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключено, експертиза також виключила і материнство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 На думку апелянта, враховуючи викладене, його позов підлягає задоволенню.
ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду скасувати постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів та задовольнити зустрічні вимоги.
ОСОБА_2 в судовому засідання апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечила.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За вимогами ст. 182,183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.. 184 цього Кодексу. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 1ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 52 КпШС України походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.
У відповідності до ч. 1 ст. 56 КпШС особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.
Судом першої інстанції встановлено, що у судовому засіданні сторони не заперечували, що з 1990 року по 06 липня 2000 року перебували у шлюбі.
Зі свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 року (а. с. 6) вбачається, що шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано 06 липня 2000 року.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 5) сторони є батьками неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З довідки про доходи від 02 квітня 2013 року (а.с. 7) вбачається, що середньомісячний заробіток ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року склав 2930,41 грн.
З довідки від 01 квітня 2013 року (а. с. 8) вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає разом із матір'ю - позивачем по справі ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1.
Сторони в судовому засіданні не заперечували ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3
За клопотанням відповідача по справі була проведена судово-медична експертиза з використанням молекулярно-генетичного аналізу, відповідно до висновків якої (а.с. 36-39) батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_3 виключено.
Як встановлено судом першої інстанції, про проведений запис в актовому записі про народження дитини ОСОБА_3, як батька, ОСОБА_1 знав з дня реєстрації дитини, що в судовому засіданні не заперечували сторони, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України зазначена обставина не підлягає доказуванню.
Як вбачається з позовної заяви обставини щодо відсутності кровного споріднення між ним та дитиною, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги, стали йому відомі у 1995 році, тобто правовідносини щодо оспорювання батьківства, а тому і право на оспорювання батьківства у нього виникло у 1995 році під час дії КпШС України, оскільки в силу п. 1 Прикінцевих положень СК України 2004 року цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом застосовується до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 52,54, 56 ч.1 КпШС та того, що ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеними вимогами лише у квітні 2013 році, а саме майже через 18 років після реєстрації народження дитини. Протягом року після реєстрації народження дитини та внесення відповідного запису про батька дитини до актового запису про народження дитини позивач із зазначеними вимогами не звертався.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 180, 182, 183, 191 ч. 1 СК України та того, що за свідоцтвом про народження ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стан здоров'я дитини, сторін та ті обставини що відповідач не сплачує аліменти по виконавчому листу іншим дітям .
З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки судом першої інстанції встановлено, що протягом року після реєстрації народження дитини та внесення відповідного запису про батька дитини до актового запису про народження дитини ОСОБА_1 із зазначеними вимогами не звертався, у свідоцтві про народження записаний батьком дитини, тому зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом ст. 56 КпШС, оскільки хоча й при сварці з дружиною у 1995 році йому стало відомо про той факт що він не є батьком дитини, але ж достовірно відомо стало лише після проведення експертизи у 2013 році, апеляційний суд приймає критично, оскільки за вимогами ст. 56 КпШС має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис як встановлено в судовому засіданні про проведення такого запису апелянту було відомо з 1995 року.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження та задоволення позову про стягнення аліментів.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Суддя: