Категорія 30 Головуючий в 1 інстанції Алтухова О.С.

Доповідач Ларіна Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

Суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про відшкодування шкоди, який в подальшому додатково обґрунтував. В позові зазначено, що 13 лютого 2010 року постановою головного слідчого з ОВС СВ УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна було накладено арешт на належне позивачу майно: телефони та грошові кошти у сумі 814 грн. 00 коп. та 168 360 грн. 00 коп. та проведено їх виїмку.

За змістом вироку Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 квітня 2013 року зазначене майно звільнено з-під арешту. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 квітня 2013 року, яка набрала чинності 13 квітня 2013 року, позивача звільнено від кримінальної відповідальності. До теперішнього часу грошові кошти відповідачем не повернуто позивачу, тому він звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 169 174 грн. 00 коп.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 169 174,00 грн.; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь держави судовий збір у розмірі 1 691,74 грн.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що 29 березня 2011 року до ГУМВС України в Донецькій області з Кіровського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області надійшла інформація про те, що до зазначеного РВ звернулася ОСОБА_2 із заявою про вжиття заходів щодо розшуку її безвісти зниклої доньки - слідчого СВ „ОВС" СУ ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції ОСОБА_3 Крім того, на ім'я начальника Головного управління з СУ ГУМВС України в Донецькій області надійшла доповідна записка про невихід на службу слідчого ОСОБА_3 вих. № 1817/Кр від 29 березня 2011 року. За фактами безвісного зникнення слідчого ОСОБА_3 працівниками ГУМВС України в Донецькій області було проведено службове розслідування та складено висновок, затверджений начальником ГУМВС України в Донецькій області Куп’янським М.Г. - 04 квітня 2011 року, відповідно до якого було встановлено, що слідчим ОСОБА_3 не були передані на зберігання до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області вилучені у кримінальній справі у ОСОБА_5 належні ОСОБА_1 гроші у сумі 168 360,00 грн., а також вилучені у ОСОБА_1 гроші у сумі 814,00 грн. Відповідно до п. 6 зазначеного висновку, матеріали дослідчої перевірки, матеріали та копія висновку службового розслідування ГУМВС України в Донецькій області направлені 04 квітня 2011 року за вих. № 1939/Кп до прокуратури Донецької області за фактом безвісного зникнення слідчого ОСОБА_3 для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Також зазначає, що 01 серпня 2013 року апелянтом було заявлено клопотання щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи прокуратуру Донецької області у зв'язку з тим, що відповідно до довідки управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Донецькій області, відносно громадянки ОСОБА_3 прокуратурою відкрито кримінальне провадження № 67-11-01-0235 від 12 березня 2011 року та № 05067112011000235001 від 12 травня 2011 року за ст. 191 ч. 4 КК України, та досудове розслідування зупинено у зв'язку з оголошенням її у розшук (розшукова справа № 173 від 09 серпня 2011 року), категорія розшуку - злочинець, який переховується від слідства прокуратури, однак у задоволенні вказаного клопотання судом першої інстанції було відмовлено, чим, на думку апелянта, порушено його права.

Вказує, що у зв'язку з тим, що матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 знаходяться в провадженні прокуратури м. Донецька у відповідача відсутня можливість надати до суду інформацію чи був ОСОБА_1 у кримінальній справі визнаний потерпілим саме на суму 169 174,00 грн., чи був накладений арешт на майно ОСОБА_3 відповідно до ст. 170 КПК України та чи визнаний ОСОБА_1 цивільним позивачем у кримінальному провадженні.

Зазначає, що оскільки спірна сума на зберігання в УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області не передавалась, апелянт не може нести відповідальність. Між тим, вказує, що ОСОБА_1 у зазначеній справі є позивачем, а статус потерпілого він повинен був набути у кримінальному проваджені відкритому відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 55 КПК України.

Вважає, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства твердження суду першої інстанції про те, що саме ГУМВС України в Донецькій області, а не слідчий ОСОБА_3, яка є посадовою особою відповідача, повинно повернути ОСОБА_1 вилучені кошти у розмірі 169 174,00 грн., оскільки, згідно норм чинного законодавства, зворотна вимога пред'являється лише до винної особи.

Крім того, зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано процесуальну самостійність слідчого, гарантовану ст. 114 КПК України, тобто відповідач не мав правових підстав для втручання в дії слідчого ОСОБА_3 На теперішній час остаточне рішення у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не прийнято, як підтвердження протиправності діяння, а саме дій або бездіяльності, тобто не доведена протиправна поведінка особи, яка спричинила шкоду та причинний зв'язок між шкодою та противоправними діяннями, оскільки підтвердженням факту протиправності діяння є, як правило, рішення суду, яке набрало чинності.

