Справа № 407/394/13- ц

2/407/315/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чигриної Л.Г.

при секретарі Самігулліній К.Р.

за участю представника відповідача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Антрацит

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 " Про поділ спільного майна подружжя",

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_2 послалась на те, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 24.10.1981 року, який був розірваний 29.08.1994 року.

Під час шлюбу вона з відповідачем ОСОБА_3 придбали майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Зазначене майно знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, в якій вона та відповідач ОСОБА_3 перебувають на реєстраційному обліку.

Підставою для її звернення до суду за розподілом майна був випадок, який стався 29.07.2012 року, коли вона навідалась у квартиру за вказаною адресою і виявила, що в квартирі проживають квартиранти, яких без її відома заселив відповідач ОСОБА_3

Після вказаних подій в неї з квартири зникли декілька речей, при цьому відповідач ОСОБА_3 пояснив їй, що речі забрав собі.

Зазначила, що оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 находиться у спільній власності з відповідачем ОСОБА_3, до якої у кожного з них є вільний доступ, а також кожний з них вільно користується квартирою та речами, що знаходяться в ній, тому вважає, що строку позовної давності для них не існує.

Вважає, що розподілі підлягає майно: шифоньєр, крісло - ліжко, два ліжка, три килима для підлоги, кухонний гарнітур, пральна машинка « Вятка», музичний центр « Романтика - 220», телевізор « Горизонт», стіл - тумба, письмовий стіл, люстра, вартість якого вона визначила самостійно на суму 19 622 гр. 96 коп., з урахуванням курсу долара США по відношенню до рубля СРСР станом на 1987 рік та з урахуванням курсу долара США по відношенню до української гривні станом на 2012 рік, який становив 8 гр.

Зауважила на те, що всі речі їм було подаровано на весіллі чи придбано ними під час шлюбу, а тому вважає, що розподіл майна має бути проведеним в рівних частках кожному з них.

Зазначила, що оскільки відповідач ОСОБА_3 без її відома став розпоряджатися їх спільним майном, що призвело до збитків, деякі речі він продав, а також приймаючи до уваги, що така поведінка відповідача ОСОБА_3 образила її, внаслідок чого вона не може заспокоїтись, тому вважає, що їй була завдана моральна шкода в розмірі 500 гр.

Просить розподілити спільне майно подружжя в рівних частках, а саме, по 1/2 частині кожному.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500 гр..

Також просить стягнути судові витрати у рівних частках. ( а.с.2-3)

07.02.2013 року позивачка ОСОБА_2 уточнила свої вимоги.

Просить розподілити спільне майно подружжя в рівних частках, а саме, по 1/2 частині кожному.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 вартість 1/2 частини спільного майна подружжя в сумі 9 811 гр. 48 коп.

Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500 гр..

Крім того, просить стягнути судові витрати у рівних частках. ( а.с.23)

21.08.2013 року позивачка ОСОБА_2 уточнила свої вимоги.

Просить розподілити спільне майно подружжя, виділивши їй: два ліжка, крісло - ліжко, шифоньєр, холодильник, три паласи для підлоги розміром: 3 м. х 0,90 м.; 3 м. х 1,5 м.; 1,5 м. х 1 м.; килим настінний 3 м. х 2 м., люстру, кухонний гарнітур в комплекті, 4 м'яких стільця, килим маленький.

Не розподіленим майном є : письмовий стіл, пилосос « Ракета», музичний центр « Романтика - 220», пральна машинка « Вятка», телевізор « Горизонт», стіл - тумба.

Зазначила, що до того, як ОСОБА_3 забрав одне ліжко та пустив без її згоди квартирантів, спору щодо розподілу майна в них не виникало.

Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 800 гр. за те, що він незаконно забрав собі ліжко та пустив без її згоди у квартиру квартирантів, внаслідок чого вона не могла користуватись своєю часткою квартири.

09.10.2013 року позивачка ОСОБА_2 надала доповнення до уточненої позовної заяви.

Просить розподілити спільне майно подружжя, виплативши їй вартість з урахуванням його пошкодження відповідачем:

- крісло - ліжко, вартістю 640 гр.;

- шафа для одягу, вартістю 425 гр.;

- килимове покриття, розміром 1,5 м. х 1 м., вартістю 52 гр. 50 коп.;

- килимове покриття, розміром 3 м. х 0,90 м., вартістю 108 гр.;

- килимове покриття, розміром 3 м. х 1,5 м., вартістю 180 гр.;

- телевізор « Горизонт», вартістю 300 гр., а всього на суму 2505 гр. 50 коп.

Нанесену шкоду:

- ліжко 100 гр.;

- шифоньєр - 105 гр.;

- крісло - ліжко - 150 гр., а всього 350 гр.

