Справа № 301/1640/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"03" жовтня 2013 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачка звинуватила позивача у тому, що ОСОБА_1 або її дочка 27.02.2013 року викрали гроші з гаманця ОСОБА_5, що знаходився в робочому кабінеті Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА. Для розслідування крадіжки того ж вечора було викликано працівників міліції. Не дивлячись на те, що в ході проведеного огляду робочого місця позивача, а також особистого огляду позивачки та її дочки, працівники міліції не знайшли викрадені гроші, наступного дня, тобто 28.02.2013 року, ОСОБА_5 в методичному кабінеті управління освіти в присутності колег заявила про свої переконання щодо крадіжки грошей позивачкою. Крім того, вона висловила впевненість і в тому, що позивачка і раніше крала у неї гроші.

Вважала, що поширена інформація є неправдивою і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, як людини, матері та педагога, вона привела до моральних страждань, що негативно вплинули на стан її здоров’я. Внаслідок перенесеної моральної травми позивачка проходила лікування в період з 01.03.2013 року по 06.03.2013 року, яке продовжувала і після закінчення лікарняного. Просила визнати інформацію, поширену ОСОБА_5 відносно позивачки та її дочки про крадіжку грошей, недостовірною, надіслати рішення суду за місцем роботи сторін для ознайомлення з ним робочого колективу. Також просила стягнути з відповідача в свою користь матеріальну шкоду у розмірі 310,13 грн., що були витрачені на лікування, моральну шкоду у розмірі 1 грн., та судові витрати.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила визнати недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_5 28.02.2013 року на зібранні колективу, яке проходило в методичному кабінеті Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА між 09.00 годиною та 09.30 годин, в ході якого ОСОБА_5 звинуватила позивачку у крадіжці грошей.

Пояснила, що 27.02.2013 року після закінчення робочого часу вона разом з малолітньою дочкою, яка після обіду перебувала в її робочому кабінеті, направилася додому. Будучи на вулиці, ОСОБА_1 прийняла телефонний дзвінок відповідачки, яка просила повернутися на робоче місто. Повернувшись в робочий кабінет, позивачка дізналася про крадіжку грошей з гаманця ОСОБА_5 і що остання звинувачує у крадіжці позивача або її дочку. Щоб довести свою непричетність до крадіжки, ОСОБА_1 запропонувала викликати працівників міліції, а згодом і провести особистий огляд її та дочки, а також робочого місця позивача на предмет виявлення викрадених коштів. Грошей ні у ОСОБА_1, ні у її дочки виявлено не було. Працівниками міліції також були відібрані пояснення. Від нервового перенапруження, що виникло в ході з’ясування обставин справи, неповнолітній дочці позивачки стало погано, у зв’язку з чим була викликана швидка допомога.

Наступного дня, 28.02.2013 року між 9.00 годин та 9.30 годин, завідувач методичним кабінетом ОСОБА_6 зібрала колектив у методичному кабінеті для проведення наради. В ході зібрання виробничі питання не обговорювалися, а слово було надано ОСОБА_5, яка звинуватила позивачку у крадіжці грошей. На прохання позивачки не робити поспішних висновків без доказів, ОСОБА_5 сказала, що, незалежно від отриманих в майбутньому результатів розслідування, впевнена, що крадіжку грошей вчинила ОСОБА_1 або її дочка. Також сказала, що у неї і раніше пропадали гроші, які, на думку відповідача, викрала теж позивачка, що ОСОБА_5 протягом багатьох років записувала номери купюр в надії спіймати позивачку на крадіжці її коштів.

Звинувачення в адресу ОСОБА_1 чули колеги по роботі, які були присутні на зборах. Крім того, даний інцидент набув широкого розголосу серед працівників управління освіти та освітян району. Поширена неправдива інформація принизила позивачку, завдала шкоду її честі, гідності та репутації, стала причиною її моральних страждань. Через приниження та образи вона втратила душевний спокій. Внаслідок цього позивачці заподіяна моральна шкода, яку вона оцінила в 1 грн. і просила стягнути з відповідача.

Внаслідок перенесеного емоційного напруження, що пов’язано з безпідставними обвинуваченнями, позивачка захворіла і перебувала на лікарняному з 01.03.2013 року по 06.03.2013 року. В ході лікування вона купувала медикаменти на загальну суму 310,13 грн., з якої і складається заподіяна матеріальна шкода, яку просила стягнути з ОСОБА_5

Вважала, що відповідачка незаконно, не дивлячись на не доведення вини в судовому порядку, звинуватила її перед колегами у крадіжці грошей, тому просила задовольнити уточнений позов у повному обсязі та направити рішення суду в управління освіти для ознайомлення з ним трудового колективу.

