донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.12.2006 р. справа №16/285
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
М'ясищева А.М. |
|
суддів |
Алєєвої І.В., Величко Н.Л., |
|
|
|
|
|
|
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 -довіреність б/н від 27.07.2006р., ОСОБА_2 -довіреність б/н від 27.07.2006р.
від відповідачів -не з'явилися
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Харків
на рішення
господарського суду Донецької області
від 12.10.2006p.
по справі № 16/285 (суддя Манжур В.В.)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Харків
до відповідача 1 - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 м. Торез
до відповідача 2 -приватного підприємства “Донпромтранс” м. Донецьк
про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2006p. по справі № 16/285 (суддя Манжур В.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_3 до СПД ОСОБА_4 м. Торез та ПП “Донпромтранс” про визнання договору про відступлення права вимоги НОМЕР_1 недійсним.
Рішення суду мотивоване тим, що договір про відступлення права вимоги НОМЕР_1 укладено в письмовій формі, підписано та скріплено печатками представників обох сторін, тобто сторони дійшли згоди по всім істотним умовам договору. Договір відповідає вимогам ст. 513 ЦК України.
Оскаржуючи рішення суду, позивач просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що п. 1.3 договору НОМЕР_2 визначає момент настання права вимоги, тобто отримання статусу кредитора в цьому зобов'язанні для другого відповідача після здійснення певних дій: оплати послуг та передачі необхідних документів. Оскільки необхідні документи другим відповідачем передані не були (що встановлено Харківським апеляційним господарським судом), він є боржником по відношенню до позивача за договором НОМЕР_2 и права вимоги виконання відповідних зобов'язань не набув.
Таким чином, предмет договору НОМЕР_1 суперечить вимогам ст. 514 ЦК України (другий відповідач не мав права вимоги на момент укладення договору), що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.215, ч.1 ст. 203 ЦК України.
Висновок суду про перехід до першого відповідача не лише права вимоги виконання основного зобов'язання, але й права надання всіх необхідних документів не відповідає дійсності, оскільки згідно п. п. 2.2.3, 2.2.4 договору НОМЕР_2 надання документів є обов'язком другого відповідача.
Крім того, правовою підставою позовних вимог є ст. ст. 203, 215 ЦК України, однак в мотивувальній частині рішення суд не вказав причин незадоволення позовних вимог за цими підставами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія встановила.
Між ПП “Донпромтранс” (довіритель) та СПД -фізичною особою ОСОБА_3 (повірений) укладено договір доручення НОМЕР_2, за яким довіритель доручив, а повірений прийняв на себе обов'язок надати комплекс юридичних послуг: провести обласне погодження, отримати ліцензію на операції з ломом чорних металів для ВАТ “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” у строк до 65 робочих днів з моменту надходження грошей на розрахунковий рахунок повіреного, а також отримання всіх необхідних документів по акту.
Приватним підприємством “Донпромтранс” 06.09.2004р. за квитанціями ІНФОРМАЦІЯ_1 оплатив позивачу 11000 грн. за надання комплексу юридичних послуг, направлених на отримання ліцензії на операції з ломом чорних металів. Факт оплати послуг встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2006р. у справі № 55/91-06, яка набрала законної сили.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
ПП “Донпромтранс” (первісний кредитор) на підставі договору про відступлення права вимоги НОМЕР_1 передав СПД -фізичній особі ОСОБА_4 (новий кредитор) право вимоги по договору доручення НОМЕР_2 (основний договір), визначивши себе як кредитора, а повіреного -як боржника.
Пунктом 1.3 договору НОМЕР_1 передбачено, що з моменту його укладення та виконання п. 2.5 даного договору (надання боржнику протягом однієї доби від дати підписання договору повідомлення через факсимільний зв'язок та направлення оригіналу поштою або передання під розписку про вручення про уступку вимоги новому кредитору) первісний кредитор втрачає, а новий кредитор набуває всі передбачені законодавством права кредитора і стає кредитором боржника по основному договору.
Cтаттею 638 ЦК України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами у потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди по всім істотним умовам договору , який відповідає приписам ст. 513 ЦК України.
Згідно ч.1 п.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки договір укладено відповідно до вимог ст.638 ЦК України, право на заміну кредитора в зобов'язанні встановлено ст.ст. 512, 513 ЦК України, а загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину дотримані сторонами відповідно до ст. 203 ЦК України, тому господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання такої угоди недійсною.
Посилання скаржника на те, що другий відповідач не мав права вимоги на момент укладення договору, що суперечить вимогам ст. 514 ЦК України не може бути підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.215, ч.1 ст. 203 ЦК України та прийнято до уваги з огляду на вищенаведене.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, вимогам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 103, ч.1 п.4 ст.104, ст. 105 ГПК України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2006р. по справі № 16/285 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий М'ясищев А.М.
Судді: Алєєва І.В.
Величко Н.Л.
Надруковано:
1. позивачу
2. відповідачу 1
3. відповідачу 2
4. господарському суду
5. у справу
6.апеляційному господарському суду