Всього просить виплатити суму з урахуванням пошкодження її майна у розмірі: 2505 гр. 50 коп. + 355 гр. = 2860 гр. 50 коп.

Просить відповідачу ОСОБА_3 залишити майно:

- кухонний гарнітур, вартістю 550 гр.;

- 2 стільця, вартістю 80 гр.;

- пральну машинку « Вятка», вартістю 300 гр.;

- магнітофон - приставку, вартістю 300 гр.;

- магнітофон « Романтика - 220», вартістю 150 гр.;

- електропрогравач, вартістю 100 гр.;

- електропрогравач, вартістю 101 гр.;

- стіл тумбу, вартістю 270 гр.;

- письмовий стіл, вартістю 240 гр.;

- люстру, вартістю 88 гр.;

- стільці дерев'яні, вартістю 400 гр.;

- пилосос « Ракета», вартістю 100 гр.;

- тамбор кухонний, вартістю 150 гр., а всього на суму 2829 гр.

Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 800 гр., оскільки її представники витрачали свій особистий час для розгляду даної справи в суді майже рік, внаслідок чого вона переживала.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримує позовні вимоги, але уточнила їх.

Просить розподілити спільне майно подружжя, виділивши їй, ОСОБА_2:

- два ліжка, вартістю 400 гр. за одно ліжко, на суму 800 гр.;

- крісло - ліжко, вартістю 640 гр.;

- шафа для одягу, вартістю 425 гр.;

- килимове покриття, розміром 1,5 м. х 1 м., вартістю 52 гр. 50 коп.;

- килимове покриття, розміром 3 м. х 0,90 м., вартістю 108 гр.;

- килимове покриття, розміром 3 м. х 1,5 м., вартістю 180 гр.;

- телевізор « Горизонт», вартістю 300 гр., а всього на суму 2505 гр. 50 коп.

Просить виділити відповідачу ОСОБА_3 майно:

- кухонний гарнітур, вартістю 500 гр.;

- 2 стільця дерев'яні, вартістю 80 гр.;

- пральну машинку « Вятка», вартістю 300 гр.;

- магнітофон - приставку « Романтика - 220», вартістю 150 гр.;

- електропрогравач, вартістю 100 гр.;

- електропрогравач, вартістю 110 гр.;

- стіл тумбу, вартістю 270 гр.;

- письмовий стіл, вартістю 240 гр.;

- люстру, вартістю 88 гр.;

- 4 стільці дерев'яні, вартістю 100 гр. за один стілець, на суму 400 гр.;

- пилосос « Ракета», вартістю 100 гр.;

- 3 табурети кухонні, вартістю 60 гр. за одну одиницю, на суму 180 гр., а всього на суму 2518 гр.

Зазначила, що все майно, яке вона просить виділити їй та відповідачу ОСОБА_3 знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, крім одного ліжка, вартістю 400 гр., яке відповідач ОСОБА_3 взяв собі.

Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 800 гр., оскільки її представники витрачали свій особистий час для розгляду даної справи та відповідач ОСОБА_3 пустив без її згоди у їх квартиру квартирантів,

Крім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 2031 гр. 36 коп.

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 18.02.2013 року, реєстр № 227, з терміном дії до 18.02.2016 року, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримував, однак в судових дебатах відмовився визначити остаточні вимоги останньої. ( а.с.43,48)

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Антрацитівського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 17.07.2013 року, реєстр № 535, з терміном дії до 17.07.2016 року, в судовому засіданні підтримує позовні вимоги ОСОБА_2, викладені в доповненні до уточненої позовної заяви від 09.10.2013 року, просить їх задовольнити у повному обсязі..

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 повністю не визнав та подав письмові заперечення, в яких зазначив, що

У відповідності з вимогами ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Зазначив, що у порушення вимог ст.ст.57,58,59,60 ЦПК України суду не представлені докази того, що він та позивачка ОСОБА_2 придбали під час шлюбу вказане останньою майно, що це майно нами раніше не розділене і що воно збереглося після розірвання їх шлюбу до теперішнього часу.

Також зазначив, що дійсно, 24.10.1981 року між ним та позивачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб, який згодом був розірваний, про що 29.08.1994 року він отримав свідоцтво про розірвання шлюбу.

Після розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_2 він продовжував проживати в їх спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, при цьому вони з позивачкою фактично проживали окремо один від одного.

Він спав у вказаній квартирі на ліжку і вони з позивачкою ОСОБА_2 домовилися, що він бере собі тільки ліжко, а все інше придбане у шлюбі майно він залишає їй, позивачці ОСОБА_2. Остання не заперечувала проти такої домовленості.

13.03.1997 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 була приватизована ним, позивачкою ОСОБА_2 та їх сином ОСОБА_8, який на той час був неповнолітній.

Ними було отримано свідоцтво на право часткової власності на вказану квартиру, згідно якого кожному з них належить по 1/3 частині цієї квартири.

Приблизно у 1998-1999 роках, внаслідок нетактовної поведінки позивачки ОСОБА_2 та можливості продовжувати проживання в одній квартирі, він був вимушений перейти проживати до своєї матері ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2.

З 2005 року він проживає в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_3.

У зв'язку з тим, що у ОСОБА_11 не було ліжка, щоб йому спати, він забрав з квартири за адресою: АДРЕСА_1 своє ліжко, однак час, коли він це зробив, він не пам'ятає.

Коли він забирав ліжко, то бачив, що в квартирі відсутній телевізор та холодильник.

Позивачка ОСОБА_2 також не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_2 мешкає в квартирі свого цивільного чоловіка за адресою: АДРЕСА_4, а тому вважає, що телевізор та холодильник вона забрала з собою.

Зауважив, що твердження відповідачки ОСОБА_2 про зникнення у 2012 році з їх сумісної квартири по АДРЕСА_1 декількох речей безпідставне, оскільки ніхто ніяких речей з вказаної квартири ніколи і нікуди не забирав.

Зазначив, що він не пам'ятає яке саме майно він залишив позивачці ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, однак якщо це майно, що нею перелічено в позовній заяві, то дійсно воно було придбано ними у шлюбі і він залишив його позивачці повністю, згідно їх усної домовленості, оскільки з нею проживав їх неповнолітній син ОСОБА_8.

Він не користувався і не користується майном, яке він залишив позивачці ОСОБА_2.

Зазначене майно позивачка ОСОБА_2 зберігала у їх спільній квартирі, а його частину вивезла.

Вважає, що у позивачки ОСОБА_2 не має підстав для звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, оскільки нею пропущені строки звернення до суду, встановлені ст. 71 ЦК України 1963 року, ст. 257 ЦК України 2003 року та ст. 72 Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.72 Сімейного Кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Крім того, якби навіть був спір між ним та позивачкою ОСОБА_2 про майно нажите ними під час шлюбу то необхідно б було встановити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати джерело і час його придбання, що на даний час встановити неможливо, оскільки позивачка ОСОБА_2 частину майна ввезла з квартири.

Більш того, він залишив позивачці ОСОБА_2 все майно, придбане під час їх шлюбу, а тому не має потреби в розподілі цього майна.

Зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним Кодексом України

Зауважив, що позов позивачки ОСОБА_2 направлений на те, щоб стягнути з нього компенсацію вартості начеб - то нажитого ними і не поділеного до цього часу майна. Такі вимоги останньої не підлягають задоволенню.

Після розірвання їх шлюбу з позивачкою ОСОБА_2, по домовленості між нами, останній залишилося все майно набуте під час їх шлюбу.

Щодо моральної шкоди, завданої продажем сумісного майна подружжя, то чинним законодавством вона не передбачена і не наведено доказів завдання такої шкоди.

Просить у задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_2 до нього відмовити за необґрунтованістю. ( а.с.40-42)

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні також пояснив, що він заперечує щодо розподілу майна, оскільки все майно було розподілено після розірвання шлюбу у 1994 році, у добровільному порядку та знаходиться в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, якою позивачка ОСОБА_2 вільно користується.

Просить застосувати строк позовної давності, оскільки позивачка ОСОБА_2 пропустила 3- річний строк для звернення до суду за вирішення питання щодо розподілу майна подружжя та відмовити їй у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної даності.

Також просить стягнути з позивачки ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 1000 гр..

Суд, вислухавши позивачку ОСОБА_2, її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 212,213 ЦПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності.

Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в шлюбі, який був зареєстрований відділом РАЦС м. Антрацит Луганської області 24.10.1981 року, актовий запис № 621. ( а.с. 5)

Від шлюбу мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який досяг повнолітнього віку. ( а.с. 7)

Сім'я ОСОБА_2 проживала в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 28,67 кв.м..( а.с. 7)

29.08.1994 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був розірваний відділом РАЦС Антрацитівського міськвиконкому Луганської області, актовий запис № 264. ( а.с. 5)

15.06.1995 року, згідно спільної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3, був проведений розподіл особових рахунків по квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок чого було відкрито два особових рахунка:

- № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3;

- № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2. ( а.с. 7)

20.03.1997 року вказана квартира була приватизована в 1/3 частині за кожним, а саме, за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 ( а.с. 7)

В судовому засіданні встановлено, що у вказаній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться майно, яке сторони придбали за час перебування в шлюбі з 24.10.1981 року по 29.08.1994 року.

За вказаний період ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали предмети домашнього вжитку: меблі, килими, побутову техніку, а саме:

- шафу для одягу, вартістю 425 гр.;

- крісло - ліжко, вартістю 640 гр.;

- ліжко комбіноване, вартістю 400 гр.;

- килимове покриття, розміром 1,5 м. х 1 м., вартістю 52 гр. 50 коп.;

- килимове покриття, розміром 3 м. х 0,90 м., вартістю 108 гр.;

- килимове покриття, розміром 3 м. х 1,5 м., вартістю 180 гр.;

- кухонний гарнітур, вартістю 500 гр.;

- 2 стільця дерев'яні, вартістю 40 гр. за одну одиницю, на суму 80 гр.;

- пральну машинку « Вятка», вартістю 300 гр.;

- магнітофон - приставку « Романтика- 220», вартістю 150 гр.;

- електропрогравач, вартістю 100 гр.;

- електропрогравач, вартістю 110 гр.;

- стіл тумбу, вартістю 270 гр.;

- письмовий стіл, вартістю 240 гр.;

- люстру, вартістю 88 гр.;

- ліжко комбіноване, вартістю 400 гр.;

- 4 стільці дерев'яні, вартістю 100 гр. за один стілець, на суму 400 гр.;

- телевізор « Горизонт», вартістю 300 гр.;

- пилосос « Ракета», вартістю 100 гр.;

- 3 табурети кухонні, вартістю 60 гр. за одну одиницю, на суму 180 гр..

Загальна вартість вказаного майна сторін визначена судовою товарознавчою експертизою № 331/26 від 19.04.2013 року та становить суму в розмірі 5023 гр. 50 коп.. ( 57-61)

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Аналогічне положення закону було закріплено й у ст. 22 КпШС України, 1969 року, який діяв до 01.01.2004 року, але був чинний на час набуття сторонами спірного майна

Згідно ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Згідно ст. 29 КпШС України 1969 року, зі змінами, внесеними указом Президії Верховної Ради УРСР № 783-10 від 01.09.1980 року, для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Таким чином, умовою застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, є розірвання шлюбу.

Згідно з вимогами ст. ст. 71,75 ЦК УРСР, 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність), встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін.

Частиною 1 ст. 80 ЦК УРСР установлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу 29.08.1994 року сторони у добровільному порядку розподілили майно, яке вони придбали за час перебування в шлюбі, яке залишилось в квартирі, що є їх спільною сумісною власністю за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться в ній і по теперішній час.

За період, з часу розірвання сторонами шлюбу 29.08.1994 року і до пред'явлення позивачкою ОСОБА_2 позову про розподіл майна подружжя 23.01.2013 року, пройшло 18 років 04 місяця 24 дня.

Протягом вказаного часу кожну із сторін задовольняв той варіант розподілу спільного сумісного майна, який був визначений ними у добровільному порядку, при якому все майно залишилось позивачці ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_3 взяв одне ліжко, переходячи у 2005 році на проживання до цивільної дружини.

І на даний час відповідач ОСОБА_3 згодний з таким розподілом і не заперечує, щоб все майно, крім його ліжка, залишилось позивачці ОСОБА_2, а тому заперечує проти розподілу майна судовим рішенням.

Більш того, в судовому засіданні встановлено, що підставою для звернення позивачки ОСОБА_2 до суду за розподілом майна стало не порушення її права на таке майно, а проживання в квартирі, що є спільною сумісною власністю з відповідачем ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, протягом декількох місяців квартирантів, яких без її згоди заселив відповідач ОСОБА_3

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_2 пропустила трирічний строк позовної давності для звернення до суду за розподілом майна подружжя та вирішення інших питань щодо цього майна, а тому суд вважає на необхідне відмовити їй у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності.

На застосуванні строку позовної давності в судовому засіданні наполягав відповідач ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Оскільки рішення у даній справі ухвалено не на користь позивачки ОСОБА_2, то суд вважає, що понесені нею витрати, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи в сумі 2031 гр. 36 коп., не підлягають стягненню на її користь.

Не дивлячись на те, відповідач ОСОБА_3 є стороною, на користь якої ухвалено рішення, а також на те, що останній надав суду документально підтверджені витрати на правову допомогу на суму 1000 гр., суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки надана довідка адвоката ОСОБА_1 від 18.10.2013 року не містить розрахунку витрат на правову допомогу, яка складалась з: вивчення матеріалів справи, підготовки до участі у судових засіданнях та участь у судових засіданнях 8 та 27 серпня 2013 року, 30 вересня 2013 року, 18 жовтня 2013 року, з урахуванням граничного розміру від мінімальної зарплати за годину роботи. ( а.с.84)

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 10,11,60,79,80, 84,88,209,212-215,218

ЦПК України, ст.ст. 3,72 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 " Про поділ спільного майна подружжя" - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. Г. Чигрина