Представник позивача ОСОБА_2 суду пояснила, що спір виник не з приводу звернення ОСОБА_5 до правоохоронних органів та дачі нею показів слідчому, у тому числі і щодо причетності до крадіжки позивачки чи її дочки. Недостовірну інформацію відповідачкою поширено 28.02.2013 року в робочому колективі, тобто в управлінні освіти Іршавської РДА, де працюють сторони. При цьому відповідачка висловила впевненість про причетність ОСОБА_1 до крадіжки незалежно від майбутніх результатів розслідування по кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_5 висловлювала впевненість і в тому, що ОСОБА_1 і раніше крала у неї кошти. Вважала, що позивачці поширенням недостовірної інформації заподіяно як матеріальної, так і моральної шкоди. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, подала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги не визнала, подала до суду письмове заперечення, просила відмовити у позові і розглянути справу без її участі за участю представника (а.с.23,24).

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що 27.02.2013 року з сумки відповідачки були викрадені гроші, про що було повідомлено в міліцію. ОСОБА_3 факту крадіжки порушено кримінальне провадження і ОСОБА_5 визнана потерпілою. В ході розслідування відповідачка давала покази, в яких висказувала свої припущення щодо особи, яка могла вчинити крадіжку. ОСОБА_5 підозрювала у крадіжці ОСОБА_1, оскільки в робочому кабінеті, звідки пропали гроші, працюють тільки сторони і ніхто чужий в кабінет не заходить. Крім того, у ОСОБА_5 і раніше пропадали гроші за аналогічних обставин. Вважав, що достовірність інформації про причетність ОСОБА_1 до крадіжки може підтвердити або спростувати тільки слідчий, прокурор або суд в рамках кримінального провадження. Дана справа не може розглядатися до закінчення досудового розслідування і встановлення винної особи судом, оскільки намагання поза рамками кримінального провадження домогтися висновку суду про неправдивість інформації про причетність до крадіжки, може вплинути на хід розслідування і буде незаконним втручанням у проведення слідчих дій. Вважав позов безпідставним, оскільки ОСОБА_5 має право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а як потерпіла по справі, мала право давати свідчення в міліції і висловлювати свої припущення щодо причетності окремих громадян до крадіжки. На його думку, позивачка повинна дочекатися результатів розслідування, і звертатися в суд з даним позовом у разі доведення її невинуватості у крадіжці. Просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що наступного дня після пропажі грошей у ОСОБА_5 (точної дати не пам’ятає) завідувач методичним кабінетом ОСОБА_6 зібрала всіх методистів управління освіти Іршавської РДА для обговорення питання про крадіжку грошей. В ході розмови ОСОБА_5 сказала, що у неї в черговий раз викрадено гроші і що вона у цьому підозрює ОСОБА_1, оскільки більше ніхто не міг викрасти гроші з їх спільного кабінету.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що 27.02.2013 року в кінці робочого дня методист управління освіти ОСОБА_5 повідомила про крадіжку від неї грошей. Оскільки аналогічний випадок мав місце за два тижня до цього, про скоєне було повідомлено в міліцію. Працівники міліції виїхали на місце, опитали працівників, які ще були на роботі. Оскільки ОСОБА_5 вважала, що гроші викрала ОСОБА_1, щоб розібратися у всьому і залагодити конфлікт, свідок, будучи завідувачем методичним кабінетом, наступного дня скликала методистів управління освіти для обговорення проблеми. На зібранні ОСОБА_5 сказала, що у неї і раніше пропадали гроші, підозрює у вчиненні крадіжки ОСОБА_8, оскільки вони працюють удвох в одному кабінеті та крім неї ніхто до кабінету не заходив. Розповідала, що мала намір, навіть, помітити грошові купюри, щоб спіймати ОСОБА_1 на крадіжці. ОСОБА_5 також розповідала про випадок, коли ОСОБА_1 без дозволу взяла з її сумки помаду, тому могла взяти і гроші.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що 28.02.2013 року в методичному кабінеті управління освіти обговорювалося питання крадіжки грошей від ОСОБА_5, що сталася напередодні. На зібранні були присутні методисті управління освіти. ОСОБА_5 сказала, що гроші викрала або ОСОБА_1, або її дочка, оскільки крім них ніхто до робочого кабінету не заходив і більше нікого вона не підозрює. Відповідачка також розповідала, що мала намір робити помітки на купюрах, щоб спіймати крадія. Оскільки, зі слів ОСОБА_5, ОСОБА_8 раніше брала для користування з її сумки помаду, та була переконана, незалежно від майбутніх висновків міліції, що гроші могла взяти тільки позивачка.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що, працюючи сторожем управління освіти Іршавського РДА, прийшла на роботу біля 17 години (точної дати не пам’ятає) і побачила в управлінні працівників міліції, які були викликані у зв’язку з крадіжкою грошей у ОСОБА_5 Наступного дня зранку в управлінні була проведена нарада, на якій ОСОБА_5 сказала, що міліція буде проводити розслідування і звинуватила у крадіжці грошей ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що наступного дня після крадіжки грошей у ОСОБА_5 методисти управління освіти були зібрані на нараду, де відповідачка впевнено заявила, що гроші у неї викрала ОСОБА_12 або її дочка. Свою підозру мотивувала тим, що в кабінеті вони працюють тільки удвох, що позивачка одного разу взяла без дозволу помаду з сумки відповідачки. Також відповідачка колегам розповіла, що хотіла робити на купюрах помітки, щоб спіймати на крадіжці ОСОБА_1, оскільки у неї вже тричі пропадали гроші і вона у всіх випадках підозрювала ОСОБА_1 і більше нікого.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що ОСОБА_5 говорила колегам на нараді про своє переконання, що гроші викрала саме ОСОБА_8 При цьому, вона була впевнена у своїх звинуваченнях незалежно від результатів розслідування.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що наступного дня після виявлення пропажі грошей у ОСОБА_5 колектив методистів був зібраний в методичному кабінеті управління освіти на нараду. Однак, виробничі питання не обговорювалися, нараду ніхто не проводив, тільки ОСОБА_5 звинувачувала ОСОБА_1 у крадіжці грошей. ОСОБА_5 сказала, що у неї і раніше пропадали гроші, вона давно слідкувала за позивачкою, аналізувала її вчинки, записувала номери купюр, щоб зловити ОСОБА_1 на крадіжці, однак це їй не вдавалося. ОСОБА_5 була впевнена, що гроші викрала у неї ОСОБА_1 або її дочка, оскільки в їх спільний робочий кабінет ніхто з колег не заходить. Ствердила, що згодом даний інцидент обговорювався серед освітян.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно та всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв’язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї.

Відповідно до п. 15 Постанови №1 Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” (далі - Постанова Пленуму ВСУ №1), юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти, у тому числі, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як встановлено в судовому засіданні, 28.02.2013 року біля 09 години в методичному кабінеті Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА відбулося зібрання, на якому були присутні працівники вказаної установи, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

В ході зібрання відповідачка ОСОБА_5 повідомила, що напередодні у неї були викрадені гроші та висказала переконання, що крадіжку вчинено позивачкою ОСОБА_1 або її дочкою. Свої переконання мотивувала тим, що з ОСОБА_1 вони працюють в робочому кабінеті тільки удвох, сторонні зазвичай туди не заходять, що у відповідачки і раніше пропадали гроші і протягом всього часу вона підозрювала ОСОБА_1, однак довести її вину не могла.

На прохання ОСОБА_1 не робити поспішних висновків про винних осіб і дочекатися результатів розслідування, ОСОБА_5 заявила, що незалежно від майбутніх результатів розслідування вона впевнена у тому, що гроші викрала ОСОБА_1

Дану обставину підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до пункту 4 Постанова Пленуму ВСУ №1, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на те, що висловлювання ОСОБА_15 про причетність ОСОБА_1 до крадіжки були оціночним судженням, а не фактичним твердженням, тому такі не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд не приймає до уваги ці доводи, оскільки з показів свідків вбачається, що відповідачка заявляла про свою впевненість у тому, що крадіжку вчинила ОСОБА_1 Вона також заявляла про те, що впевнена у причетності ОСОБА_1 до крадіжки незалежно від майбутніх результатів розслідування по кримінальній справі.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 47-1 Закону України “Про інформацію”, образи та наклеп не відносяться до категорії «оціночних суджень».

З пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_5 від 27.02.2013 року порушено кримінальне провадження №12013070100000345, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.02.2013 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України (а.с.27-28).

Однак, ні на день поширення ОСОБА_5 інформації про причетність ОСОБА_1 до крадіжки грошей, ні на день розгляду справи не встановлено особи, що скоїла крадіжку. ОСОБА_1 була допитана по справі в якості свідка. Дана обставина підтверджується листом слідчого СВ Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області №44/0345/13 від 30.07.2013 року (а.с. 28). Не заперечували дану обставину і сторони по справі.

Згідно ст.62 Конституції України та ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно ч.5 ст. 17 КПК України, поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Отже, відповідач ОСОБА_5 не довела суду достовірність інформації про причетність ОСОБА_1 до крадіжки грошей від відповідача, що була нею поширена 28.02.2013 року в ході розмови з працівниками Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА в методичному кабінеті даного відділу.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що відповідачем у даній справі повинно виступати Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА, оскільки інформація була поширена в робочий час, службовцями цієї установи, в його приміщенні.

Відповідачка ОСОБА_5 поширила інформацію, не як службова особа Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА при виконанні своїх посадових (службових) обов’язків. На неофіційному зібранні колективу, що відбувалось 28.02.2013 року, ОСОБА_5 виступала від власного імені і з приводу крадіжки у неї, як приватної особи, коштів. Висловлені переконання щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки, були її особистими переконаннями, її особистою позицією, тобто виступала вона не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов’язків, тому належним відповідачем є саме ОСОБА_5

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що, як потерпіла у справі про крадіжку грошей, ОСОБА_5 мала право, користуючись своїми процесуальним правами, що надані потерпілому, давати свідчення з приводу крадіжки і висловлювати думку щодо причетності певних осіб до скоєння злочину, з наступних причин.

Будучи потерпілою по кримінальному провадженню, ОСОБА_5, безумовно, мала право давати свідчення і висловлювати свої думки щодо причетності до крадіжки тих чи інших осіб. Однак, це право вона повинна була (чи мала право) використовувати при дачі показів слідчим органам, а не в робочому колективі особам, які ніякого відношення до розслідування кримінального провадження не мали. Крім того, на зауваження ОСОБА_1 та інших членів колективу не поспішати з висновками щодо визначення винних осіб ОСОБА_5 впевнено заявляла, що крадіжку могла вчинити тільки ОСОБА_1 і її не переконають у противному ніякі інші результати розслідування.

Суд вважає, що поширенням відповідачкою 28.02.2013 року на зібранні, що відбулося в методичному кабінеті Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА, інформації щодо причетності позивачки чи її дочки до крадіжки у ОСОБА_5 грошей, було порушено особисте немайнове право ОСОБА_1, вказана інформація є недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача ОСОБА_1

За таких обставин позовну вимогу ОСОБА_1 щодо визнання недостовірною поширену ОСОБА_5 28.02.2013 року інформацію щодо причетності позивачки чи її дочки до крадіжки у ОСОБА_5 грошей, суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

За такої обставини, суд вважає обґрунтованою вимогу про спростування недостовірної інформації в обраний позивачем спосіб - шляхом направлення копії судового рішення на адресу Управління освіти, молоді і спорту Іршавської РДА для ознайомлення з його текстом трудового колективу, оскільки цей спосіб спростування поширеної недостовірної інформації є найбільш подібним до способу її поширення та охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями фізичній особі.

Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_5 310 грн. 13 коп. матеріальної шкоди, що було нею витрачено для придбання ліків. На підтвердження позовної вимоги про розмір шкоди позивачка надала суду копію листка непрацездатності за період з 01.03.2013 р. по 06.03.2013 р., а також копії квитанцій про придбання медикаментів від 01.03.2013 р., 05.03.2013 р., 14.03.2013 р. та 26.03.2013 р. ( а.с. 5, 7).

При цьому, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що вказані медикаменти купувалися саме нею. Не надано доказів і того, що придбані медикаменти були прописані позивачеві лікарем для лікування стану, що викликаний перенесеним внаслідок поширеної недостовірної інформації хвилюванням.

За таких обставин, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження заподіяння їй матеріальної шкоди, суд вважає в цій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди” №5 від 25 травня 2001 р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З пояснень позивача вбачається, що внаслідок поширеної ОСОБА_5 недостовірної інформації відносно неї, ОСОБА_1 перенесла моральні страждання, втратила душевний спокій, принижено її честь і гідність як людини, репутацію як особи, що займається вихованням дітей -педагога, порушено її стосунки з колегами та знайомими, які чули про звинувачення і періодично цікавляться у позивачки наслідками розслідування. Вважаючи, що моральні страждання та приниження не можуть бути компенсовані матеріально, позивачка просила стягнути з відповідача в свою користь моральну шкоду у розмірі 1 грн.

Оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації, а тому позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є підставними та обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає стягнути з відповідачки ОСОБА_5 в користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі однієї гривні.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 344,10 грн. судових витрат, що складаються із сплаченого позивачем судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (а.с. 1-2, 10).

Керуючись ст.ст. 32, 34, 55, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 270 ч.1 , 275 - 277, 280, 297, 299, 302 ч.2, 1166, 1167 ЦК України, ч. 2 ст. 47-1 Закону України “Про інформацію”, п.1, 5, 15, 18, 19, 24, 27 постанови №1 Пленуму ВСУ “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27 лютого 2009 року, п. п. 3, 5, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди” №5 від 25 травня 2001 р., ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 88 ч.1, 158, 208, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України,

рішив:

ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, поширену 28 лютого 2013 року ОСОБА_5 на зібранні колективу, яке проходило в приміщенні методичного кабінету Управління освіти, молоді і спорту Іршавської районної державної адміністрації, щодо крадіжки ОСОБА_1 грошей у ОСОБА_5.

Рішення суду надіслати в Управління освіти, молоді і спорту Іршавської районної державної адміністрації для ознайомлення з ним трудового колективу.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 1 (одну) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 07 жовтня 2013 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення – протягом десяти днів з дня отримання його копії, до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Суддя:                       М. О. Пітерських