Справа № 2-197/11 Головуючий у І інстанції Мостовий Р.П.

Провадження № 22-ц/780/5628/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв

Категорія 29 19.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Яворського М.А., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 31 379 грн. 57 коп. та 16 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду, завданих внаслідок залиття квартири.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 03 жовтня 2010 року внаслідок несправності сантехнічних приладів у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 було затоплено квартиру НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1 В результаті затоплення у квартирі позивача були залиті стеля та стіни дитячої кімнати, кухні, туалетної кімнати, ванної кімнати, внаслідок чого позивач була змушена здійснювати ремонт зазначених приміщень. ОСОБА_2 зобов'язувався за власний кошт провести ремонтні роботи, проте в подальшому відмовився контактувати з позивачем. У зв'язку з затопленням квартири позивач зазнала душевних страждань.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що згідно акту про затоплення позивач визнав свою вину і зобов'язувався за власний рахунок провести ремонтні роботи. Судом не взято до уваги покази свідків, які також постраждали внаслідок затоплення. Відповідач самовільно здійснив перепланування в квартирі, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Безпідставними є висновки суду, зокрема, про неправомірність не проведення позивачем експертної оцінки реально нанесеної шкоди, про складення локального кошторису в порушення вимог законодавства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 12 вересня 2006 року. ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_2 за вищезазначеною адресою.

18 жовтня 2010 року працівниками підприємства по обслуговуванню житла Української міської ради складено акт із зазначенням пошкоджень, які були завдані у зв'язку з затопленням квартири позивача (а.с.68).

Згідно локального кошторису № 2-1-1 вартість ремонтних робіт, з усунення наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 становить 31 378 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30.04.2013 року вартість ремонтно-будівельних робіт виконаних в приміщеннях квартири ОСОБА_1 відповідає представленому кошторисному розрахунку та становить 31 378 грн. (а.с.221).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна шкода, на яку вказує позивач, є фактично вартістю повного ремонту приміщень, а не реальною вартістю втраченого майна чи вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкоджених приміщень. Позивачем не надано доказів, що моральна шкода була заподіяна їй саме з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч зазначеним вимогам закону ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження суми матеріальної шкоди, завданої затопленням квартири, тобто не доведено обставину, на яку посилалася позивач як на підставу своїх вимог.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути кошти, які були витрачені на ремонтні роботи внаслідок залиття квартири, а не реальну вартість пошкодженого майна на момент виконання робіт.

Зазначена позивачем сума, витрачена нею на проведення ремонту є договірною між позивачем та виконавцем послуг і не може слугувати належним доказом на підтвердження розміру завданих збитків.

Зазначене фактично підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30.04.2013 року, відповідно до якого - оскільки станом на час проведення обстеження в квартирі АДРЕСА_1 після залиття виконані ремонтно-будівельні роботи, визначити технічний стан (фізичний знос) опорядження поверхонь конструктивних елементів до залиття неможливо. Шкода (матеріальні збитки) в межах будівельно-технічного дослідження, завдана власнику квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття приміщень квартири, визначається як вартість відновлювального ремонту з врахуванням ступеня фізичного зносу оздоблювальних покриттів від життєдіяльності мешканців в квартирі до залиття. Тому визначити розмір нанесених матеріальних збитків, в тому числі і обсяги, після залиття приміщень не видається можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до поданих сторонами доказів не встановлено в чому ж конкретно полягала вина відповідача, в яких діях чи бездіяльності, чи саме протиправна поведінка відповідача призвела до затоплення квартири позивача.

Заперечуючи свою вину в залитті квартири позивача, відповідач вказує, що затоплення сталось через вентиляційну шахту і могло виникнути у будь-кого з мешканців верхніх поверхів. В його квартирі ознак витікання води не було.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року - у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

Згідно з додатком 4 зазначених правил акт складається комісією в складі головного інженера виконавця послуг, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника, будинку, будинкового комітету. Також в зазначеному акті відображається причина залиття.

Як вбачається з матеріалів справи будинок в якому проживають сторони перебуває на балансі кооперативу індивідуальних забудовників «Монтажник-2», комісія якого жодних актів про затоплення не складала і доказів відповідно звернення позивача до обслуговуючої організації з проханням провести обстеження квартири на предмет залиття, позивачем суду не надано.

За таких обставин, посилання позивача на акт про затоплення від 03.10.2010 року, який складений лише мешканцями будинку, є безпідставним, оскільки він складений не уповноваженими на те особами.

Також колегія суддів не може погодитись з посиланнями позивача на акт про затоплення від 18 жовтня 2010 року складений працівниками підприємства по обслуговуванню житла Української міської ради, оскільки зазначене підприємство не є балансоутримувачем будинку позивача і не є виконавцем житлово-комунальних послуг.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вина відповідача в залитті квартири позивача не підтверджена належними і допустимими доказами, а відтак і відсутні передбачені законом підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки в даному випадку саме вина є підставою відповідальності.

Суд першої інстанції надав зазначеним обставинам вірну оцінку, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах.

Доводи апеляційної скарги, що ґрунтуються на вище викладених обставинам, висновків суду не спростовують, а тому вимоги апелянта задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Кашперська Т.Ц.