На думку апелянта, оскільки, згідно вимог діючого законодавства, шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, а держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою особою, службовою особою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу кримінального правопорушення за звинувачувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, то участь органів Державного казначейства України як іншого відповідача є ознакою, притаманною для всіх спорів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади. Однак, органи Державної казначейської служби до розгляду справи судом не залучались, тобто суд першої інстанції не прийняв заходів щодо повного та об'єктивного розгляду справи із залученням необхідних сторін.

Представник відповідача в судовому засідання апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення суду скасувати, відмовити в задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, доводи представників сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, за таких підстав.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, яуд першої інстаніх виходив з положень ч. 1 ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, що спірне майно за рішенням суду звільнено з під арешту, відповідач на відповідній правовій підставі утримував спіні кошти, однак після набрання вироком та постановою законної сили грошові кошти не повернуті позивачеві.

Зазначеним висновокм суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що протоколом обшуку від 31 серпня 2009 року у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 168 360 грн., які належали ОСОБА_1 Крім того, 31 серпня 2009 року працівниками міліції у позивача по справі в ході обшуку були виявлені та вилучені два мобільних телефони та грошові кошти в розмірі 814 грн.

Як встановлено у висновку від 25 березня 2011 року, при проведенні службового розслідування за скаргою позивача, слідчий ОСОБА_3 в належні строки не здала на зберігання вилучені кошти на загальну суму - 169 174,00 грн. до управління фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області.

Кримінальна справа, в рамках якої були вилучені у позивача грошові кошти та мобільні телефони, 05 квітня 2013 року була розглянута по суті Центрально-Міським районним судом м. Макіївки та постановлені вирок відносно ОСОБА_6 та постанова відносно ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Також судом першої інстанції встановлено, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 05 квітня 2013 року, яка набрала чинності 13 квітня 2013 року, на підставі ст. 1 п. «в», ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08 червня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч.2 КК України, ст.ст.28 ч. 3, 27 ч. 3, 366 ч. 2 КК України. Суд у вироку від 05 квітня 2013 р. вказав, що гроші та майно, на яке було накладено арешт, підлягають звільненню з-під арешту та поверненню за належністю (а.с. 7).

30 травня 2013 року позивач звернувся до начальника СВ УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області із заявою про повернення майна та грошових коштів, яка була отримана того ж дня повноважною особою «Котовою».

Судом першої інстанції встановлено, що на час ухвалення рішення у справі, спірні кошти не були повернуті позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи- висновку службового розслідування від 25 березня 2011 року, за неналежне виконання службових обов'язків при проведенні досудового слідства по кримінальній справі, що виразилось у несвоєчасній здачі у фінінсьвий підрозділ вилучених у ОСОБА_5 належних ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 168 360 грн. та вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 814 грн. слідчому відду «ОВС» СУ ГУМВС України в Донецькій області підполковнику міліції ОСОБА_3 оголошено сувору догану (а.с. 89-95).

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законим і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли виконані всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Проти на порушення зазначених вимог закону суд першої інстанції належним чином не з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, ухвалене рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позовних вимог та вирішення питання про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1 691 грн. 74 коп. в дохід держави на підставі ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір». Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині підлягають задоволенню, рішення суду скасуванню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності відповідальності позивача, у зв'язку з тим, що слідчим ОСОБА_3 не були передані на зберігання до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області грошові кошти, апеляційний суд приймає критично на підставі ст. 1172 ЦК України, оскільки за поясненням представника відповідача ОСОБА_3 приймалась на посаду відповідачем та у порушення вимог Інструкції не передала грошові кошти до фінвідділу.

Доводи апеляційної скарги щодо можливого визнання ОСОБА_1 потерпілим або цивільним позивачем у кримінальній справі, апеляційний суд приймає критично, оскільки за довідкою обласної прокуратури слідчі дії з позивачем проводились в якості свідка.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача правових підстав для втручання в дії слідчого ОСОБА_3, апеляційний суд приймає критично, оскільки зазначені доводи спростовується висновками відповідача щодо неналежного контролю за діями зазначеного слічого та від відповідальності управління за ст. 1172 ЦК України не звільняє. Доводи апеляційної скарги щодо не залучення до участі у справі у якості третьої особи прокуратуру Донецької області, апеляційний суд приймає критично, оскільки хоча й відносно ОСОБА_3 прокуратурою відкрити кримінальні провадження за ст. 191 ч. 4 КК України, досудове розслідування зупинено у зв'язку з оголошенням її у розшук але зазначені факти не скасовують цивільної відповідальності відповідача за шкоду його працівника.

Доводи апеляційної скарги що потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується за рахунок державного бюджету України, апеляційний суд приймає критично, оскільки позивач не визнаний потерпілим за кримінальною справою.

З вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасуванню з постановленням нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 серпня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 169 174 (сто шістдесят дев'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області у дохід держави судовий збір в розмірі 1 691 (одна тисяча шістсот дев'яносто одну) грн. 74 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: