Категорія 46 Головуючий в 1 інстанції Орєхов О.І.
Доповідач Ларіна Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.
при секретарі Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 серпня 2013 року у цивільній справі за позовною завою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено: зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначено регламент особистого спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступним чином: кожної середи з 16.00 год. до 19.00 год.; 1 та 2 п'ятниця місяця з 16.00 год. до 19.00 год.; 4 субота місяця з 15.00 год. до 19.00 год.; з 17.00 год. другої п'ятниці місяця до 14.00 год. другої неділі місяця в межах проживання батька без присутності матері, ОСОБА_1; спільний відпочинок батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щороку в літній період строком: 7 днів в червні, 7 днів в липні та 7 днів в серпні, а також в зимній період строком 7 днів; у разі хвороби малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в будь-який час в межах проживання або місця знаходження дитини.
Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, встановивши регламент особистого спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступним чином: кожної середи з 16.00 год. до 19.00 год.; 1 п'ятниця місяця з 16.00 год. до 19.00 год.; 4 субота місяця з 15.00 год. до 19.00 год. у присутності матері дитини - ОСОБА_1 чи уповноваженої останньою особи; присутність матері або уповноваженої особи є обов'язковою до досягнення дитиною 14-річного віку; у разі хвороби ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в будь-який час в межах проживання або місця знаходження дитини.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, а саме: в своїй уточненій позовній заяві позивач просив суд визначити такий регламент його особистого спілкування з малолітнім сином: кожної середи з 16.00 год. до 19.00 год.; 1 п'ятниця місяця з 16.00 год. до 19.00 год.; 4 субота місяця з 15.00 год. до 19.00 год.; з 1 січня 2014 року до повноліття дитини з 17.00 год. другої п'ятниці місяця до 14.00 год. другої неділі місяця в межах проживання батька без присутності матері, ОСОБА_1, з яким апелянт була згодна, але щоб усі зустрічі позивача проходили у присутності няні сина або відповідача, оскільки раніше син під час сумісної прогулянки з батьком отримував тілесні ушкодження, що зафіксовано аудіозаписом судового процесу. Однак проти цього заперечував позивач та представник третьої особи, в подальшому позивач частково погодився з відповідачем, оскільки в уточненій позовній заяві він не зазначив про обов'язкову відсутність матері під час зустрічей з сином, надаючи таким чином змогу позивачу бути присутній під час їх зустрічей. Проте, суд першої інстанції встановив інший регламент зустрічей позивача з сином.
Відповідач та її представник в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримали, просили її відхилити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги частково підтримав, просив скасувати рішення та відмовити у позові з підстав порушення судом вимог матеріального права.
Заслухавши доповідача, доводи сторін та їх представників, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові за таких підстав.
Відповідно ч. 3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на ч. 1 ст. 61 ЦПК України та виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не оспорювала факт наявності перешкод у спілкуванні малолітнього сина ОСОБА_3 зі своїм батьком ОСОБА_2
Зазначений висновок суду постановлений з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердженням чого є свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку (а.с. 9).
Як вбачається з відповіді служби у справах дітей Ворошиловської районної в м. Донецьку ради № 262 від 15 квітня 2013 року, вбачається, що позивач звертався до служби з заявою про встановленню порядку зустрічі з дитиною із зазначенням порядку, з даною заявою служба ознайомила мати дитини ОСОБА_1 У жовтні 2012 року позивач та відповідач досягли домовленості щодо участі у вихованні дитини та заява позивача у подальшому службою не розглядалось (а.с. 10).
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до ч.ч.4,5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вбачається з цивільної справи та пояснень представника третьої особи, висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору у матеріалах справи відсутній, рішення не приймалось служба у справах дітей припинила розгляд заяви ОСОБА_2 у зв'язку із його зверненням та досягнення порозуміння з матір'ю дитини (а.с. 96-97).
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, при вирішенні питання про встановлення способу спілкування позивача з сином, повинний був правильно визначити характер спірних правовідносин, правові норми, що їх регулюють, та з'ясувати, чи дотримано позивачем встановлений законом порядок встановлення способу спілкування з дитиною, встановлений ст. 159 СК України. На зазначені вимоги закону, суд першої інстанції уваги не звернув та встановивши, що позивачем не отримано висновок третьої особи, тобто не дотримано встановлений законом порядок встановлення способу спілкування з дитиною, дійшов передчасного висновку щодо задоволення позову про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо поведінки позивача після постановлення рішення, апеляційний суд приймає критично на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України, оскільки до компетенції суд не входять.
З вищенаведеного, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 212-214 ЦПК України на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про визначення способу участі позивача у вихованні дитини. Тому на підставі ч. 3 ст. 303, ч. 3,4 ст. 309 ЦПК України, рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 серпня 2013 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - служба у справах дітей Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: