ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.10.2013 року Справа № 920/1583/13
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", м. Гадяч Полтавської області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МакРос-опт", м. Суми
про стягнення 19059 грн. 63 коп.
СУДДЯ Рунова В.В.
Представники:
від позивача - Караваєв В.О., довіреність б/н, від 02.09.2013 року
від відповідача - не з'явився;
За участю секретаря судового засідання Балицького В.В.,
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "МакРос-опт" заборгованість на загальну суму 19059 грн. 63 коп., у тому числі: 14200 грн. 00 коп. основного боргу, 4050 грн. 20 коп. пені, 809 грн. 43 коп. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп.
Відповідач відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції у справі до суду не подав, у судове засідання 17.10.2013 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
01.11.2011 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "МакРост-опт" було укладено договір поставки № 581/11-БМ, відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник (позивач) зобов'язувався передати товар (продукти харчування) у власність покупцеві (відповідача), а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, з листопада 2011 року по лютий 2012 року позивач систематично поставляв на адресу відповідача товар на загальну суму 86201 грн. 71 коп.
Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов'язувався оплатити поставлений товар за відповідною накладною не пізніше 14 календарних днів з дати накладної. Строк оплати по останній накладній настав 26.02.2012 року.
Як зазначено в позовній заяві, оплата відповідачем за поставлений товар здійснена не в повному обсязі, а саме в сумі 72001 грн. 71 коп.
В судовому засіданні 17.10.2013 року представник позивача зазначив, що відповідач у визначений договором строк не провів повний розрахунок за поставлений товар, залишок несплаченої суми, відповідно до поданих представником позивача документів, становить 14200 грн. 00 коп.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу у письмовій формі. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання не з'явився.
Таким чином, враховуючи документи, надані до суду, а також пояснення представника позивача, судом встановлено, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14200 грн. 00 коп. є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 809 грн. 43 коп.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 809 грн. 43 коп., є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.
Відповідно до п. 7.1 договору, за невиконання умов договору винна сторона сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 4050 грн. 20 коп. пені.
Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 4050 грн. 20 коп. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МакРос-опт" (40020, м. Суми, вул. Воровського, 20; код 37846050) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Леніна, 82, оф. 23; код 33707592) 14200 грн. 00 коп. основного боргу, 4050 грн. 20 коп. пені, 809 грн. 43 коп. 3 % річних, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21.10.2013 року.
Суддя В.В. РУНОВА